01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 10/179
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Разіна Т.І.
судді Остапенко О.М.
Сотніков С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 1 від 17.03.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 17/11 від 10.10.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 10/179
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код», м. Київ
до приватного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія», м. Київ
про стягнення 82 990 грн. 21 коп.
У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Статус код» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «ГК Феофанія» про стягнення 81 990 грн. 21 коп., в тому числі суми боргу у розмірі 71302 грн. 50 грн., пені в сумі 3663 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 1963 грн. 21 коп. та інфляційних в розмірі 6060 грн. 70 коп.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору про надання послуг з охорони № 93 від 02.04.2008 щодо сплати 71302 грн. 50 коп. Крім того позивачем нараховано пені в сумі 3663 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 1963 грн. 21 коп. та інфляційних в розмірі 6060 грн. 70 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 10/179 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» до приватного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія», про стягнення 82 990 грн. 21 коп. позовні вимоги задоволені повністю (суддя О.В. Котков).
Стягнуто з приватного підприємства «ГК Феофанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» основний борг в сумі 71302 грн. 50 коп., пеню в сумі 3663 грн. 80 коп., інфляційні в сумі 6060 грн. 70 коп., 3 % річних в розмірі 1963 грн. 21 коп., державне мито в сумі 829 грн. 91 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення обґрунтоване п.п. 3.1, 5.1 договору про надання послуг з охорони № 93 від 02.04.2008 року (далі по тексту - договір) та положеннями додатку № 2 до цього договору, а також положеннями ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне підприємство «Готельний комплекс «Феофанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 10/179 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем неналежним чином надавались послуги з охорони об'єкту згідно договору, у зв'язку з чим відповідач оплатив надані послуги лише у сумі 92232 грн. 00 коп. Відповідач посилається на те, що позивачем неналежним чином виконувались умови договору, оскільки під час виконання своїх обов'язків було пограбовано приміщення ПП «ГК «Феофанія», у зв'язку з чим було відкрито кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 185 КК України щодо викрадення документів, які належали директору ПП «ГК «Феофанія» та находились в кабінеті №13 по вул. Метрологічній, 14-Б в м. Києві. Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на п. 2.1 договору, ст.ст. 22, 556, 623 Цивільного Кодексу України, ст. 193, 224 Господарського Кодексу України щодо завданих неправомірними діями позивача збитків відповідачеві. Апелянт посилається на неправомірне застосування позивачем п. 3.1 та п.5.1 договору, ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків, з чим погодився суд першої інстанції, внаслідок чого, на думку апелянта, судом порушено вимоги ст.ст. 43, 47 Господарського суду України.
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. № 01-23/3/6, розгляд апеляційної скарги у справі № 10/179 здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Сотніков В.В., Остапенко О.М.
10.11.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов розрахунок дебіторської заборгованості.
15.11.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості ПП «Феофанія» згідно договору № 93 від 02.04.2008 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2011 року підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав, а також з підстави, викладених у поясненнях б/н, б/д, що були надані представником відповідача у судовому засіданні 12.10.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2011 року заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 20.10.2011 року.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 02 квітня 2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 93, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по охороні приміщень та майна, що знаходиться на території замовника за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 14б.
За своєю правовою природою укладений договір є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У відповідності до п. 3.1 договору вартість послуг виконавця та порядок розрахунків визначається сторонами в додатку № 2 до цього договору. Обумовлена таким чином сума згідно акту виконаних робіт, завіреному підписами та печатками сторін, у вигляді передплати щомісячно перераховується на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом квітня - листопада 2009 року надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 144711 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт.
Відповідач оплатив позивачу за надані послуги з охорони всього 73408 грн. 50 коп., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача (копія в матеріалах справи). Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що решту вартості послуг в розмірі 71302 грн. 50 коп. відповідач не оплатив.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що розрахунок вартості охорони об'єктів склала 92232 грн. Відповідач зазначив, що оплатив вказану суму в повному обсязі. Але, доказів на підтвердження даному факту відповідачем не надано.
Як вбачається з розрахунку дебіторської заборгованості, наданого позивачем, між позивачем та відповідачем були підписані акти виконаних робіт: за квітень 2008 p., за травень 2008 p., за червень 2008 p., за липень 2008 p., за серпень 2008 p., за вересень 2008 p., за жовтень 2008 p., за листопад 2008 p., за грудень 2008 p., за січень 2009 p., за лютий 2009, за березень 2009 p., за квітень 2009 p., за травень 2009 р. Відповідно цих актів позивач надав відповідачеві послуг на суму 103056 грн. 50 коп.
Відповідач частково сплатив вартість послуг. Даний факт підтверджують банківські виписки, розрахунок заборгованості позивача до позовної заяви та розрахунок дебіторської заборгованості, наданий позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Таким чином відповідач сплатив по актах виконаних робіт 73408 грн. 50 коп. Тобто, по актах виконаних робіт в період з квітня 2008 по травень 2009 року відповідач не доплатив позивачеві 29648 грн., внаслідок чого склалась заборгованість відповідача.
Позивач зазначив, що з червня по листопад 2009 року також надавав послуги охорони до моменту отримання листа відповідача за вих. № 12 від 13.10.2009 р., що міститься у матеріалах справи, про розірвання договору № 93 з 01 листопада 2009 р.
Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається надання послуг позивачем в період з червня по листопад 2011 року, оскільки акти виконаних робіт за червень-листопад 2011 року не були оформлені належним чином та не підписані обома сторонами.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача у сумі 41674 грн. 50 коп.
Наведені обставини не були з'ясовані судом першої інстанції під час розгляду справи.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.1 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати, вказаної у п. 3.2 договору, замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі, визначеному діючим законодавством України.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за договором складає 29648 грн., то сума пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягає перерахунку відповідно суми основного боргу та складає: 3543 грн. 91 коп. - пені, 1038 грн. 09 коп. - 3 % річних, 5840 грн. 66 коп. - інфляційних втрат.
Крім того, апелянт зазначив, що позивач неналежним чином виконував свої обов'язки. В обґрунтування цього твердження відповідач посилається на те, що порушена кримінальна справа по факту крадіжки майна відповідача відповідно до ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів не приймає до уваги вказане твердження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази притягнення позивача до відповідальності за вказаний злочин, з чого вбачається відсутність протиправності у діях відповідача, а отже і недоведеність вини відповідача у спричинення своїми діями збитків позивачеві та наданні неякісних послуг.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача частково підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.
В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 10/179 має бути змінено в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 29648 грн.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 10/179 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 14-б, код 22962780) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» (адреса: 01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, буд. 7, код 33743777) основний борг в сумі 29648 грн. (двадцять дев'ять тисяч гривень шістсот сорок вісім гривень), пеню в сумі 3543 грн. 91 коп. (три тисячі п'ятсот сорок три гривні дев'яносто одна копійка) грн., інфляційні в сумі 5840 грн. 66 коп. (п'ять тисяч вісімсот сорок гривень шістдесят шість копійок), 3 % річних в розмірі 1038 грн. 09 коп. (тисяча тридцять вісім гривень дев'ять копійок), державне мито в сумі 296 грн. 48 коп. (двісті дев'яносто шість гривні сорок вісім копійок) грн. та 84 грн. 30 коп. (вісімдесят чотири гривні дев'яносто тридцять копійок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити».
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» (адреса: 01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, буд. 7, код 33743777) на користь приватного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 14-б, код 22962780) державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 266 грн. 74 коп. (двісті шістдесят шість сімдесят чотири копійки).
4. Матеріали справи №10/179 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
23.11.11 (відправлено)