01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 48/380
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
за участю представників сторін:
від Прокуратури: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від Київської міської ради: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
від ТОВ „Бізнес Аксіома”: представник не з'явився,
від ПП „Клімента”: представник не з'явився,
від ТОВ „Богдан-Електротранс”: ОСОБА_3 - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.09.2011 р.
по справі №48/380 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Аксіома”, 2.Приватного підприємства „Клімента”, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-Електротранс”
про визнання недійсними договорів, визнання права власності та повернення майна,
В серпні 2011 року Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового будинку по вул. Володимирській, 86, літ. А в місті Києві, площею 489,20 м2, укладеного 19.02.2010р. ТОВ „Бізнес Аксіома” та ПП „Клімента”; визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового будинку по вул. Володимирській, 86, літ. А в місті Києві, площею 489,20 м2, укладеного 11.03.2010р. між ПП „Клімента” та ТОВ „Богдан-Електротранс”; визнання права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежилий будинок по вул. Володимирській, 86, літ. А в місті Києві, площею 489,20 м2, вартістю 15880000,00 грн.; зобов'язання ТОВ „Богдан-Електротранс” повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок по вул. Володимирській, 86, літ. А в місті Києві, площею 489,20 м2, вартістю 15880000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження нежилого будинку, що розташований в м. Києві по вул. Володимирській, 86, літ. А, на користь ТОВ „Бізнес Аксіома” було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у зв'язку з чим прокурор вказує на існування підстав для визнання договорів купівлі-продажу такого будинку недійсними та визнання права комунальної власності територіальної громади міста Києва на нього, а також наявність підстав для повернення вказаного будинку у комунальну власність.
Як свідчать матеріали справи, Заступником прокурора м.Києва одночасно з позовною заявою було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежилий будинок по вул. Володимирській, 86, літ. А в місті Києві, площею 489,20 м2 та заборони ТОВ „Богдан-Електротранс”, та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження зазначеного нерухомого майна.
26.08.2011р. ухвалою Господарського суду м.Києва у справі №48/380 заяву Заступника прокурора м.Києва про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ТОВ „Богдан-Електротранс” вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежилого будинку по вул.Володимирській, 86, літ.А в місті Києві, площею 489,20 м2. В інші частині заяви відмовлено.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у справі №48/380 провадження у справі в частині позовних вимог до ПП „Клімента” припинено.
В задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва до ТОВ „Бізнес Аксіома” відмовлено повністю.
В задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва до ТОВ „Богдан-Електротранс” відмовлено повністю.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011р., скасовано.
Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора м.Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
ТОВ „Богдан-Електротранс” надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ТОВ „Бізнес Аксіома, ПП „Клімента” та Київською міською радою не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, ТОВ „Бізнес Аксіома” та ПП „Клімента” наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представників ТОВ „Бізнес Аксіома” та ПП „Клімента”.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано припинив провадження у справі в частині позовних вимог до ПП „Клімента”; відмовив в задоволенні позовних вимог до ТОВ „Бізнес Аксіома” та ТОВ „Богдан-Електротранс”; скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011р., виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2008р. Київської міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 586 "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів", яким затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва; визначено замовника, зокрема, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київжитлоспецексплуатація" (далі - КП "Київжитлоспецексплуатація") та доручено Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти відповідні інвестиційні договори з переможцем конкурсу та замовником будівництва.
Пунктом 3 Додатку до розпорядження №586 Київської міської державної адміністрації "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" визначено, що переможцем конкурсу з реконструкції нежилого будинку за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А є ТОВ "Бізнес Аксіома".
28.08.2008 р. Київською міською радою було прийнято рішення №105/105 "Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності у власність інвесторам", відповідно до якого нежилий будинок по вул. Володимирській, 86, літ А у м. Києві (об'єкт інвестування) передається у власність ТОВ "Бізнес Аксіома".
Так, на виконання розпорядження №586 Київської міської державної адміністрації "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" 28.08.2008р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунальної власності м. Києва, КП "Київжитлоспецексплутація" та ТОВ "Бізнес Аксіома" був укладений інвестиційний договір №049-13/і/80, за яким ТОВ "Бізнес Аксіома" сплатило до міського бюджету: 221 262,00 грн. - на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва згідно платіжного доручення від 27.11.2009 р.; 3 210 000,00 грн. - компенсація вартості об'єкту інвестування за набуття його у власність згідно платіжного доручення №4 від 27.11.2009 р.; 40 229,00 грн. -компенсація витрат на проведення інвестиційного конкурсу.
На виконання рішення №105/105 Київської міської ради "Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності у власність інвесторам" та інвестиційного договору №049-13/і/80, 05.12.2009 р. Головне управління комунальної власності м. Києва передало у власність, а ТОВ "Бізнес Аксіома" прийняло нежилий будинок по вул. Володимирській, 86, літ. А у м. Києві, про що був складений акт приймання-передачі.
29.01.2010 р. було видано свідоцтво про право власності ТОВ "Бізнес Аксіома" на нежилий будинок площею 489,20 м2, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А.
З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2010 р. між ТОВ "Бізнес Аксіома" та ПП "Клімента" був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, відповідно до якого нежилий будинок площею 489,20 м2 за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А, переходить у власність ПП "Клімента" за ціною 3 500 000,00 грн., про що був складений акт прийому-передачі нежилого будинку.
В подальшому, між ПП "Клімента" та ТОВ "Богдан-Електротранс" був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку від 11.03.2010р., відповідно до якого нежилий будинок площею 489,20 м2 за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А, переходить у власність ПП "Клімента" за ціною 15 880 000,00 грн., яка була сплачена згідно платіжного доручення №3 від 04.03.2010 р.
