01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 59/65
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 17/03 від 17.03.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 05.04.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч»
на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року
у справі № 59/65 (суддя Картавцева Ю. В.)
за позовом Споживчого товариства «Діамед»
до Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч»
про стягнення 31590,11 грн.
Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за надані в період з 24.05.2008 року по 23.07.2011 року за умовами договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 3/206 від 31.10.2006 року послуги з технічного обслуговування та утримання прибудинкової території в сумі 26236,56 грн., пені в сумі 832,56 грн., збитків від інфляції в сумі 3531,10 грн. та 3 % річних в сумі 990,22 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року, повний текст якого підписаний 25.08.2011 року, у справі № 59/65 позов задоволено повністю.
Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено, що в період з 24.05.2008 року по 23.07.2011 року відповідач несвоєчасно розраховувався за послуги з технічного обслуговування та утримання прибудинкової території та допустив виникнення заборгованості у розмірі 26236,56 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Плодоовоч» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року у справі № 59/65 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що умовами спірного договору встановлено тарифи на технічне обслуговування теплосистеми на рівні 207,24 грн. на місяць, в той час як позивач листами № 65 від 12.09.2007 року та № 11 від 03.02.2010 року в односторонньому порядку збільшив вартість зазначених послуг, а відповідно до приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається за згодою сторін.
Ухвалою від 04.10.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та опрсив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
31.10.2006 року позивач та Закрите акціонерне товариство «Плодоовоч», правонаступником якого є відповідач, уклали договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 3/206 (далі Договір), предметом якого є надання послуг теплопостачання та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежитловому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симиренко, 17 А.
Як слідує з матеріалів справи, будучі споживачем всього обсягу електричної енергії щодо будинку за адресою: м. Київ, вул. Симиренко, 17 А, за укладеним між ним та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» 01.01.2001 року Договором на постачання теплової енергії № 820212, позивач уклав Договір з відповідачем як особою, якій належить частина приміщень в зазначеному будинку.
Пунктами 2.2.1-2.2.2 Договору встановлено, що позивач зобов'язався:
- розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону) в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займанній відповідачем (звернення-доручення);
- надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.
Пунктом 2.3.6 Договору встановлений обов'язок відповідача своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати на розрахунковий рахунок позивача вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.
Додатком № 1 Договору «Тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі» встановлено тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі, в тому числі щодо вартості технічного обслуговування теплосистеми, яка становить 314 кв. м.*0,66 грн. кВ. м.= 207,24 грн./міс
Згідно п.2.1. до Договору, при виконанні умов Договору а також при вирішенні всіх питань, що не обумовленні цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Пунктом 5 Додатку № 1 до Договору сторонами погоджена можливість зміни тарифів в період дії Договору.
Відповідно до п. 3.1.8 Договору позивач має право змінювати вартість робіт по забезпеченню технічної експлуатації, внутрішньобудинкових мереж ЦО, абонентських уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно з затвердженою калькуляцією, письмово повідомивши про це відповідача.
12.09.2007 року позивач направив відповідачу повідомлення № 65 від 12.09.2007 року, в якому повідомив про зміну тарифу на технічне обслуговування теплосистем в порядку, передбаченому п. 3.1.8 Договору, та зазначив, що з 01.10.2007 року вартість технічного обслуговування теплосистеми з урахуванням ПДВ для відповідача становить: 314x1,21x1,2=455,93 грн. на місяць. На доказ направлення зазначеного повідомлення до матеріалів справи долучено копії фіскального чеку № 7488 від 12.09.2007 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 1578976 з відміткою відповідача про отримання зазначеного листа 10.10.2007 року.
03.02.2010 року позивач направив відповідачу повідомлення № 11 від 03.02.2010 року, в якому повідомив про зміну тарифу на технічне обслуговування теплосистем в порядку, передбаченому п. 3.1.8 Договору, та зазначив, що з 01.03.2010 року вартість технічного обслуговування теплосистеми з урахуванням ПДВ для відповідача становить: 314x2,53x1,2= 953,3 грн. на місяць. На доказ направлення зазначеного повідомлення до матеріалів справи долучено копії фіскального чеку № 5694 від 03.02.2010 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 01653448 з відміткою відповідача про отримання зазначеного листа 04.02.2010 року.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач заперечував проти збільшення плати за технічне обслуговування теплосистеми.
Пунктом 2.3.3. Договору встановлений обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках № 1,2 до Договору.
Згідно п.2 додатку № 2 до Договору, відповідач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача, за адресою: вул. Артема, 58/2-Д акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає позивачу), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
Пунктом 3 Додатку № 2 до Договору визначено, що сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.
Жодних доказів оплати відповідачем спірних послуг матеріали справи не містять.
Згідно розрахунку, доданого позивачем до позову, заборгованість відповідача за надані в період з 24.05.2008 року по 23.07.2011 року за умовами Договору послуги з технічного обслуговування та утримання прибудинкової території становить 26236,56 грн.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт наявності у відповідача заборгованості за надані в період з 24.05.2008 року по 23.07.2011 року за умовами Договору послуги з технічного обслуговування та утримання прибудинкової території в сумі 26236,56 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, з огляду на що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
При цьому посилання відповідача на те, що умовами спірного договору встановлено тарифи на технічне обслуговування теплосистеми на рівні 207,24 грн. на місяць, в той час як позивач листами № 65 від 12.09.2007 року та № 11 від 03.02.2010 року в односторонньому порядку збільшив вартість зазначених послуг, а відповідно до приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається за згодою сторін, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 3.1.8 Договору сторони погодили право позивача змінити вартість послуг, які надаються за умовами Договору, та встановили порядок проведення такої зміни (письмове повідомлення про це відповідача).
Враховуючи, що позивачем зазначений вище порядок дотриманий, в той час як відповідач жодних заперечень проти зміни вартості спірних робіт до звернення позивача до суду з даним позовом не висловлював, колегія суддів вважає, що сторонами у порядку, встановленому Договором, внесені зміни в частині збільшення вартості спірних послуг.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 2.3.7. Договору визначено, що за несвоєчасну сплату передбачених Договром нарахувань відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.
Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, як то передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно ст. 3 якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що, на думку колегії суддів, з урахуванням розміру пені, передбаченого Договором, є правомірним.
В той же час, розрахунок позивача відповідає й приписам ч. 6 статті 232 ГК України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 832,23 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 990,22 грн. та збитків від інфляції в сумі 3531,10 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо посилань відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів відповідача, яке оформлено Протоколом № 14 від 30.09.2009 року, спірне нежитлове приміщення було передано у власність ТОВ «АГРОІНВЕСТ 4 К», з огляду на що відповідач не є належним відповідачем по справі, оскільки в період виникнення заявленої позивачем заборгованості зазначений об'єкт нерухомості вже не рахувався за відповідачем, слід зазначити наступне.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що у випадках звільнення або передачі відповідачем свого об'єкту або його частини іншій організації, позивач має бути повідомлений відповідним двохстороннім актом (листом) здаючого та приймаючого об'єкт. У цьому разі Договір буде припинений тільки при повній сплаті відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію. Зміни у Договір та у розрахунки можуть бути внесені лише після вказаного повідомлення.
Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів повідомлення позивача про зміну власника спірного приміщення, посилання позивача на те, що Договір діяв протягом спірного періоду визнаються колегією суддів цілком правомірними.
Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року у справі № 59/65 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Плодоовоч».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року у справі №59/65 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року у справі № 59/65 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 59/65.
Головуючий суддя
Судді