01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.11.2011 № 6/059-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів:
при секретарі судового засідання Марченко Ю.І. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 17/10 від 20.01.2011 року,
від відповідача: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № 31/10-8787 від 28.07.2011 року Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 12.07.2011 р.
на рішення
у справі № 6/059-11 (суддя - Черногуз А.Ф.)
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства теплових мереж
«Миронівкатепломережа»
про стягнення боргу за договором № 06/09-976 ТЕ-17 поставки природного газу від 23.09.2009 року
30.05.2011 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі-позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Миронівкатепломережа» (далі-відповідач) про стягнення боргу за договором № 06/09-976 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача 32 689,25 грн. - боргу, 2 508,70 грн. - пені, 3 758,79 грн. - інфляційних втрат та 1 248,16 грн. - річних (а.с.5-8).
Рішенням господарського суду Київської області від 12.07.2011року у справі № 6/059-11 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж «Миронівкатепломережа» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 32 689,25 грн. основного боргу, 3 567,55 грн. втрат коштів від інфляції, 1 248,16 грн. річних та судові витрати.
У частині стягнення 191,24 грн. інфляційних втрат та 2 508,70 грн. пені в позові відмовлено.
Визнано недійсним п. 7.10 Договору № 06/09-976 ТЕ-17 від 23.09.2009 року, укладеного між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством теплових мереж «Миронівкатепломережа» (а.с.65-81).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.07.2011року у справі № 6/059-11 у частині відмови у стягненні інфляційних, пені та визнання недійсним п. 7.10 Договору поставки природного газу № 06/09-976 ТЕ-17 від 23.09.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у частині стягнення інфляційних та пені задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що рішення прийнято за неповним з'ясуванням всіх обставин, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, але, які місцевим господарським судом визнано встановленими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2011 року.
У судовому засіданні 22.11.2011 року представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
23.09.2009 року між сторонами у справі укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-976ТЕ-17, згідно якого позивач (постачальник за договором) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупець за договором) природний газ в строки та обсягах визначених п. 2 договору, а останній - прийняти від постачальника та оплатити природний газ (п.1.1., 2.1 договору).
Договором встановлено, що газ, який постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (п. 1.3.).
Договором сторони передбачили умови постачання та обліку газу (ст.3 договору), ціну газу та тариф на його транспортування (ст. 5 договору), порядок приймання-передачі газу (ст.4 договору), порядок проведення розрахунків (ст.6договору), та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (ст. 7 договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору передав відповідачу природний газ на суму 32 689,25 грн. В підтвердження поставки газу представив акти передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання: від 31.10.2009 року на суму 1 698,43 грн., від 30.11.2009 року на суму 3 810, 58 грн., від 31.12.2009 року на суму 5 928, 83 грн., від 31.01.2010 року на суму 8 111, 65 грн., від 28.02.2010 року на суму 6 285,78 грн., від 31.03.2010 року на суму 5 510,76 грн., від 30.04.2010 року на суму 1 343,22 грн. (а.с.26-32). Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін (позивача та відповідача), підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.
Відповідач належним чином своїх зобов'язань за договором № 06/09-976 ТЕ-17 від 23.09.2009 року щодо оплати отриманого природного газу не виконав, у зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 32 689,25 грн. боргу, 2 508,70 грн. - пені, 3 758,79 грн. - інфляційних втрат та 1 248,16 грн. - річних.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу статті 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір поставки природного газу - консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зобов'язання за договором № 06/09-976 ТЕ-17 від 23.09.2009 року виникли між сторонами у справі, поставка природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання позивачем та прийняття відповідачем природного газу підтверджено представленими в матеріалах справи актами приймання передачі-приймання на суму 32 689, 25 грн., які підписано повноважними представниками постачальника та покупця (позивача та відповідача у справі) без будь-яких заперечень чи застережень, підписи осіб засвідчено печатками юридичних осіб (позивача та відповідача у справі).
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, не заперечив факт існування заборгованості перед позивачем у сумі 32 689, 25 грн., однак зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію» від 12.05.2011 року № 3319-VI, така заборгованість підлягає списанню (а.с.39-40).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з думкою позивача та висновком місцевого господарського суду, що оскільки, в силу відсилочної норми Закону (п. 2.5. ст.2 Закону), списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, яким на даний час вищезазначеного порядку не встановлено, дане твердження відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті спожитого газу.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 32 689, 25 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.
Посилаючись на умови п.п. 6.1, 7.2, 7.10 договору позивач нарахував відповідачу 2 508,70 грн. - пені за неналежне виконання зобов'язання по оплаті газу, а також 3 758,79 грн. - інфляційних втрат та 1 248,16 грн. - річних, які нараховано в порядку ст. 625 ЦК України..
Господарський суд Київської області задовольнив частково вказані позовні вимоги, а саме, відмовив у задоволенні 191,24 грн. інфляційних втрат та 2 508,70 грн. пені, а також, посилаючись на п.1 ст.83 ГПК України, визнав недійсним п. 7.10 Договору № 06/09-976 ТЕ-17 від 23.09.2009 року, як такий що суперечить законодавству.
Договором (п.7.2) сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору, щодо порядку та строків оплати, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Пунктом 7.10 договору сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відмовляючи у задоволенні суми пені, яка нарахована із застосуванням п.7.10 договору та визнаючи недійсним даний пункт договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що пунктом 7.10. договору сторони фактично змінили порядок обчислення строку позовної давності по стягненню неустойки, що суперечить ч. 2 статті 260 ЦК України, ч. 6 статті 232 ГК України.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Тобто, кожного 10 числа місяця, наступного за поставкою природного газу у відповідача виникає зобов'язання по сплаті вартості спожитого газу, а 11 числа наступного за місяцем поставки, у разі невиконання зобов'язання, наступає прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування неустойки.
Згідно до п. 1.1. договору постачальник передав покупцеві протягом жовтня-грудня 2009 року та січня-квітня 2010 року, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Пунктом 7.2. договору сторони передбачали, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. В зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору, позивач правомірно нарахував пеню у сумі 2 508, 70 грн.
Частиною ч. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведена норма матеріального права носить диспозитивний характер, тобто, сторонам надається можливість самим визначити особливий порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 3 статті 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
В даному випадку сторони керувались ч. 6 статті 233 ГК України та змінили лише порядок нарахування неустойки, відповідно до якого обчислення пені починається не з 11 числа наступного за місяцем поставки газу, а протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, проте сторони не змінювали порядок обчислення строку позовної давності.
Таким чином, обраний спосіб нарахування неустойки не суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам сторін тощо. Пункт 7.10. договору відповідає волевиявленню сторін та принципу свободи договору, що підтверджується діями сторін спрямованими на схвалення такого правочину, який підписано сторонами без будь яких зауважень чи застережень. Більш того, ні одна із сторін під час дії договору не висувала вимоги щодо зміни умов договору.
Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах № 33/191-10 від 12.01.2011 року, № 5-4/491-06-12768 від 12.11.2008 року, № 11/136 від 01.02.2007 року, № 5/200 від 20.05.2008 року.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3 758,79 грн. - інфляційних втрат та 1 248,16 грн. - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.
Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти згідно зі ст. 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу. Відтак, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи три відсотки річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, проценти річних, передбачені ст.625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вимоги позивача щодо стягнення вказаних вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції, а також судові витрати за розгляд апеляційної скарги в сумі 93, 50 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи та надано цим обставинам невірну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Київської області від 12.07.2011 року у справі № 6/059-11 не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 12.07.2011 року у справі № 6/059-11 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити повністю.
5.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Миронівкатепломережа» (код 20595254) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код 31301827) 32 689, 25 грн. боргу, 2 508, 70 грн. пені, 3 758, 79 грн. інфляційних втрат та 1 248, 16 грн. 3% річних, а також 403, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 93,50 грн. - державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.
6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
7. Матеріали справи № 6/059-11 повернути до Господарського суду Київської області .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді