Кіровоградської області
"15" листопада 2011 р.Справа № 5013/1663/11
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1663/11
за позовом: приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград
до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ", с. Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області
до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області
про стягнення 35 446,16 грн.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 17.01.11 р.;
від відповідача 1 - ОСОБА_2., довіреність № б/н від 12.10.11 р.;
від відповідача 2 - участі не брали.
Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" на користь позивача заборгованості в сумі 41 051,66 грн., де 30 887,02 грн. заборгованість за непоставлений товар, 1 072,02 грн. - інфляційні нарахування, 545,81 грн. - 3% річних, 5 458,00 грн. - 30% за користування чужими коштами.
19.10.11 р. на адресу господарського суду надійшла заява, відповідно до змісту якої позивач просить припинити провадження у справі відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" на користь позивача 35 446,16 грн., з яких 30 891,26 грн. - заборгованість за компенсацію видатків на транспортування, 4 554,90 грн. - 30% за користування чужими коштами (а.с. 61-62).
11.11.11 р. до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 09.11.11 р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 1 - 30% за користування чужими коштами в розмірі 4 554,90 грн. (а.с. 120).
Однак, у судовому засіданні 14.11.11 р. представником позивача подано письмове клопотання, згідно якого просить господарський суд заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.11.11 р. не розглядати та вважати її не поданою (а.с. 125).
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки, зменшення розміру позовних вимог та відмова від позовних вимог до відповідача 2 відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також враховуючи зміст клопотання позивача, заявленого у судовому засіданні 14.11.11 р., та те, що заява про зменшення розміру позовних вимог від 19.10.11 р. з відповідним до неї розрахунком заборгованості направлена на адресу відповідача 1 (а.с. 65а - 66) і відповідача 2 (а.с. 64 - 65), господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви про зменшення позовних вимог, що надійшла на адресу господарського суду 19.10.11 р. (а.с. 61-62, 63).
Відповідно до письмових заперечень на позовну заяву від 13.10.11 р., а також письмових пояснень по суті спору від 01.11.11 р., відповідач 1, посилаючись на Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), зазначає, що оскільки позивачем до позовних матеріалів не додано доказів того, що відповідач 1 повідомлявся про місце поставки товару, а також про назву особи, дату чи період поставки, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем, підстави для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" штрафних санкцій за невиконання зобов'язання відсутні.
Відповідач 1 вважає за доцільне відмітити, що продавцем в повному обсязі виконано обов'язок з поставки оплаченого товару, що свідчить про безпідставність вимог щодо повернення суми попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму.
Також відповідач 1 вважає безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства також вимоги про сплату відсотків річних та збитків від інфляції (а.с. 40-41, 69-71).
Відповідач 2 участі в судовому розгляді справи не брав, письмових заперечень або будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.
Розглянувши наявні матеріали справи, надані у справі сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, господарський суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - ПрАТ "Креатив") згідно п. 3 ст. 1 Статуту ПрАТ "Креатив" у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Креатив" (протокол № 1 від 12.04.11), зареєстрованого 17.05.11 р. державним реєстратором виконакому Кіровоградської міської ради, є правонаступником закритого акціонерного товариства "Креатив".
14.01.11 р. між закритим акціонерним товариством "Креатив" (далі - Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" (далі - Продавець) укладено договір поставки № 364/п (далі - Договір, а.с. 13-15 том 1).
Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2010 року (далі - товар) на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).
Пунктами 3.1., 3.3. Договору визначено, що товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль (Правила Інкотермс 2000) за виключенням застережень прямо передбачених даним Договором, на наступних складах: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке.
Строк поставки товару - до 20.01.11 р. (включно).
Відповідно до п.п. 3.6. - 3.8. Договору, право власності на товар виникає у Покупця з моменту завантаження товару в автотранспортний засіб, наданий Покупцем на складі Продавця.
Датою поставки товару є дата фактичного отримання товару Покупцем на місці поставки, яка зазначається представником Покупця/перевізником Покупця в товарно-транспортній накладній. У видаткових накладних може зазначатися дата розвантаження товару на складі Покупця.
При поставці товару Продавець зобов'язаний завантажити товар в автотранспортний засіб, наданий Покупцем, своїми засобами та за власний рахунок. Витрати з транспортування товару від складу Продавця до складу Покупця несе Покупець. Продавець зобов'язаний надати товарно-транспортну накладну, що оформлена згідно зразку, наданого Покупцем. У разі відсутності товарно-транспортної накладної, товар на складі Покупця не приймається.
Сума Договору - 1 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 3.11. Договору).
Відповідно до п.п. 4.1. - 4.2. Договору, ціна на товар з якістю, зазначеною в п. 2.1. даного Договору, складає 4300,00 грн., в тому числі ПДВ за одну тону.
У випадку передачі товару з якісними показниками, які не відповідають якісним показникам, зазначеним у п. 2.1. даного Договору (гірше цих показників), сторони здійснюють перерахунок кінцевої ціни на товар.
Порядок перерахунку ціни на товар з урахуванням фактичних якісних показників здійснюється в порядку, визначеному п. 4.3. Договору.
Підпункт 4.3.9. Договору визначає, що в відпускних документах (видатковій накладній) зазначається кінцева ціна на партію товару, відповідно п. 4.3.8. Договору.
У розділі 5 Договору сторони погодили порядок розрахунків за Договором.
Так, згідно п.п. 5.1.-5.2. Договору, Покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах 100% передплати в розмірі, вказаному в п. 3.11 даного Договору, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунка-фактури в строк до 28.01.11 р.
Розрахунки між сторонами можуть здійснюватись, за письмовою угодою сторін, в будь-якій формі, не забороненій чинним законодавством України.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).
Договір підписаний Продавцем та Покупцем, скріплений печатками позивача та відповідача 1.
14.02.11 р. між позивачем (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" (Поручитель) укладено договір поруки № 1-П (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого, Поручить зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за виконання відповідачем 1 (Боржник) згідно зобов'язань за Договорами на поставку товару (насіння соняшнику) № 364/п від 14.01.11 р., № 339/п від 31.01.11 р., № 433/п від 08.02.11 р., № 456/п від 11.02.11 р., укладені між Кредитором і Боржником (п. 1.1. Договору поруки, а.с. 33).
Поручитель зобов'язався виконати за Боржника зобов'язання перед Кредитором на протязі трьох днів з моменту повідомлення Кредитором про невиконання Договору Боржником (п. 1.3. Договору поруки).
Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, дійсний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.
Договір поруки підписаний повноважними представниками Кредитора та Поручителя, скріплений круглими печатками підприємств.
Укладений між сторонами Договір № 364/п від 14.01.11 р. за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
14.01.2011 р. відповідачем 1, як Продавцем за Договором, виставлено на оплату позивачу рахунок № 14 на суму 860 000,00 грн. (а.с. 115).
На виконання умов Договору платіжним дорученням № 122 від 18.01.11 р. позивачем здійснено попередню оплату товару в сумі 860 000,00 грн. (а.с. 16).
Відповідно до п. 3.2. Договору, кількість товару, що поставляється по даному Договору (залікова вага в перерахунку на базисні показники, зазначені в п. 2.1. даного Договору) - 300 тон +/- 10%. У випадку, якщо Покупець перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Продавця в меншому розмірі, ніж зазначено в п. 5.1. даного Договору, Продавець має право поставити товар на оплачену суму.
Господарським судом встановлено, що в обумовлений Договором строк поставки товару (п. 3.3. Договору), а саме до 20.01.11 р. (включно), 18 та 20 січня 2011 р. сторонами підписано (затверджено) акти про компенсацію видатків на транспортування.
Зі змісту вказаних вище актів вбачається, що 18.01.11 р. та 20.01.11 р. для поставки насіння соняшника на виконання умов Договору на умовах FCA франко-автомобіль в с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області позивачем були направлені автомобілі перевізника закритого акціонерного товариства "Креатив" (18.01.11 р. - а/м ВА 41-32 АР, ВА 29-57 АР, ВА 29-50 АР; 20.01.11 р. - а/м ВА22-16 АИ, ВА 44-71 АЕ, ВА 76-55 АС). Насіння соняшнику, що завантажене в зазначені автомобілі, ЗАТ "Креатив" не було прийнято, у зв'язку з невідповідністю якості соняшнику умовам Договору, та повернуто ТОВ "К-ПИВ-КОМ". Також в актах зазначено, що видатки ЗАТ "Креатив" на доставку соняшнику та його повернення склали 15 127,94 грн. та 15 763,32 грн. відповідно (далі - акти від 20.01.11 р. та 20.01.11 р.)
