Запорізької області
07.12.11 Справа № 13/5009/5865/11-3/5009/5865/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Прокурора Комунарського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Корт Інвест”, м. Запоріжжя
про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта приватизації до державної власності
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від прокуратури: Кавун А.В., помічник прокурора, посвідчення № 198 від 19.05.2011р.
від позивача: Скуратов Д.В., заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 01/72 від 14.03.2011р.
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 341 від 21.10.2011р.
Прокурор Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ “Корт Інвест” про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта приватизації до державної власності.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 13/5009/5865/11 (суддя Серкіз В.Г.), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.10.2011р. об 11 годин 30 хвилин.
Ухвалою від 13.10.2011р. розгляд справи відкладений на 22.11.2011р. о 10 годині 00 хвилин.
Відповідно до протоколу перерозподілу справ між суддями від 21.11.2011р. автоматизованою системою документообігу суду справу № 13/5009/5865/11 передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Ухвалою від 22.11.2011р. справу прийнято до провадження суддею Соловйовим В.М. з привласненням їй іншого номеру - № 13/5009/5865/11 - 3/5009/5865/11. Справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 07.12.2011р. о 12 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 07.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 12.12.2011р.
Під час розгляду справи прокурор та представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві від 26.09.2011р. № 116-6215вих11, та просять суд розірвати договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні від 02.08.2005р. № 989, укладений між ТОВ “Корт Інвест” та РВ ФДМУ по Запорізькій області, та повернути до державної власності об'єкт незавершеного будівництва вартістю 247 474,00 грн., розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15-в.
В обґрунтування позовних вимог та на підставі ст. 526, 651 ЦК України, ч. 8 ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, зокрема, зазначили наступне:
За умовами спірного договору ТОВ “Корт Інвест” було передано у власність об'єкт незавершеного будівництва - завод силікатної цегли, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського.
Підпунктом 5.2.1 договору відповідач зобов'язався завершити будівництво протягом трьох років без збереження первісного призначення об'єкта.
Згідно договору про зміни №989/1184-6 від 30.06.2009р., відповідач повинен був завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію до 28.08.2011р.
Оскільки ТОВ “Корт Інвест” не виконало в строк зобов'язання, обумовлені в п.п. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 договору, на підставі п.п. 7.3 договору він підлягає розірванню в установленому законодавством порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2011р. проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві від 06.12.2011р.
Зокрема зазначив, що згідно п. 1.2 договору, право власності на об'єкт приватизації виникло у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.
Позивач передав відповідачу об'єкт у право власності шляхом укладання договору та підписання акту приймання-передачі майна, а відповідач прийняв об'єкт та сплатив за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі, а саме 247 474,00 грн. Розірвання договору спричинить порушення права власності відповідача на об'єкт.
Також відповідач посилається на ст. 8 Закону України “Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва”, згідно якої позивач при приватизації об'єкта незавершеного будівництва не вчинив дії щодо оформлення належним чином документів на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва, що в подальшому позбавило відповідача виконати умови договору, так як проведення будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, є самочинним будівництвом (ст. 376 ЦК України), як правило не породжує право власності на ці об'єкти, а відповідний орган державної влади має право вимагати знесення будівлі та приведення земельної ділянки у первісний стан.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін та думку прокурора, суд
02.08.2005р. між РВ ФДМУ по Запорізькій області (Продавець) та ТОВ “Корт Інвест” (Покупець) укладений договір № 989 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні.
Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю державне майно -об'єкт незавершеного будівництва заводу силікатної цегли, яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського , (далі об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.
Право власності на об'єкт приватизації виникає у Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі (п.1.2 Договору).
Ринкова вартість об'єкта приватизації, яка затверджена наказом регіонального відділення від 30.05.05 № 243 “Про затвердження вартості об'єкта незавершеного будівництва -заводу силікатної цегли” становить:
Ринкова вартість об'єкта приватизації 187 480, 00 грн. без урахування ПДВ;
Нарахований на ринкову вартість об'єкта приватизації податок на додану вартість в розмірі 20 % в сумі 37 496,00 грн.;
Ринкова вартість об'єкта приватизації 224 976,00 грн. з урахуванням ПДВ (п.1.3 Договору).
