01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.11.2011 № 26/178
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів:
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.11.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року
по справі № 26/178 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 125 096,67 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року по справі № 26/178 задоволено позов публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 125 096,67 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року по справі № 26/178 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 09.08.2011 року апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапка В.В., судді Борисенко О.В., Ільєнок Т.В. зазначену вище апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Після повторного автоматизованого розподілу ухвалою від 21.10.2011 року апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів: Гаврилюка О.М., Мальченко А.О. зазначену вище апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників учасників судового процесу.
В судовому засіданні 07.11.2011 року під час розгляду справи № 26/178 апеляційним господарським судом оголошувалась перерва.
Представник позивача приймав участь у судових засіданнях та надавав свої пояснення, просив рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ДК «Укртрансвидобування» ПАТ НАК «Нафтогаз України» - без задоволення.
В дане судове засідання представники відповідача не з'явились, про поважні причини неявки не повідомили. Проте, представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 07.11.2011 року та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ДК «Укргазвидобування» ПАТ НАК «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2005 року між публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупцем) та дочірньою компанією «Укргазвидобування» ПАТ Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальником) укладено договір поставки нафтопродуктів №20/117/95-05/345а-нп, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю в 2005 році нафтопродукти (бензин А-95), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у додаткових угодах, підписаних сторонами та оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до додаткової угоди від 17.06.2005 року (додаток № 1 до договору №20/117/95-05/345а-нп від 17.06.2005 року) відповідач зобов'язався поставити позивачу у червні 2005 року бензин А-95 в кількості 3000 тон рівномірними партіями, за ціною 3 420,00 грн. за одну тону (загальна вартість бензину А-95 становить 10 260 000,00 грн.).
Пунктом 5.1 договору № 20/117/95-05/345а-нп від 17.06.2005 року передбачено, що покупець проводить 100% попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.
Приймання-передача нафтопродуктів, поставлених постачальником покупцю оформлюється щомісяця актами приймання-передачі до 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі транспортних накладних наданих постачальнику покупцем (п. 3.6 договору).
На виконання умов вказаного договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10 260 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №3696-ПД5 від 21.06.2005 року на суму 6 840 000,00 грн. та №3828-ПД5 від 25.06.2005 року на суму 3 420 000,00 грн.
Відповідно до акта приймання-передачі від 30.06.2005 року відповідач поставив позивачу у червні 2005 року бензин А-95 лише у кількості 2 963, 422 тон, на загальну суму 10 134 903,24 грн.
Пунктом 5.6 договору № 20/117/95-05/345а-нп від 17.06.2005 року передбачено, що у разі недопоставки нафтопродуктів протягом звітного місяця поставки, але оплачених на умовах п. 5.1 договору, в межах обсягів, передбачених додатком до договору на даний місяць поставки, постачальник зобов'язаний відвантажити їх протягом наступного місяця.
Натомість відповідач в порушення умов п. 5.6 вказаного договору бензин А-95 у кількості 36,578 тон, на загальну суму 125 096,67 грн. недопоставив.
З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи з вимогою поставити оплачений товар або повернути перераховані кошти в сумі 125 096,67 грн. (а.с. 22-27).
У червні 2011 року ПАТ «Укрнафта» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДК «Укргазвидобування» ПАТ НАК «Нафтогаз України» про стягнення 125 096,67 грн. попередньої оплати. При цьому, обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на п. 5.7 договору поставки та норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керувався ч. 2 ст. 693 ЦК України та виходив з наявності укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки нафтопродуктів №20/117/95-05/345а-нп від 17.06.2005 року та з факту здійснення позивачем попередньої оплати.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, та вважає, що судом першої інстанції неправомірно зазначено інші обставини обгрунтування позову, ніж ті, на які посилався позивач в позовній заяві.
Так, обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до норм якої передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Натомість, мотивуючи рішення про задовлення позову суд першої інстанції керувався ч. 2 ст. 693 ЦК України, відповідно до якої передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що ст. 1212 ЦК України містить положення про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, а ст. 693 ЦК України містить положення, що регулюють питання щодо попередньої оплати товару покупцем, при цьому у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Таким чином, підстави застосування зазначених вище норм є різні.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не змінювалась підстава позову, а отже, суд першої інстанції повинен був розглядати спір у даній справі в межах заявлених позовних вимог на підставі фактичних обставин, на яких грунтується вимога позивача.
Разом з цим, рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року та поставою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 року у справі №37/516 за позовом ПАТ «Укрнафта» до ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 125 096,67 грн. попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки позивачем не доведено факту належного виконання ним умов розділу 3 договору поставки нафтопродуктів у встановлений строк, а саме щодо забезпечення транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі, а також того, що ним було надано відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів, а також того, що ним вчинені будь-які дії, спрямовані на отримання нафтопродуктів від відповідача протягом усього строку дії договору №20/117/95-05/345 від 17.06.2005 року.
Отже, вказане вище рішення суду підтверджує той факт, що на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України між тим ж сторонами, про той же предмет господарьським судом вже вирішено спір.
Одночасно, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Нормами статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Обов'язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності. Для виникнення зобовязання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: 1) збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); 2) відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Матеріали справи свідчать, що оплата за нафтопродукти здійснювалась позивачем на виконання умов договору поставки №117/95-05/345а-нп.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, судовою колегія встановлено та досліджено той факт, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки, що також не заперечується сторонами.
З огляду на вищенаведені обставни, на переконання судової колегії відсутні підстави для застосування до даного спору норм статті 1212 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. ПАТ «Укрнафта» до ДК «Укргазвидобування» ПАТ НАК «Нафтогаз України» про стягнення 125 096,67 грн. попередньої оплати.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційна скарга дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 125 096,67 грн. відмовити повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року по справі № 26/178 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року у справі № 26/178 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 125 096,67 грн. відмовити повністю.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь дочірньої компанії «Укргазвидобування» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 625,48 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 26/178 повернути до господарському суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
24.11.11 (відправлено)