донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.10.2006 р. справа №11/162
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Дзюби О.М., Стойки О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Шабаркевіч Л.Я. (довіреність №566 від 18.10.2006р.),
від відповідача:
Райко М.С. (довіреність №01/4-1174 від 02.10.2006р.)
Михальчук О.В. (довіреність №01/4-1174 від 02.10.2006р.)
Костенко Н.І. (довіреність №01/4-1162 від 01.09.2006р.)
,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
"Орджонікідзевугілля" ДП м.Єнакієве
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
22.06.2006 року
по справі
№11/162
за позовом
Закрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" м.Вуглегірськ
до
Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве
про
Стягнення 39095 грн.
У 2006 році позивач, Закрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», м. Вуглегірськ Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача -Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області про стягнення збитків в розмірі 39095 грн.
В процесі розгляду справи позивач надав зміни до позовної заяви №151 від 18.05.2006р., в яких просив стягнути з відповідача суму заподіяної шкоди в розмірі 39095 грн., на підставі ст.ст. 11, 16, 1166 ЦК України.
Рішенням від 22.06.2006р. позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», м. Вуглегірськ Донецької області були задоволені. Судове рішення мотивоване тим, що в результаті неправомірних дій відповідача щодо припинення транспортного обслуговування, позивачеві завдано шкоду на суму 39095 грн.
Відповідач, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України, із невідповідністю висновків, викладених в рішення суду обставинам справи та із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити повністю.
Від позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу та пояснення до них, в яких він з вимогами апеляційної скарги відповідача не погодився та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №11/162, та наданих сторонами пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.08.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Стоїк»та позивачем по справі був укладений договір №63, відповідно до вимог якого позивач взяв на себе зобов'язання по збагаченню вугільної продукції. Згідно із п. 1.1 вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Стоїк» зобов'язалася поставити на адресу позивача рядове вугілля марки ТР в обсягах 15т. в місяць.
Транспортне обслуговування ЗАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська»здійснювалося відповідачем -ДП «Орджонікідзевугілля»в особі його структурного підрозділу Вантажно-транспортного управління. Протягом січня та лютого 2006р. транспортне обслуговування, планування та обслуговування перевезень, відповідачем вантажів та вагонів позивача здійснювалося шляхом затвердження місячних планів перевезень та подачі декадних заявок на ім'я начальника ст. Булавін. Рахунки на оплату робіт відповідача, у цей період не виставлялися.
З1.01.2006р. на адресу позивача надійшла телеграма №90 про припинення транспортного обслуговування з 03.02.2006р. у зв'язку із дебіторською заборгованістю в сумі 480000 грн., яка утворилася за раніше надані послуги.
Листом №109 від 03.02.2006 року СП ВТУ ДП «Орджонікідзевугілля" повідомило начальника станції Булавин Донецької залізниці про припинення транспортного обслуговування фабрики з проханням не приймати вугільну продукцію на адресу ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська". 05.02.2006 року о 17 год. транспортне обслуговування фабрики було припинене, про що складено акт від 06.02.2006 року за підписом посадових осіб підприємства позивача.
Крім того, 06.02.2006 року на адресу позивача надійшов лист від ТОВ «Фінансова компанія «Стоїк" №9 від 31.01.2006р. про тимчасове припинення постачання вугілля для збагачення у зв'язку із відсутністю транспортного обслуговування ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська".
Таким чином, в лютому 2006р., для переробки позивачеві, автомобільним транспортом, було поставлено вугільну продукцію в кількості 7181 т., що підтверджено довідкою перевізника -ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія»№6/03 від 06.03.2006. Вугільна продукція в кількості 7819 т. позивачеві поставлена не була, в зв'язку з чим сума за послуги, яку повинно було тримати підприємство позивача, склала 39095 грн.
Вказана сума є матеріальною шкодою, заподіяною ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" неправомірними діями відповідача.
Отже, ДП «Орджонікідзевугілля" безпідставного припинило транспортне обслуговування ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська" 06.02.2006 року у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості, вказана сума якої за даними бухгалтерського обліку підприємства позивача не значиться. Статутом залізниць України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року, який регламентує організацію та основні умови перевезення вантажів в Україні залізничним транспортом, не передбачено вказану підставу для припинення транспортного обслуговування підприємства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України -юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій спричинені збитки, в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкодою в тому числі є витрати, понесені особою у зв'язку з порушенням її цивільних прав. Шкода відшкодовується в повному обсязі, коли договором чи законом не встановлено відшкодування в меншому чи більшому розмірі.
Стаття 1166 Цивільного кодексу встановлює загальні підстави відшкодування шкоди, а саме майнова шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що його спричинила. Особа, що спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, коли доведе, що шкоду спричинено не з її вини.
Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність при наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач відсутності своєї вини у спричиненні шкоди у вигляді безпідставної сплати позивачем штрафних санкцій в розмірі 105000 грн. не довів.
Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно встановлено, що дії ДП «Орджонікідзевугілля", які виразились в безпідставному припиненні обслуговування підприємства позивача, є винними та неправомірними, наявний причинний зв'язок між спричиненою шкодою у вигляді сплачених позивачем сум штрафних санкцій та протиправною поведінкою відповідача, що є підставою для її стягнення.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди в розмірі 39095 грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі №11/162 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, та підлягає залишенню в силі за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі №11/162 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі №11/162 -без змін.
Головуючий Діброва Г.І.
Судді: Дзюба О.М.
Стойка О.В.
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.;
Богомолова Ю.І