донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.10.2006 р. справа №11/160
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Акулової Н.В., Стойки О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Шабаркевіч Л.Я. (довіреність №566 від 18.10.2006р.),
від відповідача:
Райко М.С. (довіреність №01/4-1174 від 02.10.2006р.)
Михальчук О.В. (довіреність №01/4-1174 від 02.10.2006р.)
Костенко Н.І. (довіреність №01/4-1162 від 01.09.2006р.)
,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
23.06.2006 року
по справі
№11/160
за позовом
Закрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" м.Вуглегірськ
до
Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве
про
стягнення 37739,63грн.
У 2006 році позивач, Закрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», м. Вуглегірськ Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача -Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області про стягнення суми заборгованості в розмірі 31449 грн. 69 коп., інфляційних в сумі 663 грн. 84 коп., 3% річних 183 грн. 53 коп., пені в сумі 1339 грн. 76 коп.
В процесі розгляду справи позивач надав доповнення до позовної заяви №243 від 15.05.2006р., в яких змінив відповідно до вимог ст. 22 ГПК України підстави позову та просив стягнути з відповідача суму 37739 грн. 63 коп., як безпідставно отримані відповідачем кошти, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.
Рішенням від 23.06.2006р. позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», м. Вуглегірськ Донецької області були задоволені. Судове рішення мотивоване тим, що позивач довів безпідставність отриманих відповідачем коштів.
Відповідач, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити повністю.
Від позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу та пояснення до них, в яких він з вимогами апеляційної скарги відповідача не погодився та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №11/160, та наданих сторонами пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2005р. між позивачем, Закритим акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», м. Вуглегірськ Донецької області, та відповідачем, Державним підприємством «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області, був укладений договір № 57, відповідно до вимог якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві рядове вугілля марки «ТР»в обсягах 60000т. в місяць у найменуванні, кількості із якісними показниками згідно специфікації. Позивач зобов'язався переробити рядове вугілля та відвантажити отримані продукти збагачення, за реквізитами, вказаними відповідачем у кількості із урахуванням виходу концентрату.
Ціна позивачеві за послуги по збагаченню рядового вугілля встановлюється згідно із розрахунком вартості послуг по переробці давальницької речовини. Відповідач представляє позивачеві наступні документи: балансовий звіт переробки давальницької сировини; рахунок-фактуру; акт про надання послуг; податкову накладну. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, після надання вищевказаних документів. За згодою сторін, розрахунок за послуги по збагаченню рядового вугілля може бути здійснений у іншій формі, що не суперечить діючому законодавству України. (пп. 3.1, 3.2, 3.3 договору).
Щомісячно, не пізніше 5-го числа, місяця, наступного за звітним, сторони здійснюють звірку розрахунків, результати якої оформлюються актом (п. 3.4 договору).
Згідно із розділом 4.1 договору, поставка рядового вугілля здійснюється залізничним транспортом в люкових піввагонах, вантажною швидкістю у відповідності із розгорнутим планом перевезень. При відвантаженні рядового вугілля та продуктів збагачення підприємство -вантажовідправник зобов'язано у накладній вказати номер договору та зробити відмітку у залізничній накладній, що вантаж відправлений по прямому договору та належить замовнику (п. 4.6 договору).
Згідно із п. 4.9 договору за письмовим узгодженням сторін оплата транспортування рядового вугілля до ЦЗФ замовнику може здійснюватися виконавцем. У цьому випадку замовник відшкодовує виконавцеві всі витрати, пов'язані із залізничним перевезенням (залізничний тариф, плата за користування вагонами, маневрову роботу, подачу та прибирання вагонів, телеграфний збір, плату за комплект перевізних документів, візування перевізних документів, ведення облікової картки, збір та т.і.), згідно отриманих рахунків.
Відповідно до розділу 5 договору, у випадку порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми простроченого платежу. При про- строчці оплати, відповідач сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.
01.01.2005р. між позивачем та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»був укладений договір №ГП-73/02.05, відповідно до п.1.1 якого транспорт (відповідач) приймає на себе зобов'язання здійснювати своїми силами та засобами, за своїми шляхами, перевезення у вагонах та інших власників, які прибувають на станцію Булавин Донецької залізниці, а також перевезення місцевих вантажів «клієнта»у вагонах парка «Транспорта»або «Клієнта».
01.06.2005р. до вказаного договору № ГП-73/02.05 було укладено додаткову угоду №1, відповідно до вимог якої, на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України №237 від 26.05.2005р. «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»правонаступником ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за договором ГП-73/02.05 від 01.01.2005р. є ДП «Орджонікідзевугілля».
Згідно із п. 3.1 договору, під'їзні колії належать відповідачеві.
Даний договір укладений строком на один рік з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.
Інших змін чи доповнень щодо виконання умов зазначених договорів до матеріалів справи не надано.
Відповідно до умов договору №ГП-73/02.05 від 01.01.2005р. відповідач пред'явив до оплати рахунки №123 від 30.06.2005р., №148 від 31.07.2005р., №152 від 31.08.2005р. за маневрові роботи з подачі та збиранні вагонів за червень -серпень 2005р. До суми, яка пред'явлена у рахунках, включена вартість послуг з подачі та забирання вагонів шахт відповідача, що підтверджується довідками про вантажообіг за червень -серпень 2005р., які підписані обома сторонами.
Платіжним дорученням №31 від 13.09.2005р. зазначені рахунки були оплачені позивачем в повному обсязі у загальній сумі 116556 грн. 74 коп.
Згідно із розрахунком вартості оплачених фабрикою сум за маневрові роботи з подачі та збирання вагонів за червень-серпень 2005р., витрати позивача з оплати транспортного обслуговування шахт відповідача, складають 37739 грн. 63 коп.
Ці кошти були помилково перераховані позивачем відповідачеві, оскільки позивачем повинні були бути оплачені рахунки відповідача -юридичної особи на підставі укладеного між ними договору, а не суми витрат шахт відповідача з транспортного обслуговування у стосунках між позивачем та іншими підприємствами -шахтами.
Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №809 від 07.12.2005р., №238 від 12.05.2006р. та рахунки, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.
Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України -юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.
Згідно із ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій (п.п. 2.5, 2.6, 2.7) передбачено, що у разі обслуговування під'їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечується локомотивами власника під'їзної колії або його контрагентів. У разі наявності у підприємства декількох під'їзних колій з окремими примиканнями до залізничної станції, договір про експлуатацію під'їзної колії або про подачу та збирання вагонів укладається окремо на кожну під'їзну колію. За згодою сторін може укладатися один договір із зазначенням у ньому порядку подачі та забирання вагонів для кожної під'їзної колії. Для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів -підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що складаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
У даному випадку таким підприємством є відповідач, оскільки, згідно із п. 3.1 договору №ГП-73/02.05 під'їзні колії належать саме йому.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманої грошової суми в розмірі 37739 грн. 63 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2006 року у справі №11/160 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, та підлягає залишенню в силі за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2006 року у справі №11/160 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2006 року у справі №11/160 -без змін.
Головуючий Діброва Г.І.
Судді: Акулова Н.В.
Стойка О.В.
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.;
Богомолова Ю.І