01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.11.2011 № 40/310
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 21.11.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ» на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року
у справі № 40/310 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної місті Києві ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ»
про розірвання договору та виселення,
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/310 позов задоволено. Розірвано договір оренди нежилого приміщення від 28.10.2010 року за №1033/3, укладений між комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради та товариством з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ». Виселено товариство з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ» з нежилого приміщення загальною площею 69 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 45, передавши зазначене приміщення по акту прийому-передачі комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду». Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ» на користь комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «СТЛ-ІНВЕСТ» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення місцевого господарського суду у справі № 40/310 було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року у справі № 40/310 апеляційну скаргу ТОВ «СТЛ-ІНВЕСТ» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «СТЛ-ІНВЕСТ» на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/310 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.
Представник позивача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі і просив рішення господарського суду міст Києва від 22.09.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ» - без задоволення.
У судове засідання представники відповідача не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки ухвали суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в апеляційній скарзі та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2010 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 1033/3 за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 7 для розміщення кафе (надалі - договір).
28.10.2010 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с. 15).
Відповідно до п. 9.1 договору строк дії договору встановлено з 28.10.2010 року до 28.09.2013 року.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору, орендна плата встановлена в розмірі: 4 737,25 грн., яку відповідач зобов'язався перераховувати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві видатки по платі за землю.
Відповідно до п. 3.8 договору, орендар повинен сплачувати орендну плату (п. п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п.п. 3.5, 3.6) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач порушив умови договору оренди, не сплативши орендну плату за період з лютого 2010 року по липень 2011 року, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2011 року у справі № 36/291 за позовом комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної місті Києві ради до товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості 33 054,43 грн., яке набрало законної сили 13.09.2011 року.
Отже, вказана обставина згідно з ст.35 ГПК України не потребує доказуванню.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Крім того, згідно з п. 9.3.2 договору орендодавець (позивач) має право вимагати дострокового розірвання договору в судовому порядку і стягнення з орендаря збитків, якщо орендар несвоєчасно сплачує передбачені договором платежі.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.06.2011 року позивачем було направлено відповідачу пропозицію №1425/57 від 10.06.2011 року про дострокове розірвання договору у зв'язку із не сплатою коштів за оренду приміщення більш як за три місяці. Вказана пропозиція була направлена відповідачу рекомендованим листом на дві адреси (а.с.16-17), як була проігнорована відповідачем.
Таким чином, судовою колегію достовірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору, про що свідчить заборгованість по орендній платі більш як за три місяці, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення.
Згідно з приписами п. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено судом, орендар заяву орендодавця про припинення договору проігнорував, вказане приміщення відповідно до положень вказаної вище статті не звільнив та згідно акта прийому-передачі приміщення позивачу не передав.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору оренди, виселення відповідача з спірного приміщення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість.
Так, посилання відповідача на те, що він не отримував пропозицію про дострокове розірвання договору оренди, на думку колегії, є надумане, оскільки підтвердження його направлення на адресу відповідача є квитанція, яка міститься в матеріалах справи.
Стосовно твердження відповідача про те, що КП «Дирекція» не має жодного відношення до приміщення є також безпідставне і спростовується наданими до суду апеляційної інстанції відповідними рішеннями (розпорядженнями) Київської міської державної адміністрації та Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, зокрема про передачу на баланс спірного майна саме позивачу як балансоутримувачу.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.09. 2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського міста Києва від 22.09.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ» без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ-ІНВЕСТ» на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/310 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі №40/310 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 40/310 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Мальченко А.О.
Гаврилюк О.М.
23.11.11 (відправлено)