Кіровоградської області
"22" листопада 2011 р.Справа № 5013/1686/11
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, Кіровоградська область, м. Олександрія,
до відповідача: Димитрівської селищної ради, Кіровоградська область, м. Олександрія, смт. Димитрове,
про стягнення 17917,00 грн,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1., довіреність від 18.08.2011 № 1807;
ОСОБА_2 довіреність від 21.11.11 № 567;
від відповідача - ОСОБА_3., довіреність від 11.10.2011 б/н.
Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до господарського суду із позовом про стягнення з Димитрівської селищної ради 17917,00 грн відшкодування вартості нестачі безхазяйного майна, яке було передане на зберігання згідно угоди про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави від 11.12.2007.
Відповідач надав відзив на позов, за змістом якого позовні вимоги заперечив посилаючись на те, що у позивача відсутні будь-які права на стягнення коштів за договором зберігання безхазяйного майна, оскільки повноваження органів податкової служби щодо безхазяйного майна визначені у порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженому постановою КМУ від 25.08.1998 № 1340, дія якого згідно підпункту 5 пункту 1 поширюється лише на майно, яке вже визнано безхазяйним в установленому законодавством порядку.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" такої функції державних податкових інспекцій як подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення коштів за договорами зберігання безхазяйного майна, яке таким належним чином не визнане, не встановлено.
Крім того, відповідачем подано клопотання 27.10.2011 про вихід за межі позовних вимог, згідно якого просить визнати недійсною угоду про зберігання безхазяйного та іншого майна.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Між Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією в особі в.о. начальника Зозуляк Т.П., діючого на підставі Положення про Олександрійську державну податкову інспекцію від 04.05.2007, керуючись ЗУ "Про державну податкову службу в Україні", постановою КМУ від 25.08.1998 № 1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави та розпорядження ним" і Димитрівською селищною радою в особі голови Бандурко Т.В., 11.12.2007 укладено угоду про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави (а.с. 9-11), згідно пункту 1.1 якої замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок зберігати передане йому майно згідно акту опису і попередньої оцінки майна від 11.12.2007 № 8.
Пунктом 5.1 вказаної Угоди визначено, що з моменту прийому майна представником виконавця, відповідальність за його цілісність і збереження несе виконавець. У випадку недостачі або псування отриманого майна виконавець сплачує до бюджету в десятиденний термін від дня подання вимоги замовником суму вартості пошкодженого майна або майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави.
Зі змісту акта опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 11.12.2007 № 8 вбачається, що комісією у складі старшого державного податкового інспектора Олександрійської ОДПІ, старшого о/у ВОЗЗСПБ Олександрійської ОДПІ, голови Димитрівської селищної ради, описано і проведено попередню оцінку недобудованого приміщення, яке складається з будівельних матеріалів: перемичок 2ПБ 16-1 у кількості 64 шт. на загальну суму 1280,00 грн, блоків фундаментних стінових ФБС 24.5-6-Т у кількості 307 шт. на суму 14122,00 грн, площадки сходів 2ЛП 25-12 у кількості 15 шт. на суму 375,00 грн, маршів сходів 1ЛМ27-14-4 у кількості 14 шт. на суму 350 грн, плити ПК 59-12-8 у кількості 260 шт. на суму 6500,00 грн, плити ПК 59-15-8 у кількості 25 шт. на суму 750 грн, цегли звичайної у кількості 323 тис. шт. на суму 4845,00 грн., всього на суму 28222,00 грн (а.с. 8).
Згідно інвентаризаційного опису основних засобів 26.07.2011 проведено зняття фактичних залишків недобудованого приміщення, яке складається з будівельних матеріалів, за результатами якого виявлено нестачу будівельних матеріалів з недобудованого приміщення, а саме: блоків фундаментних стінових ФБС 24.5-6-Т в кількості 197 шт., перемичок 2ПБ 16-1 в кількості 580 шт., площадки сходів 2ПП 25-12 в кількості 15 шт., маршів сходів 1ЛМ 27-14-4 в кількості 14 шт., плит ПК 59-12-8 в кількості 85 шт., плит ПК 59-15-8 в кількості 25 шт., цегли звичайної в кількості 273 тис. шт. на загальну суму 17917,00 грн (а.с. 12, 13).
Позивачем на адресу відповідача 28.07.2011 за вих. № 7169/10/24-067 направлено претензією із вимогою в місячний термін з дня отримання вимоги відшкодувати вартість нестачі вище переліченого майна (а.с. 6, 7).
У відповіді на претензію відповідач вимогу заперечив (а.с. 14).
Позивач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, а саме статті 936, 942, 950 ЦК України, звернувся до господарського суду за захистом порушеного права та з вимогою про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 17917,00 грн.
Пунктом 12 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції, зокрема, проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.
Повноваження органів податкової служби щодо безхазяйного майна також визначені у Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.09.1998 (далі Порядок), дія якого відповідно до пункту 5 статті 1 вказаного Порядку поширюється лише на майно, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства.
Статтею 335 Цивільного кодексу України передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки було виявлено недобудоване приміщення за адресою Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Промислова, 39, яке складається з будівельних матеріалів, про що зокрема зазначено у акті опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 11.12.2007 № 8.
На запит суду Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації надано довідку від 20.10.2011 № 274, згідно якої по обліку за адресою м. Олександрія, вул. Промислова, 39, значиться цілісний майновий комплекс, зареєстрований на праві власності за закритим акціонерним товариством "Семенівський завод гірського воску" (а.с. 41).
Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.10.2011, закрите акціонерне товариство "Семенівський завод гірського воску" припинено як юридичну особу 18.07.2006 (а.с. 47).
Олександрійським комунальним Міжміським бюро технічної інвентаризації надано довідку про вартість будівель та споруд станом на 01.09.1993, згідно якої до складу цілісного майнового комплексу закритого акціонерного товариства "Семенівський завод гірського воску" входило 74 будівлі та споруди (а.с. 102-104).
Позивач зазначає, що було виявлено безхазяйну річ - недобудоване приміщення, яке складається із будівельних матеріалів, доказів приналежності якого до цілісного майнового комплексу, не надано.
Відповідач, в свою чергу, стверджує, що виявлене недобудоване приміщення є будівлею інженерно-лабораторного корпусу та було складовою частиною цілісного майнового комплексу будівель та споруд ЗАТ "Семенівський завод гірського воску", що встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2010 у справі № 5/89 за позовом Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Димитрівської селищної ради, про визнання права власності на майно (а.с. 23-25).
З метою з'ясування питання стосовно того, чи є спірне майно рухомим чи нерухомим, питання приналежності недобудованого приміщення цілісному майновому комплексу та індивідуалізації зазначеного в акті від 11.12.2007 майна, господарським судом ухвалою від 27.10.2011 було зобов'язано сторін провести спільну перевірку за участю представника Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації.
Відповідачем (на якого було покладено організацію проведення перевірки) направлено на адресу позивача лист від 11.11.2011 № 418 про направлення представника для участі у перевірці (а.с. 100).
Поряд з тим, сторонами вимоги ухвали суду не виконано, перевірку не проведено.
За поясненням представників сторін, у зв'язку з відмовою Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації направити представника для участі у перевірці, вона сторонами не проведена, а відтак сторонами не доведено в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України правової природи майна, зазначеного у акті опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 11.12.2007 № 8.
Таким чином щодо визначення правової природи майна господарський суд виходить з вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 5/89, яке набрало законної сили, встановлено, що спірне майно було складовою частиною цілісного майнового комплексу будівель та споруд ЗАТ "Семенівський завод гірського воску", що розташований за адресою: м. Олександрія, смт. Димитрове, вул. Промислова, 39, тобто було частиною нерухомого майна (абз. 5 а.с. 24).
Відтак, спірне майно не визнане безхазяйним у встановленому законом порядку.
Станом на 11.12.2007 питання взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави було врегульовано Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.01.2007 № 18 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави", дія якого згідно пункту 1 відповідає, зокрема вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340.
Дія цих Методичних рекомендацій поширюється на безхазяйне майно та речі, які відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України не мають власника або власник яких невідомий, виявлені (знайдені) органами державної податкової служби, або має інше походження.
Відповідно до пункту 3 розділу 2 Методичних рекомендацій, не пізніше другого робочого дня після одержання повідомлення про наявність майна, яке не має власника або власник якого невідомий, підрозділ погашення прострочених податкових зобов'язань проводить необхідну перевірку щодо виявлення або підтвердження наявності цього майна.
При підтвердженні наявності майна, яке не має власника або власник якого невідомий, підрозділ погашення прострочених податкових зобов'язань за участю інших працівників органу ДПС, осіб, які повідомили про наявність безхазяйного майна, у той же день складає акт опису і попередньої оцінки майна за формою згідно з додатком 1 до цих Методичних рекомендацій.
Попередня оцінка майна проводиться комісією у складі представників органу державної податкової служби та представника організації, що прийняла майно на зберігання, відповідно до пункту 8 Методичних рекомендацій обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340.
Поряд з тим, пунктами 6, 7 другого розділу Методичних рекомендацій передбачено, що виявлене майно на підставі акта опису та попередньої оцінки у той же день береться на облік підрозділом погашення прострочених податкових зобов'язань.
Виявлене майно, яке має ознаки безхазяйного, передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання, включеному до Єдиного реєстру торговельних організацій, або суб'єкту господарювання, розташованому на території, де було виявлено це майно. Передача проводиться за актом опису та попередньої оцінки майна із зазначенням назви, адреси цієї організації, прізвища, імені та по батькові службової особи, що приймає майно, з обов'язковим підписом цієї особи саме за прийняття майна та наданням довіреності, а також відмітки про те, що особу, яка прийняла майно на зберігання, попереджено про відповідальність за нестачу, заміну або псування цього майна.
Із суб'єктом господарювання, який прийняв майно на відповідальне зберігання, укладається відповідна угода.
Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Сільські, селищні, міські ради, згідно статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно частини 1 статті 8 Господарського кодексу України, держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Таким чином, угода про відповідальне зберігання мала бути укладена із суб'єктом господарювання, а не з сільською радою, як органом місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У пункті 2 Постанови ВСУ від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Отже, сторонами під час укладення договору не було дотримано вимог, визначених ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, що відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України є підставою для визнання Договору в цій частині недійсним.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зокрема, визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Враховуючи наведене вище, стан майна, яке не визнано в установленому законом порядку безхазяйним, укладення угоди не із суб'єктом господарювання, господарський суд згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України та відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України має правові підстави для визнання недійсною угоди про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави від 11.12.2007.
Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Визнати недійсною угоду про зберігання безхазяйного майна, що належить або переходить у власність держави від 11.12.2007, укладену між Олександрійською ОДПІ та Димитрівською сільською радою.
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя В.Г.Кабакова
Повне рішення складено 28.11.2011