ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/33722.11.11
За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-авто” м. Києва
до Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” м. Києва
про відшкодування шкоди, стягнення неустойки, сум за прострочення боржником грошового зобов'язання, ціна позову 5754,67 грн.
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача Альохіна О.В.,
від відповідача Новіцький А.О.
у жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Гарант-авто” звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що 25 лютого 2009 р. по вул. Саксаганського, 12 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів “Nissan Qashqai”, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить ОСОБА_4 та “Daewoo Nubira”, д.н. НОМЕР_2 під керуванням його власника ОСОБА_5
Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль “Nissan Qashqai”, д.н. НОМЕР_1 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 6217,87 грн.
Позивач як страховик виплатив власнику пошкодженого автомобіля “Nissan Qashqai”, відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0083304 від 9 квітня 2008 р. страхове відшкодування в розмірі 5707,87 грн.
З підстав ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України позивач в порядку регресу просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 5707,87 грн. шкоди, 7,99 грн. три проценти річних з простроченої суми, 38,81 грн. пені а також понесені ним по справі господарські витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 лютого 2009 р. по вул. Саксаганського, 12 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів “Nissan Qashqai”, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить ОСОБА_4 та “Daewoo Nubira”, д.н. НОМЕР_2 під керуванням його власника ОСОБА_5
Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено “Nissan Qashqai”, д.н. НОМЕР_1 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду 6217,87 грн., розмір якої визначено на підставі калькуляції № 1009/ОЛЕ від 15 липня 2009 р.
Позивач як страховик згідно з видатковими касовими ордерами № 183 від 16 червня 2009 р., № 238 від 6 серпня 2009 р. виплатив власнику пошкодженого автомобіля “Nissan Qashqai” відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0083304 від 9 квітня 2008 р. страхове відшкодування в розмірі 6217,87 грн., що обчислене виходячи з вартості відновлювального ремонту, характеру пошкоджень та стану транспортного засобу за вирахуванням франшизи.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2009 р. у справі № 3-3382/2009 винною у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_5 яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як власника автомобіля “Daewoo Nubira”, д.н. НОМЕР_2 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0778607 від 24 грудня 2008 р. на підставі Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідачем.
Статтею 37.4 указаного Закону передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані гр. ОСОБА_4 збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.
З огляду на викладене до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0083304 від 9 квітня 2008 р. перейшло право вимоги, яке гр. ОСОБА_4 мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив зобов'язання по оплаті за страховим відшкодуванням в порядку регресу, з нього на користь позивача відповідно до вимог п.п. 37.1, 37.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 624,625 ЦК України підлягає стягненню 5707,87 грн. шкоди, 7,99 грн. три проценти річних з простроченої суми, 38,81 грн. пені.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
позов Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-авто” м. Києва задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код 32253696) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-авто” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код 16467237) 5707,87 грн. шкоди, 7,99 грн. три проценти річних з простроченої суми, 38,81 грн. пені, 102 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар