Кіровоградської області
"02" грудня 2011 р.Справа № 5013/1702/11
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кіровоград
про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 9792,80 грн,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, особисто,
від позивача - ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 04.10.2011 б/н,
від відповідача - ОСОБА_2, особисто,
від відповідача - ОСОБА_4, довіреність від 28.11.2011 № 2054.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про:
- зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належним позивачеві приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її виселення із займаного приміщення;
- стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 9792,80 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримано повністю.
Відповідач у судовому засіданні 02.12.2011 подав відзив на позовну заяву б/д б/н, за змістом якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав наявності у сторін усної домовленості стосовно оренди відповідачем спірного приміщення.
Відтак, відповідач вважає, що знаходилась у даному приміщенні на законних підставах і жодних прав позивача не порушувала.
Стосовно позовної вимоги про стягнення 9792,80 грн збитків відповідач заперечує з тих підстав, що позивач є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1, лише з 09.08.2011, тому вимагати стягнення втраченої вигоди за травень - вересень 2011 року у нього відсутні належні правові підстави.
Окрім того, у даному ж судовому засіданні відповідачем подано до суду клопотання стосовно витребування від СДСБЕЗ при УМВС України у Кіровоградській області матеріалів перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.
У судовому засіданні 02.12.2011 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, господарський суд
Згідно технічного паспорту від 02.02.2011 № 22263712 (а.с. 17) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2011 (а.с. 11), позивач у справі є власником нежитлової будівлі (торгівельного комплексу) у АДРЕСА_1.
Матеріали справи містять також копію витягу обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 15.08.2011 № 30962334 про державну реєстрацію прав (а.с. 12), згідно якого власником нежитлової будівлі (за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1.
Земельна ділянка за вказаною адресою також належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, що засвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0,0140 га від 09.12.2009, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 13).
Як стверджує позивач у справі, у січні 2010 року до нього звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з проханням надати приміщення в оренду.
Враховуючи знаходження на той момент приміщення у стані добудови, позивач у наданні його в оренду відповідачеві відмовив, натомість надавши згоду на зберігання там її речей.
Згідно Акта готовності об'єкта до експлуатації від 29.03.2011 № 1 об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є закінчений будівництвом та готовим до експлуатації (а.с. 15, 16).
Зазначений акт погоджено з Начальником управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, Начальником відділу ДАБК у м. Кіровограді, В.о. головного державного інспектора з пожежного нагляду м. Кіровограда, Заступником голови Кіровоградського обласного комітету доступності.
Позивач у справі на адресу відповідача, підтверджену Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направив вимогу від 08.09.2011 про звільнення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до 14.09.2011 (а.с. 6, 20), яка відповідачем залишена без відповідного реагування, спірне приміщення не звільнено і до теперішнього часу, що підтверджено і самим відповідачем у судових засіданнях.
В матеріалах справи (а.с. 42) міститься акт від 30.10.2011 з приводу зайняття відповідачем частини магазину розміром 45,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Факт зайняття приміщення станом на день вирішення спору підтверджено також безпосередньо відповідачем в судових засіданнях.
Позивачем надано господарському суду докази його звернення до органів прокуратури та внутрішніх справ з приводу неправомірних дій відповідача (а.с. 50-52).
Зазначеними матеріалами, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні 31.10.2011, зокрема, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 27.01.2010, підтверджується твердження позивача стосовно того, що відповідач дійсно займає належне позивачеві приміщення.
Поміж тим, у зв'язку з відсутністю у діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складу злочину у порушенні кримінальної справи було відмовлено.
При вирішення даного спору господарський суд враховує наступне.
Правом власності, згідно статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи ту обставину, що відповідач займає належне позивачеві приміщення без достатніх правових підстав позовні вимоги в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належним позивачеві приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її виселення із займаного приміщення, заявлені позивачем обґрунтовано, повністю підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
При цьому, згідно пункту 4 статті 78 Закону України "Про виконавче провадження" виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі
Відповідачем не підтверджено жодним доказом обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що спірне приміщення було відповідачем орендовано з 2008 року разом з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за усним договором оренди у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та сплати на його користь орендної плати.