Зазначений у цьому договорі об'єкт приватизації продано за 247 474,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 245, 67 грн. (п.1.5 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору, передача об'єкта приватизації Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем здійснюється у 5-денний термін після повної сплати за об'єкт приватизації і посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
Покупець зобов'язаний виконувати слідуючи умови продажу:
Завершити будівництво протягом трьох років без збереження первісного призначення об'єкта (п.п.5.2.1 Договору).
Забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища після переходу права власності, під час добудови та подальшого введення об'єкта приватизації в експлуатацію (п.п.5.2.3 Договору).
Протягом одного року з момента перехода права власності до покупця оформити дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкти приватизації (згідно чинного законодавства) (п.п.5.2.4 Договору).
Згідно п.6.1 Договору, Продавець зобов'язаний:
передати об'єкт приватизації в установлений в Договорі термін;
повідомляти Покупця у разі несвоєчасного внесення платежів за об'єкт приватизації;
здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору купівлі-продажу до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію.
За невиконання в строк зобов'язань, обумовлених в пунктах 5.2.1, 5.2.2, та 5.2.3, Договір підлягає розірванню в установленому законодавством порядку (п.7.3 Договору).
Договір посвідчений нотаріально 03.08.2005р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2
Договором про зміни № 989/1184-6 від 13.06.2009р. до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні від 02.08.2005 № 989, пункти 5.2.1, 5.2.4 Договору викладені в наступній редакції:
“5.2.1. Завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію без збереження первісного призначення об'єкта в термін до двадцять восьмого серпня дві тисячі одинадцятого року”.
“5.2.4. Оформити дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті приватизації (згідно з чинним законодавством) в термін до двадцять восьмого серпня дві тисячі десятого року”.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Частиною 3 статті 202 ГК України встановлено, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписи аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 188 ГК України, якою встановлено, що зміна та розрізання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратору” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є:
звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
участь у розгляді судами справ;
внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В даному випадку таким органом прокурором зазначено РВ ФДМУ по Запорізькій області.
Згідно ч.2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник), юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, чи у прокурора, який звернувся з позовом в інтересах в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Прокурор при зверненні до господарського суду в інтересах держави органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах визначив РВ ФДМУ по Запорізькій області.
Після порушення господарським судом Запорізької області провадження у справі, що розглядається, цей орган набув статусу позивача.
Заявляючи вимоги про розірвання договору, прокурор мав би обґрунтувати факт істотного порушення відповідачем договору, що призвело до завдання шкоди, внаслідок чого друга сторона (РВ ФДМУ по Запорізькій області) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
При цьому, відповідно ст. 614 ЦК України, ст. 218 ГК України, така відповідальність за порушення господарського зобов'язання настає за умови наявності вини в особи, яка його порушила, якщо ця особа не доведе, що вжила всіх належних від неї заходів для належного виконання зобов'язання та недопущення господарського правопорушення.
Суд приходить до висновку про недоведеність факту істотного порушення договору відповідачем, а також наявності шкоди, внаслідок якої РВ ФДМУ по Запорізькій області значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору № 989 від 02.08.2005р.
Натомість відповідачем в достатній мірі обґрунтовано вчинення всіх необхідних заходів щодо своєчасного виконання умов договору.
Відповідач здійснює заходи щодо початку будівництва об'єкту, зокрема, для початку будівельних робіт отримано рішення Запорізької міськради від 25.01.2006р. №53 “Про надання дозволу на підготовку матеріалів погодження місць розташування об'єктів, та згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок у місті Запоріжжі”, ліцензійною організацією виконані матеріали погодження місця розташування об'єкта та узгодження із службами міста, узгоджені головним архітектором м. Запоріжжя Трубіним В.П. архітектурне рішення ескізного проекту розташування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського для оформлення питання землекористування (протокол № 367/8 від 04.09.2008р.), рішенням Запорізької міської ради від 15.02.2006р. № 8/129 погоджено місце розташування об'єкта та дано дозвіл вести проектні роботи, розпорядженням голови Комунарської районної адміністрації від 28.12.2009р. № 1783р за зверненням ТОВ “Корт Інвест” присвоєно об'єкту незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу товариства поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15в.