У зазначених вище актах від 18.01.11 та 20.01.11 р. сторони, зокрема, визначили, що ТОВ "К-ПИВ-КОМ" компенсує видатки ЗАТ "Креатив" за Договором на транспортування соняшнику невідповідної якості в сумі 15 127,94 грн. та 15 763,32 грн., всього в сумі 30 891,26 грн., шляхом збільшення заборгованості ТОВ "К-ПИВ-КОМ" перед ЗАТ "Креатив" за договором поставки № 364/п від 14.01.11 р. (а.с. 22-23).
Відповідно до змісту п. 6.2. Договору, якщо товар був завантажений у транспортний засіб, наданий Покупцем, поставлений на склад Покупця, однак не був прийнятий у зв"язку з невідповідністю якості умлвам Договору або ж відсутності товарно-транспортних накладних на товар, Продавець зобов"язаний компенсувати Покупцю транспортні видатки, понесені Покупцем на транспортування товару, з розрахунку 0,80 грн. за кожний коно-кілометр; про що складається відповідний акт на компенсування видатків на транспортування неякісного товару.
Складення сторонами актів на компенсування видатків на транспортування неякісного товару передбачено п. 6.2. Договору, а тому відповідає умовам укладеного сторонами Договору (а.с. 14).
З матеріалів справи вбачається також наступне.
Згідно виписаних Продавцем накладних, а саме: № РН-000001 від 27.01.11 р. в кількості 59,350 т на суму 237 598,57 грн., № РН-000002 від 28.01.11 р. в кількості 21,460 т на суму 86 741,32 грн., № РН-000003 від 29.01.11 р. в кількості 44,410 т. на суму 179 988,34 грн., видаткових накладних № РН-0000004 від 02.02.11 р. в кількості 41,470 т. на суму 165 145,03 грн., № РН-0000005 від 04.02.11 р. на суму 190 530,98 грн., Продавцем в період з 27.01.11 р. по 04.02.11 р. було здійснено поставку товару на загальну суму 860 004,24 грн. (а.с. 17-21).
Факт отримання товару від Продавця на суму 860 004,24 грн. позивач не заперечує.
Однак, в обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням змісту заяви про зменшення позовних вимог від 19.10.11 р., позивач зазначає, що відповідач 1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, оскільки на виконання умов Договору товар фактично поставлено Продавцем в період з 27.01.11 р. по 04.02.11 р., тоді як відповідно до умов Договору строк поставки - до 20.01.11 р.
Як зазначалось вище, товар, поставлений Покупцю Продавцем 18 та 20 січня 2011 року повернутий Продавцю з причин невідповідності якості товару умовам Договору, а отже з вини Продавця.
Крім того, даний факт спростовує доводи відповідача в тій частині, що Покупцем не було виконано зобов"язання щодо надання Покупцем транспортних засобів для погрузки товару згідно Договору, а саме в межах строку поставки, визначеного Договором.
При цьому господарський суд звертає увагу на те, що загальний обсяг неякісного товару, що було повернуто Продавцю 18 та 20 січня 2011 року, не був меншим за обсяг товару, фактично поставленого Продавцем в період з 27.01.11 по 04.02.11 р. (а.с. 21-21, 102,103,104).
Даний факт свідчить про те, що саме з вини Продавця, останім не було дотримано строку поставки товару, встановленого Договором. А отже, господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем 1 взятих на себе за Договором забов"язань щодо поставки товару у строк, визначений Договором.
Відповідачем 1 видатки на транспортування товару відповідно до затверджених сторонами актів від 18.01.11 р. та від 20.01.11 р. Покупцю не було компенсовано.
Враховуючи зазначені обставини, 25.08.11 р. Покупцем виставлено вимогу про сплату Продавцем штрафних санкцій та повернення суми боргу, яка направлена останьому 29.08.11 р., що підтверджується фіскальним чеком № 9973 (а.с. 128-136).
