01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 9/160
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - свідоцтво про державну реєстрацію серія В01 № НОМЕР_4 від 04.02.2004р., паспорт № МЕ НОМЕР_5, виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16.08.2007р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 08/08/11 від 08.08.2011р.
від третьої особи: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ» на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. у справі № 9/160
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
до приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова
компанія «ДОБРОБУТ», м. Київ
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача закрите акціонерне товариством «Страхова компанія «Галактика», м. Київ
про стягнення коштів 20376 грн. 51 коп.
У червні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ» про стягнення 20376 грн. 51 коп. шкоди в порядку регресу, а також просив суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані положеннями ст.ст. 636, 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Галактика», у відповідності до норм ст. 27 ГПК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. у справі № 9/160 позовні вимоги задоволені частково (суддя Бондаренко Г.П.).
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Народна фінансова-страхова компанія «Добробут» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 19866 грн. 51 коп. шкоди в порядку регресу, 198 грн. 67 коп. державного мита та 230 грн. 32 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтоване 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, 1191 Цивільного Кодексу України, п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо визначення суми страхового відшкодування, що підлягає частковому задоволенню в порядку регресу, а також п.п. 1, 3 ст.11, ст. ст. 509, 511, п.4 ч.1 та ч.3 ст. 512, п. 1 ст. 513, ст. 514, п. 1 ст. 516 ЦК ч. 7 ст. 528, ч. 1, 2 ст. 636 Цивільного Кодексу України та ст. 32 Господарського процесуального кодексу України щодо безпідставності позиції відповідача, згідно якої договір уступки вимоги (цесії) № 2/12-10 від 12.10.2009 р. є неукладеним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ» звернулось Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. у справі № 9/160 змінити, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути на користь позивача 15791 грн. 21 коп. шкоди в порядку регрессу та судові витрати пропорційно задоволених вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при укладанні договору цесії було порушено положення ст. 189 Господарського Кодексу України, а саме не передбачена істотна умова для того, щоб договір вважався укладеним відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України. Також, апелянт посилається на положення ст. 517 Цивільного кодексу, зазначивши, що позивачем не було надано доказів про те, що в договір були внесені зміни та укладені додаткові угоди. Крім того, оскаржуючи рішення суду першої інстанції апелянт зазначив, що потерпілим ОСОБА_3 не було надано розрахункових документів, що підтверджують оплату податку на додану вартість в ціні відновлюваних робіт транспортного засобу, суми податку на додану вартість не могли розглядатися як шкода (збитки), понесені потерпілим, отже, відсутні докази факту ремонту і понесення відповідних витрат потерпілим. При цьому апелянт посилається на положення ст. 29, п. 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-IV (із змінами і доповненнями станом на 02.12.10 р.), пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 р. № 01-23/3/1 склад колегії суддів змінено: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Позивач в судовому засіданні 16.11.2011 року заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2011 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції змінити, стягнути на користь позивача 15791 грн. 21 коп. шкоди в порядку регрессу та судові витрати пропорційно задоволених вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно довідки ВДАІ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 22.08.2008 року та постанови Подільського районного суду міста Києва по справі № 3-32460/08 від 02.10.2008 року вбачається, що 22.08.2008 року приблизно о 18 год. 10 хв. гр. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Міцубісі», д/н НОМЕР_6 в м. Києві на вул. Фрунзе не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Ніссан», д/н, НОМЕР_7, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 3-32460/08 від 02.10.2008 року гр. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (68 грн.).
Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль «Ніссан», д/н НОМЕР_7 був застрахований на підставі договору № 01/01-024-0093 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) від 04.03.2008 року, укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» та гр. ОСОБА_6
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» 22.09.2008 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження - Звіт № 854 про оцінку автомобіля Nissan Sunny, д/н, НОМЕР_7 від 22.09.2008 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Ніссан», д/н НОМЕР_7, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 20376 грн. 51 коп.
Як вбачається із страхового акту № 4972/08 від 13.11.2008 року ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 22843 грн. 89 коп. (23176 грн. 39 коп. - 332 грн. 50 коп. франшизи = 22843 грн. 89 коп.)
ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 22843 грн. 89 коп., на підтвердження чого в матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер від 13.11.2008 на суму 22843 грн. 89 коп.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» між гр. ОСОБА_4 та ЗАТ «НФСК «Добробут»укладено поліс № ВВ/3669758 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ЗАТ «НФСК «Добробут»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль «Міцубісі», д/н НОМЕР_6. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25000 грн., франшиза - 510 грн.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором І типу є договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Таким чином, згідно полісу № ВВ/3669758 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі, зокрема і відповідальність ОСОБА_5, винного у скоєнні ДТП.
Так, ЗАТ «НФСК «Добробут», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_4), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну власнику автомобіля «Ніссан», д/н НОМЕР_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно визначено, що відшкодуванню підлягає саме оцінений звітом, а не фактично виплачений збиток у розмірі 20376 грн. 51 коп.
Судом першої інстанції було вірно встановлено право регресної вимоги позивача до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою у межах ліміту відповідальності, за вирахуванням встановленої франшизи, є відповідач у справі.
Отже, ЗАТ «Страхова компанія «Галактика», сплативши суму страхового відшкодування отримало право вимоги до ПАТ «НФСК «Добробут», у розмірі 19866 грн. 51 коп. (20376 грн. 51 коп. матеріальний збиток - 510 грн. франшизи за полісом № ВВ/3669758), яке (право вимоги) в подальшому правомірно передало СПД - ФО на підставі договору цесії.
Згідно матеріалів справи, позивачем до позову наданий укладений між ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» (цедент) та ФОП ОСОБА_1 (цесіонарій) договір № 2/12-10 уступки вимоги (цесії) від 12.10.2009 року.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у своєму відзиві посилається на те, що договір уступки вимоги (цесії) № 2/12-10 укладено з порушенням вимог ст. 180 ГК України, а саме, у договорі не передбачено розмір винагороди за відступлення права вимоги, що є істотною умовою договору, а отже договір є неукладеним. Доказів внесення змін у договір та укладення додаткових угод до договору не надано.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано додаток № 1 до договору уступки вимоги (цесії) від 12.10.2009 р. (оригінал для огляду в судовому засіданні, належним чином завірену копію до матеріалів справи), у відповідності до п.1 якого передбачено, що цесіонарій після підписання договору уступки вимоги (цесії) № 2/12-10 від 12.10.2009 р. сплачує цеденту, шляхом переведення безготівкових коштів на його рахунок, суму в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
З предмету договору (п. 1) вбачається, що цедент передає цесіонареві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цесіонареві і стає кредитором щодо стягнення заборгованості (страхового відшкодування) з третіх осіб, винних у вчиненні дорожньо-транспортних пригод (їх страховиків згідно договорів цивільно-правової відповідальності) за договорами страхування, укладеними між цедентом та страхувальниками, а також іншої заборгованості, що утворилася внаслідок страхового відшкодування цедентом та / або порушення умов договору страхування страхувальником за усіма наявними у цедента страховими справами по яким цедент сплативши суму страхового відшкодування отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (її страховика). Таким чином, розмір набутого права вимоги врегульований законом, підстави його виникнення встановлені в договорі, а сторонами узгоджену ціну за передачу права вимоги позивачеві.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що договір уступки вимоги (цесії) № 2/12-10 від 12.10.2009 р. є укладеним.
Виходячи з положень ст. 514 ЦК України у ФОП ОСОБА_1 виникло право вимоги до ПАТ «НФСК «Добробут» на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, у розмірі 19866 грн. 51 коп. на підставі договору цесії.
Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування ні первісному кредитору - ЗАТ «СК «Галактика», ні позивачеві до матеріалів справи не надав, а отже позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 19886 грн. 51 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно позиції апелянта, викладеній в апеляційній скарзі, підстави для задоволення позовних вимог в частині сплати податку на додану вартість в розмірі 4075 грн. 30 коп. (ПДВ 20 %) відсутні у зв'язку з тим, що потерпілим ОСОБА_3 не було надано розрахункових документів, що підтверджують оплату податку на додану вартість в ціні відновлюваних робіт транспортного засобу, суми податку на додану вартість не могли розглядатися як шкода (збитки), понесені потерпілим, отже, відсутні докази факту ремонту і понесення відповідних витрат потерпілим.
Законом України «Про податок на додану вартість» визначено перелік осіб, які є платниками ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік операцій, які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, права та обов'язки платників ПДВ.
Так, відповідно до п.п. 3.2.3 п. 3.2 ст. Закону «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Законом України «Про страхування» на законодавчому рівні дано визначення понять: «страхова сума», «страхова виплата», «страхове відшкодування».
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про страхування» страхова компанія, надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку здійснює не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхові виплати.
При цьому, враховуючи положення Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Розмір страхових виплат визначається виходячи з розміру матеріального збитку в порядку та на умовах передбачених договором страхування та правилами страхування.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що вартість товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо) приймається до розрахунку за їх ринковою вартістю з урахуванням сум ПДВ, які до такої вартості включаются.
Відповідно до п. 10.11 договору не підлягає відшкодуванню вартість:
- технічного і гарантійного обслуговування ТЗ;
- робіт, пов'язаних з реконструкцією і переобладананням ТЗ, заміною його окремих частин, деталей і вузлів внаслідок їх зношення та технічного браку і т.п.;
- заміни (замість ремонту) вузлів і агрегатів у зборів внаслідок відсутності на СТО, що здійснює ремонт пошкодженого ТЗ необхідних запасних частин, деталей.
Положеннями договору страхування можливість страховика зменшувати суму страхового відшкодування на розмір ПДВ також не передбачена.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Оскільки твердження відповідача не були підтверджені належними доказами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо часткового стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 19866 грн. 51 коп. (з у рахуванням франшизи у розмірі 519 грн.).
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. у справі № 9/160 без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ» - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
23.11.11 (відправлено)