01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 05-5-39/12502
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за дов. №237 від 11.10.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. №02-05/1712 від 15.07.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства «Сквирський завод по
виробництву м'ясо-кісткового борошна
«Ветсанутильзавод»
на ухвалу господарського суду м. Києва
від 24.10.2011р.
у справі № 05-5-39/12502 (суддя - Гумега О.В.)
за позовом Державного підприємства «Сквирський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна «Ветсанутильзавод»
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету недійсним
про визнання рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету недійсним.
У жовтні 2011р. Державне підприємство «Сквирський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна «Ветсанутильзавод» звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету недійсним про визнання недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 26.08.2011р. за №561/91-р-02-05-11 про накладення штрафу у розмірі 30 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю прийнятого відповідачем рішення приписам діючого законодавства України, зокрема, ч.2 ст.19 Конституції України, ч1 ст.23 Закону України «Про антимонопольний комітет України», ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», п.п. 2.1, 3.3, 5.1, 6.1 та 7.1 Методики визначення монопольного (домінуючого становища) суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. №49-р, що згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для визнання оскарженого рішення недійсним.
Утім, ухвалою господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. №05-5-39/12502 (суддя - Гумега О.В.) позовну заяву повернуто буз розгляду на підставі п.п. 1- 3, 6 ч.1 ст.63 ГПК України.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. №05-5-39/12502 скасувати та зобов'язати місцевий господарський суд прийняти позовну заяву до розгляду.
У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, зокрема, приписів ст.63 ГПК України, та зазначив, що, на його думку, підстави для повернення позовної заяви відсутні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. №05-5-45/11595 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 23.11.2011р.
У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін.
Представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а позов передати до суду першої інстанції на розгляд по суті.
Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, посилаючись на обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Посилаючись на п.1 ч.1 ст.63 ГПК України, як на одну із підстав повернення позовної заяви без розгляду, місцевий господарський суд вказав, що приєднана до позовної заяви копія довіреності представника позивача, який підписав позов, завірена головним бухгалтером підприємства, однак доказів на підтвердження його посадового становища, а також права на засвідчення копій документів господарському суду не надано. Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції не зміг дійти однозначного висновку, що позовна заява підписана особою, яка має права її підписувати, що відповідно до п.1 ч.1 ст.63 ГПК України є підставою для повернення позову без розгляду.
Однак, за оцінкою судової колегії, з урахуванням конкретних обставин справи, у даному випадку посилання місцевого господарського суду на п.1 ч.1 ст.63 ГПК України як на підставу повернення позовної заяви без розгляду, є передчасним, адже у разі, якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду не позбавлений можливості витребувати у позивача докази на підтвердження таких повноважень і у разі їх неподання винести ухвалу про залишення позову без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Роз'ясненнях від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».
Вказуючи на невиконання позивачем вимог процесуального законодавства у частині зазначення повного найменування сторін і їх поштових адрес, що згідно п.2 ч.1 ст.63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, господарський суд зауважив, що позивачем не вказано на жодне із джерел, з яких він отримав дані про належність відповідачу найменування - Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету, та адреси його місцезнаходження - 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, тобто позивачем не доведено підставність зазначення цих реквізитів відповідача, зокрема, до позовної заяви не додано довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців тощо.
Утім, судова колегія вважає неправомірними наведений висновок суду першої інстанції, оскільки дослідивши подану до господарського суду позовну заяву, судовою колегією було встановлено, що позивач у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.54 ГПК України вказав найменування відповідача та його місцезнаходження. Процесуальний закон не зобов'язує особу, яка звертається за захистом своїх прав та законних інтересів до суду, на стадії подання позову доводити підставність зазначених у ньому реквізитів інших сторін. Відтак, посилання господарського суду на приписи п.2 ч.1 ст.63 ГПК України у даному випадку є безпідставними.
Крім того, за оцінкою місцевого господарського суду, підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України є те, що у ній не вказано доказів та не надано до позову документів, що підтверджують викладені у ньому обставини, а саме: додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином та подані у вигляді ксерокопій.
Судова колегія не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не позбавлений можливості у порядку підготовки справи до судового розгляду витребувати належним чином завірені копії документів, доданих до позову, а в разі необхідності - їх оригінали. Крім того, висновок місцевого господарського суду свідчить про здійснення оцінки наданих доказів і визначення обставин, які входять до предмету доказування на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, що є неприпустимим з огляду на те, що лише позивачу належить право на самостійне визначення підстави та предмету позову.
За таких обставин, посилання суду першої інстанції на п.3 ч.1 ст.63 ГПК України є безпідставними, адже цією нормою процесуального закону судді надано право повертати позовну заяву лише тоді, коли у позові взагалі відсутня підстава позову. Натомість, у позовній заяві позивач досить детально виклав свою правову позицію з посиланням на конкретні документи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі вказаної процесуальної норми можливе у випадку порушення вимог щодо змісту позовної заяви, викладених у ст.54 ГПК України, зокрема, у пункті 5 частини 2.
Однак, зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги процесуального законодавства щодо викладення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем не порушені, а докази, які необхідні для вирішення спору по суті, позивач може надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справи.
У п. 3.3 роз'яснення від 18.09.97 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» Вищий господарський суд України зазначив: якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
В силу п.4 ст.65 ГПК України господарський суддя у порядку підготовки справи до розгляду наділений правом, зокрема, витребувати від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
Таким чином, посилання судом першої інстанції на п.3 ч.1 ст.63 ГПК України є передчасними.
Мотивуючи свій висновок про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, місцевий господарський суд посилався на подання копії квитанції поштового відправлення примірнику позовної заяви відповідачу та копію опису вкладення у цінний лист, які не засвідчені належним чином, тому не можуть вважатися належними доказами відправки копії позову іншій стороні.
Відповідно до абзацу 6 підпункту 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду, від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Подання позивачем копій зазначених документів не позбавляло місцевий господарський суд права витребувати у заявника оригінали цих документів та приєднати їх до матеріалів справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що застосування судом першої інстанції приписів п.п. 1-3, 6 ч.1 ст.63 ГПК України не відповідало змісту наведеної норми процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача в частині скасування ухвали місцевого господарського суду.
При цьому, судова колегія не вбачає за можливе задовольнити вимоги апелянта, в яких він просить зобов'язати місцевий гоподарський суд прийняти позовну заяву до розгляду з огляду на відсутність у апеляційного господарського суду відповідних повноважень.
Водночас, відповідно до ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сквирський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна «Ветсанутильзавод» на ухвалу господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. у справі №05-5-39/12502 задовольнити частково.
2. Скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. у справі №05-5-39/12502.
3. Матеріали справи №05-5-39/12502 передати на розгляд до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя
Судді