Згідно ст.1 Закону України від 14.09.2000р. N 1953-III “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, цей Закон визначає особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності.
Статтею 8 цього Закону визначено, що відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, оформляється відповідним рішенням згідно з вимогами законодавства.
У разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки в натурі, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі яких перебуває об'єкт незавершеного будівництва, у місячний строк вживають у встановленому порядку заходів щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.
Роботи, пов'язані з відведенням земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, та підготовкою технічної документації, необхідної для її придбання, а також оформленням державного акта на право власності на землю, виконуються за рахунок коштів, передбачених на підготовку та проведення приватизації.
Таким чином, законодавець, саме на органи, які проводять приватизацію об'єктів незавершеного будівництва поклав обов'язок вирішити питання та оформити відповідні документи, пов'язані з відведенням земельної ділянки під об'єкт незавершеного будівництва, який пропонується до продажу.
Розірвання договору № 989 від 02.08.2005р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні є правовим наслідком за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Частиною 1 статті 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
В даному випадку позивач (РВ ФДМУ по Запорізькій області) при приватизації об'єкта незавершеного будівництва не вчинив дії, які встановлені ст. 8 Закону України від 14.09.2000р. N 1953-III “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, що в подальшому позбавило ТОВ “Корт Інвест” (відповідача) виконати умови договору, так як проведення будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, є самочинним будівництвом ( ст. 376 ЦК України), як правило не породжує право власності на ці об'єкти, а відповідний орган державної влади має право вимагати знесенню будівлі та приведення земельної ділянки у первісний стан.
Стаття 614 ЦК України встановлює, що особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявність її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, розірвання договору № 989 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні з наведених у позові підстав, суперечить громадським інтересам та може завдати сторонам шкоду, яка істотно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на змінених умовах, що підпадає під дію ч. 4 ст.652 ЦК України.
Також позовні вимоги суперечать приписам ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки порушення умов договору щодо строку закінчення будівництва не є істотним у розумінні даної статті, так як шкода РВ ФДМУ по Запорізькій області (позивачу) цим не завдана і позивач не позбавляється того, на що б він міг розраховувати при укладанні цього договору.
За спірним договором РВ ФДМУ по Запорізькій області розраховував передати відповідачу об'єкт незавершеного будівництва та отримати за цей об'єкт гроші на аукціоні за ринковою вартістю 247 474,00 грн.
Об'єкт переданий відповідачу, гроші у повному обсязі за об'єкт сплачені, що не заперечується позивачем та прокурором. Отже, позивач не позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Слід зазначити, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення прав та інтересів держави в особі визначеного ним органу, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення, яке мало місце, та закону.
Реалізуючи передбачене Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру” право на звернення до суду, прокурор вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний прокурором спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права держави.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного прокурором способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурором в позовній заяві не зазначено і в судовому засіданні прокурором та позивачем не доведено, що РВ ФДМУ по Запорізькій області позбавлений (причому позбавлений значною мірою) того, на що він розраховував при укладенні спірного договору. Прокурором не доведено, що такі порушення, про які йдеться у позовній заяві, можуть спричинити неможливість досягнення мети договору та призвести до інших наслідків, які суттєво вплинуть на інтереси РВ ФДМУ по Запорізькій області.
Не надано прокурором та позивачем жодних доказів про те, що РВ ФДМУ по Запорізькій області (позивачу) в даному випадку спричинено шкоду (її вид, розмір тощо).
Згідно п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність .
Таким чином, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В той же час, суд звертає увагу відповідача на наступне.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що прокурором, всупереч ст. 188 ГПК України, не було дотримано процедури, яка передбачається при внесенні змін або розірванні господарських договорів.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 N 301/2010-рп, передбачене статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Отже, з наведених підстав (порушення прокурором приписів ст. 188 ГК України) в позові не відмовляється.
У зв'язку з тим, що позов заявлений прокурором, судові витрати зі сторін не стягуються.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя: В.М.Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 12.12.2011р.
12.12.2011