На виконання умов договору купівлі-продажу нежилого будинку від 11.03.2010 р. ПП "Клімента" передало, а ТОВ "Богдан-Електротранс" прийняло у власність нежилий будинок за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А, про що був складений акт прийому-передачі.
Прокурор стверджує, що договори купівлі-продажу укладені з порушенням норм законодавства про приватизацію, що є підставою для визнання їх недійсними та як наслідок повернення майна згідно ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України та визнання права власності на майно за позивачем.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
В силу ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
З викладеного випливає, що права особи (в частині витребування майна), яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Прокурора в частині витребування (зобов'язання повернути) майна згідно ст. 1212 (глави 83) Цивільного кодексу України не можуть бути задоволені, оскільки захист права особи, яка вважає себе власником майна, в даному випадку підлягає захисту з дотриманням визначених ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування майна від ТОВ „Богдан-Електротранс” з дотримання положень ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Богдан-Електротранс" придбало майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2010 р., який нотаріально посвідчений та у передбаченому порядку зареєстрований, сплативши на користь продавця 15 880 000,00 грн. згідно платіжного доручення №3 від 04.03.2010 р., а станом на момент укладання договору за продавцем було зареєстровано право власності на таке майно.
На момент укладання договору купівлі-продажу набувач як на офіційному сайті Київської міської ради, так і в системі інформаційно-аналітичного забезпечення "ЛІГА:Закон" (інших аналогічних) міг ознайомитися із чинним рішенням Київської міської ради щодо волевиявлення на передачу спірного будинку у власність інвестора (відповідач 1).
Доказів того, що ТОВ "Богдан-Електротранс" знало чи могло знати про те, що ПП "Кліменета" не може відчужувати майно, матеріали справи не містять, а тому вказана особа є добросовісним набувачем спірного майна.
Положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В даному випадку підставою про наявність волевиявлення територіальної громади в особі уповноважених органів, спрямованого на вибуття майна із володіння територіальної громади міста Києва, є рішення Київської міської ради №105/105 від 28.08.2008 р., розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2008 р. №586, інвестиційний договір №049-13/і/80 від 28.08.2008 р., акт приймання-передачі №556/1 від 03.12.2009 р., а також видане Головним управлінням комунальної власності міста Києва 29.01.2010 р. свідоцтво про право власності.
Рішення Київської міської ради №216/5603 від 25.05.2011 р. про задоволення протесту прокуратури міста Києва не породжує прав та обов'язків, оскільки рішення Київської міської ради №105/105 від 28.08.2008 р. є актом одноразового застосування, та в частині передачі нежилого будинку по вул. Володимирська, 86, літ. А інвесторам, вичерпало свою дію фактом його виконання (29.01.2010 р. - одержання ТОВ "Бізнес аксіома" свідоцтва про право власності на майно), тому не могло бути скасовано органом місцевого самоврядування після наведеної дати, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.1999 р.
Окрім того, скасування рішення не спростовує наявності волі власника на передачу майна у володіння ТОВ "Бізнес Аксіома".
Посилання Прокурора на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі №2а-1803/11/2670 колегія суддів відхиляється з огляду на наступне:
Доказів набрання наведеною постановою законної сили учасники судового процесу не надали, повідомивши про апеляційне оскарження такої постанови.
Підставою визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 28.08.2008 р. №105/105 в частині передачі спірного майна, визначене порушення передбаченого порядку приватизації комунального майна та невідповідність п.4.1 Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 24.05.2007 р. №528/1189.
При цьому, із змісту ст. 388 Цивільного кодексу України вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника на вибуття такого майна з володіння.
Відтак, не будь-яке порушення порядку вибуття із володіння власника майна є підставою для витребування такого майна від добросовісного набувача, а лише пов'язане із дефектом волі.
Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Доказів прийняття рішення Київської міської ради від 28.08.2008 р. №105/105 з порушенням визначеного ч.2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування" порядку, матеріали справи не містять, що не виключає висновку про існування волі власника на вибуття майна із володіння.
Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними інших документів: розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2008 р. №586, інвестиційний договір №049-13/і/80 від 28.08.2008 р., свідоцтва від 29.01.2010 р., а учасниками судового процесу вказується про неоспорювання наведених документів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування спірного майна від добросовісного набувача - ТОВ "Богдан-Електротранс".
Оскільки колегією суддів не встановлено обставин, з якими приписи ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України передбачають можливість витребування майна у добросовісного набувача, то згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 не підлягають задоволенню позовні вимоги Прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу стороною в яких не є позивач, з огляду на визначений ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України спеціальний спосіб захисту прав, який є відмінний від реституції по недійсному правочину.ї
Викладене спростовує доводи прокурора про відсутність правової підстави володіння ТОВ „Богдан-Електротранс” спірним майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відсутність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна свідчить, що власником спірного майна є ТОВ "Богдан-Електротранс", а тому згідно ст.ст. 204, 328, 658 Цивільного кодексу України позов в частині визнання права власності на наведене майно за іншою особою - територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради - задоволенню не підлягає.
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №11152690 від 16.09.2011 р. вбачається, що станом на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення Приватне підприємство "Клімента" припинено.
Згідно із п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
Таким чином, провадження у даній справі в частині позовних вимог до ПП "Клімента" підлягає припиненню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції скасовуючи заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 р., дотримав положення ст.68 ГПК України.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені Прокурором в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 26.09.2011р. по справі №48/380 залишити без змін.
3. Матеріали справи №48/380 повернути Господарському суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
24.11.11 (відправлено)