Зокрема, не подано доказів наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 права власності на спірне приміщення у 2008 році та/або доказів права надавати таке приміщення в оренду.
У відповідності до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
За умовами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно частини 1 статті 284 істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Поряд з тим, відповідачем не подано суду доказів укладення ні з ФОП ОСОБА_7, ні з позивачем у справі у письмовій формі договору оренди спірного приміщення з погодженням усіх істотних умов, передбачених законом.
Господарським судом відхиляється клопотання відповідача стосовно витребування від СДСБЕЗ при УМВС України у Кіровоградській області матеріалів перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з наступних підстав.
Предметом даного спору є зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні належним позивачеві приміщенням магазину.
Господарський суд прийшов до висновку стосовно правомірності зазначених позовних вимог, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, права власності позивача на спірне приміщення, відсутності у відповідача достатніх правових підстав для його зайняття та провадження у ньому підприємницької діяльності.
Разом з тим, матеріали перевірки господарської діяльності відповідача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, який взагалі не є учасником судового процесу у даній справі, не стосуються предмету спору та жодним чином не спростують позовні вимоги позивача стосовно виселення відповідача з належного позивачеві на праві власності приміщення.
Крім того, клопотання заявлено наприкінці встановленого статтею 69 Господарського прцоесуального кодексу України строку розгляду спору з урахуванням його продовження за клопотанням відповідача.
Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 9792,80 грн за період з травня по вересень 2011 року.
Господарський суд враховує положення статті 22 Цивільного кодексу України, за якою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил зазначеної статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
У даному випадку мова йде про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.
Господарський кодекс України визначає подібні правила відшкодування збитків, використовуючи при цьому дещо інші терміни.
Так, за правилами статті 225 ГК упущена вигода називається "втраченою вигодою".
У відповідності до частини 3 статті 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.
При цьому, позивачем у справі не доведено належними доказами повного складу цивільного правопорушення.
На підтвердження позовних вимог про стягнення збитків позивачем надано копію договору оренди від 01.11.2010, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (орендарем), за умовами якого орендодавець надав орендареві у строкове платне користування частину приміщення магазину "Торгівельний комплекс" площею 56 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить орендодавцеві.
За даним договором розмір орендної плати становить 3000,00 грн на місяць.
Поряд з тим, позивачем у позові вказано, що розмір орендної плати у належному йому магазині становить 53,6 грн/кв.м.
Таким чином, на думку позивача, оскільки відповідач займає ізольовану частину магазину площею 45,7 кв.м, місячна орендна плата даної частини магазину становить відповідно 2448,20 грн на місяць, а за весь період нарахування збитків, зазначений позивачем у позові (травень-вересень 2011 року) - 9792,80 грн.
З такими висновками позивача господарський суд не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відтак, сторони при укладенні договору оренди вільні і у погодженні суми орендної плати за ним.
Позивачем не надано господарському суду доказів на підтвердження вартості оренди 1 квадратного метру належного йому магазину, а, відповідно, і розміру завданих відповідачем йому збитків.
Окрім того, позивачем не подано суду жодних доказів наявності у нього наміру укласти договір оренди спірного приміщення з іншою особою та погодження з нею розміру сплачуваної орендної плати у сумі, вказаній у позовній заяві та з якої виходив позивач при розрахунку розміру заподіяних збитків.
Окрім того, обґрунтованим є заперечення відповідача у справі даної позовної вимоги з тих підстав, що позивач згідно правовстановлюючих документів є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1, лише з 09.08.2011, тому вимагати стягнення втраченої вигоди за травень-вересень 2011 року у нього відсутні належні правові підстави
Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення 9792,80 грн збитків у вигляді упущеної вигоди слід відмовити повністю.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладаються судові витрати на державне мито у сумі 85,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Судові витрати на державне мито у сумі 102,00 грн за розгляд позовної вимоги майнового характеру покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, банківські рахунки не відомі) усунути перешкоди у користуванні належним фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, банківські рахунки не відомі) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, банківські рахунки не відомі) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя В.Г. Кабакова
Повне рішення складено 06.12.2011