01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 13/283
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 04.07.2011 року
ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 24.10.2011 року
від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 538 від 15.07.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»
на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року
у справі № 13/283 (суддя Курдельчук І. Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько - Китайський Альянс»
до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»
про стягнення заборгованості
Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення основного боргу в сумі 309346,67 грн. за поставлений за договором купівлі - продажу від 01.04.2011 року, але неоплачений товар, пені в сумі 51053,38 грн., збитків від інфляції в сумі 9551,92 грн., 3 % річних в сумі 1976,26 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 5000 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року, повний текст якого підписаний 12.09.2011 року, у справі № 13/283 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 309346,67 грн., пеню в сумі 10401,55 грн., 3 % річних в сумі 1976,26 грн., збитки від інфляції в сумі 4075,45 грн. та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, в тому числі і витрати на послуги адвоката в сумі 4156 грн..
Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті поставленого за умовами спірного договору товару.
Часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені та збитків від інфляції ґрунтується на помилках позивача в розрахунку зазначених позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Закрите акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі №13/283 скасувати в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви порушено вимоги ст. 56 ГПК України щодо надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки позовна заява, що була отримані відповідачем, не містила доданих до неї документів, які зазначені в якості додатків до позовної зави.
Крім того, відповідач зазначає, що в судовому засіданні ним було заявлено усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи, проте, вказане клопотання судом задоволено не було, а в даному судовому засіданні судом першої інстанції було винесено оспорюване рішення, враховуючи вказані дії суду першої інстанції відповідач був позбавлений змоги реалізувати своє право щодо подання відзиву на позов.
Ухвалою від 03.10.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
01.04.2011 року позивач та відповідач уклали договір купівлі - продажу № 01-04/2011 (далі Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах Договору, а позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача визначений Договором товар.
Пунктами 1.2 та 1.4 Договору сторонами погоджено, що найменування товару конкретна назва, кількість та вартість товару визначаються у специфікаціях до Договору, які є його невід'ємними частинами.
Сторонами були підписані Специфікації № №1, 2, 3, 5, в яких сторони погодили найменування товару, який постачається за Договором, його кількість та ціну.
Додатковою угодою № 1 до Договору сторони погодили внести зміни до вартості товару, який визначений специфікаціями №№ 3, 4 та 5.
З урахуванням зазначених змін, позивач поставив відповідачу товар (Фанера ФОФ 1250*2500*21 мм Китай) загальною вартістю 339621,26 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № РН-0108 від 12.04.2011 року на суму 90061,62 грн., № РН-0123 від 20.04.2011 року на суму 50795,04 грн., № РН-0124 від 20.04.2011 року на суму 135278,54 грн., № РН-0126 від 20.04.2011 року на суму 63486,06 грн. та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 508 від 07.04.2011 року.
Згідно п. 4.1 Договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача.
Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили порядок розрахунків, відповідно до якого 50% вартості товару оплачується відповідачем шляхом передоплати на рахунок позивача, решта 50% вартості оплачується відповідачем не пізніше п'яти банківських днів після поставки, на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури.
Накладні, за якими позивач поставив відповідачу товар, містять посилання на відповідні рахунки - фактури, що визнається судом належним доказом отримання їх відповідачем.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач в рахунок оплати спірного товару перерахував позивачеві 10244,59 грн., з огляду на що заборгованість відповідача становила 329376,67 грн.
02.06.2011 року позивач направив відповідачу претензію № 1 від 31.05.2011 року в якій вимагав перерахувати заборгованість в сумі 329376,67 грн. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено копію фіскального чеку № 2959 від 02.06.2011 року.
Відповідач на вказану претензію не відповів, заборгованість не погасив.
Після порушення провадження у справі відповідач в рахунок погашення спірної заборгованості перерахував позивачеві кошти в сумі 20000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим позивачем зменшено заявлену до стягнення суму основного боргу до 309346,67 грн.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого за Договором товару в сумі 309346,67 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 309346,67 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної сплати за товар відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.
Як слідує позовної заяви, позивач визначив заявлену до стягнення суму пені, помноживши суму боргу в розмірі 329376,67 грн. на подвійну облікову ставку НБУ 15,5%, що не є вірним, оскільки подвійна облікова ставка становить річний розмір пені, і для того, щоб розрахувати суму пені за період прострочки виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, необхідно визначити її одноденну ставку, поділивши річну ставку на кількість днів у році прострочення (в даному випадку 365 днів), і помножити суму боргу на цю одноденну ставку і на кількість днів в періоді прострочки конкретної суми боргу.
При цьому, слід врахувати норму ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якій нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, позивач розрахував пеню, виходячи з загальної суми заборгованості 329376,67 грн., що є помилковим, оскільки зазначена сума боргу складається з двох сум - 79817,03 грн. та 249559,64 грн., періоди прострочення яких, а саме, їх початкові дати, не збігаються.
