Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2011 р. Справа № 5023/7461/11
вх. № 7461/11
Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.
при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № во Н-01/2353 від 30.08.2011 р.;
відповідача-ОСОБА_2 дов. від 06.09.2011 року;
3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів в розмірі 30955 грн.
Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд, керуючись ст. 118, 122 Статуту залізниць України, стягнути з ТОВ "Українська ливарна компанія" на свою користь штраф у розмірі 30955,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем, при перевезенні вантажу зі станції відправлення Індустріальна Південної залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці, було невірно зазначено масу вантажу у залізничній накладній № 43250034, про що за результатами контрольного зважування залізницею було складено комерційний акт № 21 від 15.02.2011 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача. А також позивач надав до суду клопотання про відновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2011 р. було повернуто позовну заяву, у зв"язку з відсутністю в опису про направлення відповідачу копії додаткових матеріалів, доданих до позовної заяви, проте вказані документи були надіслані відповідачу разом з претензією, тому не було необхідності надіслати ці матеріали ще раз з позовною заявою, та вперше позовна заява була направлена у господарський суд в межах строку позовної давності- 04.08.2011 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 жовтня 2011 року.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2011 року, від 18 жовтня 2011 року було відкладено розгляд справи на інший день.
14 жовтня 2011 року відповідач надав заяву, в якій заявляє суду про застосування позовної давності до позову ДП "Донецька Залізниця" та просить відмовити в задоволенні даної позовної заяви.
31 жовтня 2011 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд зменшити суму штрафу, що підлягає стягненню, на 90%.
01 листопада 2011 року позивач надав заяву, в якій просить суд направити на адресу позивача копію рішення від 01.11.2011 р. по справі № 5023/7464/11, а також оригінал комерційного акту № БН-699391/21 від 15.02.2011 р., наданого позивачем.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд відновити строк, встановлений для подання позовної заяви.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому до канцелярії суду 03.10.2011 року відзиві на позов (вх. 18941), заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
14 лютого 2011 року зі станції відправлення Індустріальна Південної залізниці на станцію Маріуполь- Сортувальний Донецької залізниці за перевізним документом № 43250034 ТОВ "Українська ливарна компанія", м. Харків(відповідач) відправило вантаж- пакети № 2(вид № 17) у вагоні № 66782640 вагою брутто- 90500 кг., нетто-68500 кг., тара- 22000 кг.
На вимогу одержувача вантажу на станції Маріуполь- Сортувальний 15.02.11 було здійснено контрольне зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично у вагоні № 66782640 вага брутто склала 87800 кг, нетто 65800 кг, тара- 22000 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 2700 кг.
У відповідності до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування... є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником.
З матеріалів справи вбачається, у накладній № 43250034, у вагоні вантажовідправником вказана маса вантажу брутто- 90500 кг., нетто- 68500 кг., тара-22000 кг.. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Судом встановлено, що правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника ОСОБА_3.
Згідно з п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірний вагон с напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Так, під час перевезення на станції Маріуполь- Сортувальний 15.02.11 була виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично у вагоні № 66782640 вага брутто склала 87800 кг, нетто 65800 кг, тара- 22000 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 2700 кг. Про даний факт було складено комерційний акт № 699391/21 від 15.02.2011 р. у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України.
Пунктом 22 "Правила видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст.122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст.129 Статуту (п. 3.23 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. за № 04-5/601 зі змінами та доповненнями від 18.11.2003 р. за № 04-5/1429) та Оглядового листа Вищого Господарського суду України від 29.11.2007 р. № 01-8/917. Щодо штрафу нарахованого у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Таким чином, комерційний акт № 699391/21 від 15.02.2011 року є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.
Відповідно до п. 11 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 861/5082: "У разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто відповідач має можливість запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.
Позивачем було заявлене клопотання про відновлення строку, встановленого для поданння позовної заяви з посиланням на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2011 р. було повернуто позовну заяву, у зв"язку з відсутністю в опису про направлення відповідачу копії додаткових матеріалів, доданих до позовної заяви, проте вказані документи були надіслані відповідачу разом з претензією, тому не було необхідності надіслати ці матеріали ще раз з позовною заявою, та вперше позовна заява була направлена у господарський суд в межах строку позовної давності - 04.08.2011 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє клопотання позивача про відновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, визнає причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та відновлює пропущений строк.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, посилаючись на те, що відповідач не здійснював будь-яких дій по зменшенню маси вантажу безпосередньо в самому вагоні або внесення недостовірних даних в накладну, також порушення не потягло за собою ніяких збитків для позивача, а плату за перевезення відповідач здійснив у повному обсязі, недовантаження вагону не тягне таких негативних наслідків, як при перевантаженні, крім того, порушення допущено відповідачем вперше, та товариство відповідача на даний час є збитковим підприємством, за 2010 р. збиток склав 4 млн. 284 тис. грн., за перше півріччя 2011 року - 5 млн. 704 тис. грн., виробництво на підприємстві тільки починає налагоджуватись після настання фінансової кризи, яка дуже негативно вплинула на виробничу та ливарну галузі України взагалі і на підприємство відповідача зокрема.
Відповідно до ч. З ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, зменшити розмір штрафу на 70 % та стягнути з відповідача 9286,50 грн. штрафу. В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 21668,50 грн. штрафу слід відмовити.
Розглянувши клопотання позивача про повернення оригіналу комерційного акту № БН-699391/21 від 15.02.2011 р., наданого позивачем, суд вважає його обгрунтованим та дійшов висновку про його задоволення.
Суд, розглянувши заяву відповідача про затосування позовної давності до позову, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи викладені обставини, враховуючи те, що суд визнав поважними причини пропущення позовної давності, суд дійшов висновку відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування позовної давності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -
< Текст >
Задовольнити клопотання позивача про відновлення строку, встановленого для подання позовної заяви.
Відновити пропущений строк, встановлений для подання позовної заяви.
Відмовити відповідачу в задоволенні заяви про затосування позовної давності до позову.
Задовольнити клопотання позивача про повернення оригіналу комерційного акту № 699391/21 від 15.02.2011 року.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задовольнити частково та зменшити розмір штрафу на 70 %.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія", м. Харків(61055, м. Харків, пр. Московський, 227, р/р № 26007000027085 у АБ "Факторіал- Банк", МФО 351715, код ЄДРПОУ 32759676) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк(83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25905191, р/р № 260060100247 в ДФАБ "Експрес-банк", МФО 335838) 9286,50 грн. штрафу, витрати по сплаті державного мита у сумі 92,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
В стягненні 21668,50 грн. штрафу відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Сальнікова Г.І.
Повний текст Рішення складено 04 листопада 2011 року.