донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.10.2006 р. справа №11/161
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Акулової Н.В., Стойки О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Шабаркевіч Л.Я. (довіреність №566 від 18.10.2006р.),
від відповідача:
Райко М.С. (довіреність №01/4-1174 від 02.10.2006р.)
Михальчук О.В. (довіреність №01/4-1174 від 02.10.2006р.)
Костенко Н.І. (довіреність №01/4-1162 від 01.09.2006р.)
,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
22.06.2006 року
по справі
№11/161
за позовом
Закрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" м.Вуглегірськ
до
Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве
про
Стягнення 105000 грн.
У 2006 році позивач, Закрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», м. Вуглегірськ Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача -Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області про стягнення збитків в розмірі 105000 грн.
В процесі розгляду справи позивач надав зміни до позовної заяви №180 від 18.05.2006р., в яких просив стягнути з відповідача суму заподіяної шкоди в розмірі 105000 грн., на підставі ст.ст. 11, 16, 1166 ЦК України.
Рішенням від 22.06.2006р. позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», м. Вуглегірськ Донецької області були задоволені. Судове рішення мотивоване тим, що в результаті неправомірних дій відповідача щодо припинення транспортного обслуговування, позивачеві завдано шкоду на суму 105000 грн..
Відповідач, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України, із невідповідністю висновків, викладених в рішення суду обставинам справи та із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити повністю.
Від позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу та пояснення до них, в яких він з вимогами апеляційної скарги відповідача не погодився та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №11/161, та наданих сторонами пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Стоїк»та позивачем по справі був укладений договір купівлі-продажу №42-УГ, відповідно до вимог якого здійснювалося постачання вугільної продукції , марочний склад, ціна та обсяг якої погоджується щомісячно шляхом підписання специфікації.
03.01.2006 року між ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" (продавець) та ПП «Портан" (покупець) був укладений договір купівлі - продажу №15, на підставі якого здійснювалось постачання вугільної продукції на адресу ПП «Портан".
01.01.2005р. між позивачем та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»був укладений договір №ГП-73/02.05, відповідно до п.1.1 якого транспорт (відповідач) приймає на себе зобов'язання здійснювати своїми силами та засобами, за своїми шляхами, перевезення у вагонах та інших власників, які прибувають на станцію Булавин Донецької залізниці, а також перевезення місцевих вантажів «клієнта»у вагонах парка «Транспорта»або «Клієнта».
01.06.2005р. до вказаного договору № ГП-73/02.05 було укладено додаткову угоду №1, відповідно до вимог якої, на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України №237 від 26.05.2005р. «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»правонаступником ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за договором ГП-73/02.05 від 01.01.2005р. є ДП «Орджонікідзевугілля».
Згідно із п. 3.1 договору, під'їзні колії належать відповідачеві.
Даний договір укладений строком на один рік з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.
Таким чином, транспортне обслуговування фабрики (перевезення вантажів та порожніх вагонів) здійснювалося відповідачем -ДП «Орджонікідзевугілля»в особі його структурного підрозділу -Вантажно-транспортного управління.
В лютому 2006 року ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" та ТОВ «Фінансова компанія «Стоїк" було підписано специфікацію до договору купівлі - продажу №42- УГ від 01.09.2005 року, згідно якої планувалось постачання рядового вугілля у кількості 350 т за ціною 99,80 грн. за 1 т без ПДВ. Листом №12 від 03.02.2006 року ТОВ «ФК «Стоїк" повідомило фабрику про заплановану 06.02.2006 року поставку вугільної продукції у кількості 350 т залізничним транспортом. Також на адресу позивача надійшов лист №0102/01 від 01.02.2006 року від ПП «Портан", з проханням відвантажити 350 т рядового вугілля згідно договору купівлі - продажу №15 від 03.01.2006 року та специфікації до нього, підписаної в лютому 2006 року.
З метою вивозу вугільної продукції, яка повинна була надійти від ТОВ «ФК «Стоїк" залізничним транспортом на адресу ПП "Портан", ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" 03.02.2006 року на підставі договору №58 від 09.01.2006 року на надання автотранспортних послуг, укладеного між ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" та ТОВ «Об'єднана вантажно - транспортна компанія", предметом якого є автотранспортні послуги для перевезення вантажів, направило заявку на ім'я ТОВ «ОВТК" про надання автотранспорту для вивозу вказаної вище продукції, маршрут перевезення - м. Вуглегірськ - м. Алчевськ.
З1.01.2006р. на адресу позивача надійшла телеграма №90 про припинення транспортного обслуговування.
Листом №109 від 3.02.2006 року СП ВТУ ДП «Орджонікідзевугілля" повідомило начальника станції Булавин Донецької залізниці про припинення транспортного обслуговування фабрики з проханням не приймати вугільну продукцію на адресу ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська". 5.02.2006 року о 17 год. транспортне обслуговування фабрики було припинене, про що складено акт від 6.02.2006 року за підписом посадових осіб підприємства позивача.
Крім того, 06.02.2006 року на адресу позивача надійшов лист від ТОВ «Фінансова компанія «Стоїк" про неможливість здійснити постачання вантажу з причин припинення транспортного обслуговування ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська". В той же час, 06.02.2006 року ТОВ «Об'єднана вантажно- транспортна компанія" було подано згідно заявки №73 від 3.02.2006 року за договором №58 від 09.01.2006 року 14 автомобілів «Івеко»на територію фабрики та із-за неприбуття вантажу відбувся їх простій з 8.00 час. до 13.00 час, що підтверджується актом від 06.02.2006 року, підписаним заступником директора з виробництва ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія" М.І. Екзарховим та начальником основного виробництва ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" І.В.Бакатурою, а також копіями подорожніх листів вантажних автомобілів.
В результаті припинення відповідачем транспортного обслуговування 05.02.2006 року з 17.00 год., а також 06.02.2006 року відбувся простій автомобільного транспорту, що був поданий для вивозу вугільної продукції, постачання якої планувалось 06.02.2006 року, але не відбулося з причин припинення транспортного обслуговування, що підтверджується актом від 06.02.2006 року, який підписано представниками фабрики та ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія".
Відповідно до п.5.4. Договору №58 від 09.01.2006 року про надання автотранспортних послуг, замовник виплачує штраф в сумі 1500 грн. в годину за одну машину, у випадку, якщо техніка, яка подана для автопослуг не забезпечена роботою. Простій, який триває більше 5 годин, вважається добовим простоєм, штраф сплачується за всі 5 годин простою.
Позивачем сплачені штрафні санкції за п'ять годин простою автотранспорту у кількості 14 машин. Платіжним дорученням №76 від 24.03.2006 року позивач сплатив 105 000 грн.
Вказана сума є матеріальною шкодою, заподіяною ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" неправомірними діями відповідача.
Отже, ДП «Орджонікідзевугілля" безпідставного припинило транспортне обслуговування ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" 06.02.2006 року у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості, вказана сума якої за даними бухгалтерського обліку підприємства позивача не значиться. Статутом залізниць України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року, який регламентує організацію та основні умови перевезення вантажів в Україні залізничним транспортом, не передбачено вказану підставу для припинення транспортного обслуговування підприємства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України -юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій спричинені збитки, в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкодою в тому числі є витрати, понесені особою у зв'язку з порушенням її цивільних прав. Шкода відшкодовується в повному обсязі, коли договором чи законом не встановлено відшкодування в меншому чи більшому розмірі.
Стаття 1166 Цивільного кодексу встановлює загальні підстави відшкодування шкоди, а саме майнова шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що його спричинила. Особа, що спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, коли доведе, що шкоду спричинено не з її вини.
Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність при наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач відсутності своєї вини у спричиненні шкоди у вигляді безпідставної сплати позивачем штрафних санкцій в розмірі 105000 грн. не довів.
Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно встановлено, що дії ДП «Орджонікідзевугілля", які виразились в безпідставному припиненні обслуговування підприємства позивача, є винними та неправомірними, наявний причинний зв'язок між спричиненою шкодою у вигляді сплачених позивачем сум штрафних санкцій та протиправною поведінкою відповідача, що є підставою для її стягнення.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди в розмірі 105000 грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі №11/161 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, та підлягає залишенню в силі за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі №11/161 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі №11/161 -без змін.
Головуючий Діброва Г.І.
Судді: Акулова Н.В.
Стойка О.В.
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.;
Богомолова Ю.І