Зі змісту вимоги вбачається, що станом на 25.08.2011 р. сума боргу ТОВ "К-ПИВ-КОМ" перед ПрАТ "Креатив" за Договором становить 30 887,02 грн.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, дана сума заборгованості підтверджується актами про компенсацію видатків на транспортування від 18.01.11 р. та 20.01.11 р., однак з урахуванням загальної вартості поставленого відповідачем за Договором товару, що є більшою на 4,24 грн., заборгованість відповідача позивачем на 4,24 грн. зменшено до 30 887,02 грн. (30 891,26 грн. - 4,24 грн. = 30 887,02 грн.).
Також позивачем на адресу відповідача 2 направлено лист від 25.08.11 р. № 167-10 з вимогою до Поручителя виконати боргові зобов'язання відповідача 1 за Договором, сплативши суму боргу з нарахованими штрафними санкціями (а.с.34).
25.08.11 р. у відповідь на лист - вимогу позивача, Поручитель повідомив, що не має можливості виконати боргові зобов'язання відповідача 1, у зв'язку з відсутністю грошових коштів (а.с. 35).
Враховуючи викладене та вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При цьому, в ході судового розгляду справи, позивач відмовився від позовних вимог до відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", у зв'язку з їх безперспективністю та просить припинити провадження у справі відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", про що позивачем зазначено у поданій до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 61-62).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Господарським судом з'ясовано, що позивачу відомі і зрозумілі наслідки припинення провадження, передбачені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог, що в тому числі містить відмову від позову щодо відповідача 2, підписана повноважною особою позивача, а також те, що представнику позивача відомі наслідки вчинення відповідних процесуальних дій, господарський суд приймає відмову позивача від позову щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" та припиняє провадження у справі в цій частині.
Відповідач 1 заперечив вимоги позивача. Так, посилаючись на Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), відповідач 1 зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви не додано доказів, що Продавець повідомлявся про місце поставки товару, а також про назву особи, зазначеної в ст. А.4 правил, дату чи період поставки, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем. З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача 1 штрафних санкцій відсутні.
Відповідач 1 вважає, що Продавцем в повному обсязі виконано обов'язок з поставки оплаченого товару, що підтверджується розрахунком, здійсненим відповідачем 1, а також видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 72-104).
У зв'язку з тим, що до матеріалів справи не надано жодного доказу того, що відповідач 1 відмовлявся відвантажувати оплачений товар в транспортні засоби, надані позивачем, підстави для стягнення з відповідача 1 штрафних санкцій, вважає відповідач 1, відсутні.
До того ж, відповідач 1 звертає увагу господарського суду на те, що законодавчою нормою ст. 536 Цивільного кодексу України визначене зобов'язання боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Зазначена норма є складовою врегульованих Цивільним кодексом України правовідносин з виконання зобов'язання (глава 48 Цивільного кодексу України). Тобто сплата процентів не є відповідальністю за порушення іншого цивільного зобов'язання, а є обов'язком боржника оплатити надану йому послугу за користування грішми кредитора. А тому вимоги про сплату процентів, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення видатків на транспортування, відповідач 1 зазначає, що ні умовами Договору, ні самими актами не встановлений строк сплати такої компенсації.
Господарський суд не погоджується з висновками відповідача 1, з огляду на наступне.
Відповідно до умов п. 3.1 Договору, поставка здійснюється на складі відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке. Відповідно до п. 3.2. Договору визначена кількість товару, що поставляється, відповідно до п. 3.3. Договору - строк поставки.
Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови поставки товару на умовах FCA, а тому суд вважає безпідставними доводи відповідача 1 щодо того, що Продавець не повідомлявся про місце поставки товару, дату чи період поставки, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.
В обґрунтування свої заперечень відповідач 1 стверджує також, що аналіз норм чинного законодавства України та умов Договору дають підставу стверджувати, що виставлення рахунка Продавцем є достатнім повідомленням Продавця про готовність до відвантаження товару, а своєчасне виконання Продавцем своїх зобов'язань по відвантаженню продукції залежить від дій Покупця по наданню транспортних засобів.
Статтями 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, всупереч вищенаведеним правовим нормам, відповідачем не надано до суду рахунків, що виставлялись відповідачем 1 та свідчили б про готовність Продавця до відвантаження товару. Здійснений позивачем платіж згідно платіжного доручення № 122 від 18.01.11 р. на виконання умов Договору, не містить жодного посилання на рахунок, у той час як призначенням платежу є : "за насіння соняшника згідно Договору № 364/П від 14.01.11 р.".
На підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, здійснений відповідачем 1 розрахунок та надані копії видаткових накладних та накладних, господарським судом до уваги не приймаються, як такі, що не мають відношення до даного спору та стосуються інших договорів, укладених сторонами (а.с.72 - 101).
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано того, що на підставі актів про компенсацію видатків на транспортування товару від 18.01.11 р. та від 20.01.11 р. відповідач 1 зобов'язався компенсувати позивачу транспортні видатки в розмірі 15 127,94 грн. та 15 763,32 грн. відповідно.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази компенсації відповідачем 1 видатків в розмірі 5 127,94 грн. та 15 763,32 грн., а всього 30 891,26 грн. Даний факт представник відповідача в судовому засіданні не заперечив.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, ні п. 6.2. Договору, ні п. п. 3 актів від 18.01.11 р. та 20.01.11 р. не визначений строк виконання зобов"язання щодо компенсації витрат на транспортування, у відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок щодо компенсації витрат на транспортування виникає у боржника після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.
Враховуючи те, що виставлена позивачем 29.08.11 р. на адресу відповідача 1 вимога в порядку ст. 530 ЦК України містить вимогу позивача про сплату заборгованості за Договором в сумі 30 887, 02 грн., позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, в решті їх частини, з огляду на ст. 530 ЦК України, господарський суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вимога в порядку ст. 530 ЦК України на суму 30 891, 26 грн. відповідачу 1 позивачем не виставлялась.
З огляду на викладене, вимога про компенсацію видатків на транспортування підлягає частковому задоволенню в сумі 30 887,02 грн. (30 891,26 грн. - 4,24 грн. = 30 887,02 грн.).
При цьому, наявною у справі вимогою про сплату штрафних санкцій та повернення суми боргу від 25.08.11 р. № 152-10 (а.с. 129-135) спростовуються доводи відповідача 1 щодо передчасності пред"явлення позивачем вимоги щодо компенсації видатків на транспортування.
Крім суми основного боргу, позивач у відповідності до умов Договору просить також стягнути з відповідача 1 - 30% річних за користування чужими коштами в сумі 4 554,90 грн.
Приймаючи до уваги ту обставину, що відповідно до вимог ст. 265 Господарського кодексу України, Покупець зобов'язаний не тільки сплатити, але й прийняти сплачений товар та з огляду на умови поставки (FCA франко-автомобіль), господарським судом встановлено, що відповідачем 1 зобов'язання щодо поставки товару виконано з порушенням строків, визначених умовами Договору.
Пунктом 6.9. Договору визначено, що сторони прийшли до згоди, що крім штрафу, передбаченого п. 6.7. даного Договору, і штрафних санкцій, передбачених п. 6.8. даного Договору, у випадку несвоєчасної поставки/недопоставки/непоставки товару, Продавець сплачує Покупцю відсотки за користування чужими грошовими засобами в розмірі 30 % річних.
Оскільки розрахунок 30 % річних за користування чужими коштами в сумі 4 554,90 грн. (а.с. 63) відповідає фактичним обставинам справи, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, господарський суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача 1 в цій частині. Під поняттям "користування чужими грошовими коштами" в розумінні ст. 536 Цивільного кодексу України, на погляд господарського суду, слід розуміти широко. Тобто це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями, в тому числі щодо зобов'язання повернення грошових коштів, як вартості непоставленого товару у визначений договором строк товару.
До того ж, сплата 30% річних за користування чужими грошовими коштами прямо передбачена умовами Договору, що укладений між сторонами.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях оголошувались перерви 02.11.11 р. та 14.11.11 р. до 14.11.11 р. та 15.11.11 р. відповідно.
Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Новопілля, вул. Садова, 46, р/р 2600333708283 в ПАТ "ДіамантБанк" м. Київ, МФО 320854, код 32228261) на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, пр-т Промисловий, 19, р/р 26006102934001 в ЗОА "Альфа-Банк", МФО 300346, код 311146251) заборгованість в сумі 35 441, 92 грн., з них: 30 887,02 грн. - компенсація видатків на транспортування; 4 554,90 грн. - 30 % річних за користування чужими коштами, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 354, 42 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 76 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" відмовити.
Прийняти відмову позивача від позову в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" та припинити провадження в даній частині.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Суддя Л.С. Коротченко
Повне рішення складено - 21.11.2011 року.