ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/50821.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТМ ГРУП"
про стягнення 8 000,00 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 10.01.2011
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТМ ГРУП" заборгованості за генеральним договором транспортної експедиції № 26/03-10 від 19.03.2011 в розмірі 8 000,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 порушено провадження по справі № 53/508, розгляд справи призначено на 21.11.2011.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
19 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»(експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТМ ГРУП»(клієнт) було укладено генеральний договір транспортного експедирування №26/03-10 (Договір), згідно з яким відповідач доручив, а позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організувати перевезення залізничним транспортом експортно-імпортних та транзитних вантажів відповідача, погоджені сторонами в додаткових угодах та/або заявках, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Експедитор уповноважений від свого імені та за рахунок Клієнта укладати угоди із транспортними та іншими підприємствами відносно перевезення вантажу, який є предметом даного договору (п.1.2).
Розділом 2 договору сторони передбачили порядок надання послуги, зокрема, п.2.2 договору сторони передбачили, що клієнт не пізніше п'яти днів до запланованої дати відправлення вантажу направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту та всіх можливих даних про вантаж та в обов'язковому порядку зазначає: найменування, кількість, код вантажу ГНГ, ЄТСНВ, кількість вагонів, завантаження вагонів, терміни транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача.
Угода між експедитором та клієнтом відносно організації та здійснення транспортного експедирування, відповідної партії вантажу клієнта, вважається укладеною між сторонами з дати отримання експедитором заявки від клієнта (п.2.5 договору з врахуванням протоколу розбіжностей).
Додаткові угоди, заявки та інші документи можуть направлятися іншій стороні такими засобами зв'язку як кур'єром, поштою, телеграфом, телетайпом, факсимільно, комп'ютерною мережею (п.2.6).
Сторони здійснюють прийом-передачу робіт (послуг), шляхом складання актів виконаних робіт (послуг), в яких фіксуються всі транспортно-експедиторські послуги, отримані клієнтом від експедитора. Факт надання послуги експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, що відображають маршрут вантажу від пункту відправника до пункту призначення (п.п.2.10; 2.11 договору).
Пунктами 3.2.1; 3.2.2; 3.2.4 договору сторони визначили, що клієнт зобов'язаний своєчасно перераховувати експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків із залізницями та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, а також виплачує плату експедитору у порядку, узгодженому даним договором. Своєчасно надавати експедитору повну, точну та достовірну інформацію відносно найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його якості, умов перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків по даному договору. Забезпечити правильне оформлення перевізних документів, наявність всіх документів необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур, які долучаються до перевізних документів відповідно з діючим законодавством України, СМГС та іншими міжнародними угодами, у відповідності з інструкціями експедитора.
Клієнт перераховує експедитору грошові кошти за надані послуги з перевезення відповідних партій вантажів, згідно виставлених рахунків на протязі 30 календарних днів з моменту надання вагонів під завантаження. Грошові кошти, що надаються клієнтом експедитору для виконання даного договору є власністю клієнта. Допускається оплата рахунків, переданих за допомогою факсимільного зв'язку (п.4.1 договору з врахуванням протоколу розбіжностей).
У разі, якщо вартість фактично понесених експедитором витрат на організацію перевезення вантажу у відповідності із заявкою клієнта перевищила раніше узгоджену сторонами суму, клієнт зобов'язаний компенсувати експедитору відповідну різницю на підставі рахунків, отриманих від залізниць та інших підприємств (п.4.9 договору).
На підтвердження належного виконання умов договору позивач долучив до матеріалів справи підписаний та погоджений у двосторонньому порядку Акт надання послуг № 592 від 11.11.2010 (оригінал оглянутий в судовому засіданні), відповідно до якого позивачем надані послуги транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 35 539,87 грн. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має.
Матеріали справи також свідчать, що позивач на виконання умов договору виставляв відповідачу рахунок № 1637 від 10.11.2010 на оплату наданих послуг.
З пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні слідує, що відповідач виставлений рахунок оплатив частково на суму 27 539,87 грн. Несплаченим залишився борг у розмірі 8 000,00 грн.
Наявність вказаної заборгованості у відповідача перед позивачем також підтверджується залученим до матеріалів справи Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2010 по 23.09.2011, підписаним та погодженим у двосторонньому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.
Отже, факт порушення відповідачем обов'язку та строків оплати за виконані послуги судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, однак відповідач, всупереч умов укладеного договору № 26/03-10 від 19.03.2011, надані позивачем послуги належним чином не оплатив.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судове засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТМ ГРУП" (01004, м. Київ, вул. Горького, 7-В, ідентифікаційний код 36377398, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 1, кв. 1, ідентифікаційний код 32820284) 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 23.11.2011