ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/30017.11.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ
про: стягнення 3 628,80 грн.
за участю:
представника Позивача -ОСОБА_3. (за довіреністю №?006 від 06.09.2011р.);
представника Відповідача - ОСОБА_1. (паспорт НОМЕР_1)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Київ (далі -Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі: 3 628,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №56 від 03 вересня 2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. порушено провадження за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 21.09.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 12.10.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.
В судовому засіданні 12.10.2011р. від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого, останній заперечив проти позовних вимог, зазначив, що розрахунки за поставлений товар проводились у повному обсягу та у встановлені строки.
Крім того, Відповідач надав для залучення до матеріалів справи копію Договору купівлі-продажу від 03.09.2009р., копію Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 24.06.2010р., копію Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 29.03.2010р., копію видаткової накладної № Рн3-00000608 від 03.12.2009р., копію видаткової накладної № Рн3-00000435 від 29.09.2009р., копію видаткової накладної № Рн3-00000052 від 21.01.2010р., копію видаткової накладної № Рн3-00000340 від 07.09.2009р., копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. по справі № 56/43.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011р. розгляд справи відкладено на 27.10.2011р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Позивача.
В судовому засіданні 27.10.2011р. представники сторін надали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
В судовому засіданні 27.10.2011р. оголошувалась перерва до 17.11.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.11.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сторони клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд
03 вересня 2009 року між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №56 (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, у відповідності з умовами даного Договору Продавець продає, а Покупець одержує текстильні вироби (далі-товар) за цінами та в асортименті, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.2.1 Договору, сума Договору є сума накладних відвантажених Покупцю протягом дії договору.
Відповідно до п.4.1 Товар надається Покупцю з відстрочкою платежу ____реалізації____.
Згідно п.4.2 Договору, розрахунок за реалізований товар здійснюється Покупцем за наступним графіком: кожну ___ п'ятницю___ протягом дії договору в доларах США чи гривні по діючому комерційному курсу на дату розрахунку.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009р.
На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 5 572,80 грн., що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до прибуткових касових ордерів № 1381 від 30.09.2009р., № 1944 від 30.10.2009р., №2882 від 31.12.209р., № 1176 від 31.03.2010р. та № 3112 від 31.07.2010р., Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 1944, 00 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 648,80 грн., яка підтверджується й Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 15.10.2010р., підписаним з боку обох сторін без заперечень та зауважень.
Позивач звернувся з претензією № 1 від 04.12.2010р. до Відповідача, з вимогою сплатити заборгованість, проте відповіді не отримав.
Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати продукції згідно умов Договору №56 від 03.09.2009р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 5 572,80 грн., що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до прибуткових касових ордерів № 1381 від 30.09.2009р., № 1944 від 30.10.2009р., №2882 від 31.12.209р., № 1176 від 31.03.2010р. та № 3112 від 31.07.2010р., Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 1944, 00 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 648,80 грн., яка підтверджується й Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 15.10.2010р., підписаним з боку обох сторін без заперечень та зауважень.
Позивач звернувся з претензією № 1 від 04.12.2010р. до Відповідача, з вимогою сплатити заборгованість, проте відповіді не отримав.
Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 3 628,80 грн.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.879 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, але й підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 15.10.2010р., підписаним з боку обох сторін без заперечень та зауважень, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення суми боргу у розмірі 3 628,80грн.
Суд не приймає заперечення Відповідача, який вказує не те, що отримав товар за Договором № 56 від 03.09.2009р., проте розрахувався за поставлений товар у повному обсягу з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідачем не надано доказів на доведення обставин, щодо повної оплати товару поставленого за договором, а тому заперечення не приймаються судом як недоведені.
Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ суму основної заборгованості у розмірі 3 628,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 17.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлений 22.11.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева