ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/39917.11.11
За позовом Фермерського господарства "Олена"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна"
про визнання недійсним договору
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача ОСОБА_1 (представник за довіреністю)
в судовому засіданні 17.11.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду
Фермерське господарство "Олена" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" про визнання недійсним договору поставки № РК2010-10аН від 28.04.2010 року.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що вказаний договір підписано невстановленою особою з наслідуванням його підпису.
05.10.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/399, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 01.11.2010 року.
В судове засідання, призначене на 01.11.2011 року, з'явилися представники сторін, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, 01.11.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2011 року.
17.11.2011 року в судове засідання з'явився представник відповідача.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволені позову.
Представник відповідача проти позову заперечував та наполягав на безпідставності заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що угода повністю виконана сторонами без будь-яких заперечень від її сторін, а звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним договору є ухиленням від здійснення розрахунків за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" товар.
Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
28.04.2010 року між Фермерським господарством "Олена" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (надалі -відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки батьківських форм кукурудзи № РК2010-10аН від 28.04.2010 року (надалі -Договір), згідно якого у терміни та на умовах, визначених Договором, постачальник зобов'язується передати покупцю насіння батьківських форм кукурудзи гібриду Футура, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити це насіння.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним зазначеного Договору, виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, просить визнати Договір недійсним, посилаючись на те, що зазначений спірний Договір підписано невстановленою особою з наслідуванням підпису власника і керівника Фермерського господарства "Олена" -ОСОБА_2.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно п. 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
У матеріалах справи наявні належні докази схвалення обома сторонами правочину -Договору, а саме: передача Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" товару Фермерському господарству "Олена" на загальну суму, прийняття зазначеного товару Фермерським господарством "Олена", що підтверджується видатковою накидною № 80254129 від 03.05.2010 року. Крім того, для отримання товару Фермерським господарством "Олена" було видано довіреність серія ЯПР № 588594 від 30.04.2010 року на отримання батьківських форм кукурудзи гібриду Футура.
Доказів безпідставності поставки відповідачем товару Фермерському господарству "Олена" або відмови від прийняття виконання правочину позивачем не надано.
Позивачем не доведено факт підписання невстановленою особою оспорюваного договору як-то надання на виконання витребуваних судом нотаріально посвідчених пояснень ОСОБА_2 або висновку спеціаліста почеркознавця.
Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про схвалення його як позивачем, так і відповідачем.
Згідно ч. 1 п. 9.2 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди у випадку подальшого схвалення цієї угоди і прийнятті її до виконання, задоволенню не підлягає . А наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мало місце зі сторони відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним Договору поставки батьківських форм кукурудзи № РК2010-10аН від 28.04.2010 року, укладеного між Фермерським господарством "Олена" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 22.11.2011