За таких обставин, враховуючи, встановлений п. 4.2 Договору строк оплати товару та визначений позивачем в позовній заяві період нарахування штрафних санкцій, пеню слід розраховувати виходячи з наступних умов:
- на суму 79817,03 грн. (вартість товару поставленого за накладною № РН-0108 від 12.04.2011 року від 12.04.2011 року (90061,62 грн.) за мінусом коштів сплачених відповідачем в рахунок оплати товару (10244,59 грн.) за період з 20.04.2011 року по 06.07.2011 року включно;
- на суму 249559,64 грн. (вартість товару поставленого за накладними № РН-0123 від 20.04.2011 року, № РН-0124 від 20.04.2011 року та № РН-0126 від 20.04.2011 року ) за період з 28.04.2011 року по 06.07.2011 року включно.
За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 10062,22 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції, слід зазначити наступне.
Як вбачається з наведеного у позові розрахунку 3% річних, при визначенні суми 3 % річних, яка заявлена до стягнення, позивачем допущені такі ж саме помилки, як при розрахунку пені, оскільки розрахунок виконаний виходячи з загальної суми заборгованості 329376,67 грн., що є помилковим, оскільки зазначена сума боргу складається з двох сум - 79817,03 грн. та 249559,64 грн., періоди прострочення яких, а саме, їх початкові дати, не збігаються.
За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 1947,53 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції в сумі 9551,92 грн., слід зазначити наступне.
Як слідує з розрахунку позивача, вказані вимоги він розраховує за період з квітня 2011 року по червень 2011 року включно.
В листі Верховного Суду України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що «при применении индекса инфляции следует иметь в виду, что индекс рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем на месяц поэтому условно следует считать, что сумма, внесенная за период с 1 по 15 число соответствующего месяца, например, мая, индексируется за период с учетом мая, а если с 16 по 31 число, то расчет начинается со следующего месяца - июня.».
Отже, нарахування збитків від інфляції щодо спірної суми за квітень 2011 року не є правомірним, оскільки, як було встановлено вище, прострочення відповідачем обов'язку по оплаті спірної суми виникло з 20.04.2011 року щодо суми 79817,03 грн. та з 28.04.2011 року щодо суми 249559,64 грн.
Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що ним невірно зазначений індекс інфляції за червень 2011 року, а саме: замість 100,4 % вказано 100,8%.
За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 3963,06 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5000 грн. слід зазначити наступне.
Матеріали справи містять копію договору про надання правової (юридичної) допомоги від 05.07.2011 року, укладеного між позивачем як Клієнтом та Адвокатом ОСОБА_1
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу при розгляді господарської справи щодо стягнення суми боргу за договором поставки.
Згідно п. 4.2 Договору позивач сплачує Адвокату гонорар у розмірі 5000 грн.
Як слідує з доданої до матеріалів справи копії квитанції № 911545 від 05.07.2011 року, позивач сплатив Адвокату 5000 грн. з посиланням на договір від 05.07.2011 року.
Позивач вимагає стягнути з відповідача зазначені 5000 грн., вважаючи ці витрати судовими витратами на послуги адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, на які розповсюджуються правила ст. 49 ГПК України.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Матеріли справи містять копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 3085 від 25.10.2007 року, виданого гр. ОСОБА_1, тобто зазначена особа входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.
Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується факт понесення позивачем витрат на послуги адвоката в сумі 5000 грн., які відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України відносяться до судових витрат і, з огляду на прийняте судом рішення, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 13/283 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 309346,67 грн., пеня в сумі 10062,22 грн., 3 % річних в сумі 1947,53 грн., збитки від інфляції в сумі 3963,06 грн. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог з урахуванням суми основного боргу яка існувала на дату звернення з позовом до суду .
З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі №13/283 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі №13/283 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі №13/283 в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» (01010, м. Київ, вул.А.Іванова, 10 (юр.адр.); 03039, м. Київ, пр. Червонозоряний, 119 (факт.адр.), ідентифікаційний код 24934436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Китайський «Альянс» (03124, м. Київ, вул. Василенко, 7, оф. 308 (юр.адр.); 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7, а/я 8 (пошт.адр.), ідентифікаційний код 36947846) основний борг в сумі 309346 (триста девять тисяч триста сорок шість) грн. 67 коп., пеню в сумі 10062 (десять тисяч шістдесят дві) грн. 22 коп., 3 % річних в сумі 1947 (одна тисяча дев'ятсот сорок сім) грн. 53 коп., збитки від інфляції в сумі 3963 (три тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3719 (три тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 28 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 12 коп. та витрати на послуги адвоката в сумі 4642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 29 коп.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили»
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 13/283.
Головуючий суддя
Судді