01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 53/291
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 104 від 24.11.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт за довіреністю № 1783 від 10.05.2011р.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. у справі № 53/291
за позовом приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ
до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Київ
про стягнення 25 938 грн. 95 коп.
У березні 2011 року приватне акціонерне товариство «Українська охоронно -страхова компанія» звернулось із позовом до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення з державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 938 грн. 95 коп., в тому числі - 25 638 грн. 95 коп. виплаченого страхового відшкодування та 300 грн. вартість проведеної авто товарознавчої експертизи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування у зв'язку з чим набув право регресної вимоги до відповідача, а відповідач на звернення позивача про відшкодування регресної вимоги не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. у справі № 53/291 позовні вимоги задоволено частково (суддя Грєхова О.А.).
Стягнуто з відповідача на користь позивача 22146 грн. 32 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита у сумі 221 грн. 46 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201 грн. 49 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтоване правомірністю заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується положеннями ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 27, 29 Закону України «Про страхування», відсутністю підстав для застосування строків позовної давності відповідно до ст.ст. 253, 256, 261 Цивільного кодексу України, а також безпідставністю заявлених позивачем вимог щодо стягнення з позивача витрат вартості авто-товарознавчого дослідження в розмірі 300 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, державне територіально- галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. у справі № 53/291 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджені обставини справи, а саме:
- постанова Соломянського суду від від 25.12.2007 р., згідно якої винну у ДТП особу притягнуто до адміністративної відповідальності, прийнята в порушення вимог ст. 268 КпАП та не може бути належним доказом в розумінні ст.32 ГПК та не доводить відсутність вини в діях іншого водія;
- звіт № 1726, складений СПД ОСОБА_4, з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Фольсваген д/н НОМЕР_1 - страхувальнику позивача, на підставі якого визначено розмір завданої шкоди в результаті ДТП, за своєю природою, в силу положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів є лише висновком спеціаліста і є підставою для звернення до суду для відшкодування майнової шкоди, але не є доказом в розумінні ст. 32 ГПК;
- не застосовано строку позовної давності в розумінні ст. 256 Цивільного кодексу України з урахуванням положень п. 3.2. Глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зі змінами та доповненнями).
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.11.11 № 01-23/3/1 змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Остапенка О.М., Сотнікова С.В.
Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2011 року заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу за вих. № 2736 від 18.10.2011 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2011 року підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
Представник третьої особи в судове засідання 16.11.2011 року не з'явився, про причин неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Гр. ОСОБА_3 10.11.2007 року об 11 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вулиць Урицького та вул. Стадіонної, керуючи автомобілем УАЗ, д/н НОМЕР_2, під час руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген, д/н НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 3-27721/07 від 25.12.2007 було вставлено що водій ОСОБА_3 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_3 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_3 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).
Автотранспортний засіб Фольксваген, д/н НОМЕР_1, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно по Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № КИ.И1-04. 45353 від 02.04.2007.
Згідно зі звітом № 1726 від 18.12.2007 з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 22146 грн. 32 коп.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 25638 грн. 95 коп. (страховий акт № 2530 від 03.03.2008).
Позивач перерахував страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 25 638,95 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 5918 від 13.03.2008 та № 596 від 18.03.2008.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України «юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків» та відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання чи утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, оскільки «УA3 374194», державний номер НОМЕР_2 належав апелянту, останній несе відповідальність по відшкодуванню завданої шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля УАЗ, д/н НОМЕР_2, є відповідач по справі, що підтверджується належним чином завіреною копією Довідки Управління державної автомобільної інспекції МВС України Головне управління в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду від 12.11.2007 року.
У зв'язку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 45353 від 02.04.2007, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення страхового відшкодування у сумі 22 146 грн. 32 коп. згідно договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 45353 від 02.04.2007 за вирахуванням франшизи в розмірі 2037 грн. 63 коп. (страховий акт № 4104 від 03.03.2008).
Щодо правомірності застосування звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1726 від 18.12.2007 р. колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи в результаті протиправних дій водія відповідача автомобіль «Фольксваген-Пассат», державний номер НОМЕР_1 отримав пошкодження, чим було заподіяно майновий збиток страхувальнику ОСОБА_5 Сума збитку була розрахована згідно звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1726 від 18.12.2007 р.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: «Висновок про оцінку - це документ, засвідчений підписом та печаткою оцінювача (оціночної фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення оцінки і містить в собі висновок щодо вартості об'єкта оцінки».
Відповідно до п. 8.4.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. № 142/5/2092 (далі - Методика): «калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду ДТЗ».
Експертна оцінка обов'язково проводиться відповідно до вимог Методики та законодавства України. Згідно п. 1.3: «Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України або угодами суб'єктів цивільно-правових відносин».
Крім того, відповідно до ст. 54 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» «оцінювач (оціночна фірма) несе відповідальність, передбачену договором про проведення оцінки за невиконання або неналежне виконання умов договору, і, зокрема, за недостовірність чи неправильність висновку про оцінку», тому аргументи Відповідача з приводу недостовірності відомостей та висновків наведених в Звіті з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1726 від 18.12.2007 р. є необ'єктивними.
Як вбачається із відзиву на апеляційну скаргу за вих. № 2736 від 18.10.2011 р., позивач згідно п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» викликав на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ телеграмою з повідомленням про її вручення представника відповідача та безпосередньо винуватця ДТП ОСОБА_3, телеграма була вручена уповноваженій особі згідно повідомлення про вручення, проте відповідач не скористався своїм правом та не взяв участі в огляді автомобіля.
У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Виклик зацікавлених осіб не є обов'язком страховика, але був виконаний останнім належним чином.
Щодо аргументів апелянта про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення судді районних, районних у місті,міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Солом'янський районним судом міста Києва 25 грудня 2007 р. було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні ДТП та застосовано заходи адміністративного впливу. Дана постанова набрала законної сили та не була оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Отже, колегія суддів вважає аргументи апелянта, щодо недоведеності вини безпідставними.
Стосовно посилань апелянта щодо пропуску строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає, що викладені в апеляційній скарзі заперечення не мають під собою правових підстав. Відповідно до п. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України «за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання». Тобто з моменту виплати суми страхового відшкодування банківським платежем або через касу страховик набуває на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» відповідних прав щодо страхувальника, зокрема право звернутися із позовом до особи, яка винна у пошкодженні автомобіля (як правило, у результаті ДТП), і права вимагати сплати збитків.
Як вбачається зі статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. (стаття 253 Цивільного кодексу України).
В п. 6 статті 261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання.
На доказ виконання основного зобов'язання позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень: № 5918 від 13.03.2008 та № 596 від 18.03.2008.
Як зазначив представник позивача у судовому засіданні 16.11.2011 року, платіж проводився шляхом сплати частинами суми страхового відшкодування відповідно 13 березня 2008 р. та 18 березня 2008 р. Днем оплати суми страхового відшкодування є дата проведення першого основного платежу.
Цифра «27» на платіжному дорученні є лише номером операціоніста банку, який завіряє платіжні доручення, а не датою проведення платежу, як зазначає апелянт.
Отже, строк позовної давності рахується до 18 березня 2011 р. включно. Позовна заява вих. № 626 від 18.03.2011 р. була направлена на адресу суду 18 березня 2011 р. цінним листом з описом. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовна заява була подана в строки встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду в порядку ст. 104 ГПК України не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року у справі № 53/291 без змін, апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
23.11.11 (відправлено)