Запорізької області
06.12.11 Справа № 3/5009/6184/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Першого заступника прокурора міста Запоріжжя
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -
позивач: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Славойл”, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжя Запорізької області
про скасування договору оренди землі
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від прокуратури: Костяновська Ю.О., старший помічник прокурора м. Запоріжжя, посвідчення №152 від 13.01.2009р.
від позивача: Бакланова Ю.О., головний спеціаліст, юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 01-38/2295 від 27.12.2010р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність № 12-03/1241 від 05.10.2011р.
Перший заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Славойл”, третя особа Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжя Запорізької області про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,8827 га, укладений 20.02.2006р. між Запорізькою міською радою та ТОВ “Славойл”, зареєстрованого за № 040626100130 27.02.2006р. у ЗРФ ДП “Центр ДЗК при Держкомземі”. Також прокурор просить суд зобов'язати ТОВ “Славойл” повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 14.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 13, 14, 121 Конституції України, ч. 2 ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 141, 143 Земельного кодексу України, ст. 1, 15, 32 Закону України “Про оренду землі”, ст. 2, 29, 54-57 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/6184/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.11.2011р. о 12 годині 00 хвилин.
Ухвалою від 02.11.2011р. розгляд справи відкладений на 22.11.2011р. об 11 годині 00 хвилин.
Ухвалою від 22.11.2011р. розгляд справи відкладений на 06.12.2011р. об 11 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 06.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 12.12.2011р.
Під час розгляду справи прокурор та інші учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В ході судового розгляду представник позивача та прокурор підтримали позовні вимоги зазначені в позовній заяві №146-5643 вих. 11 від 13.01.2011р. та в поясненнях від 02.11.2011р., та просять суд:
розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,8827 га, укладений 20.02.2006р. між Запорізькою міською радою та ТОВ “Славойл”, зареєстрованого 27.02.2006р. за № 040626100130 у ЗРФ ДП “Центр ДЗК при Держкомземі”;
зобов'язати ТОВ “Славойл” повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором.
В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач, зокрема, зазначили наступне.
Проведеною прокуратурою міста Запоріжжя перевіркою, встановлено, що між Запорізькою міською радою та ТОВ “Славойл” 20.02.2006р. укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0, 8827 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль.
Згідно п.п. 14, 15 Договору, земельна ділянка передавалася в оренду для розташування культурно-оздоровчого центру, категорії землі - землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до п.п. 16, 27, 30 Договору, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний серед іншого:
- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди землі, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;
- здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, збереження і поліпшення родючості грунтів та поліпшення інших властивостей землі.
У порушення вимог законодавства та умов договору відповідачем вказана земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, роботи по будівництву культурно-оздоровчого центру не проводяться.
Згідно акту перевірки Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області від 28.09.2011р. ТОВ “Славойл” не звертався до інспекції про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.
Крім того, перевіркою Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області (акт перевірки № 251 від 28.09.2011р.) встановлено, що орендарем земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням.
Крім того, відповідно до пункту 9 Договору, орендарем вноситься орендна плата за використання наданої в оренду земельної ділянки в розмірі 7 572, 68 грн. на протязі проектування та будівництва об'єкта та в розмірі 37 861, 65 грн. з дня введення об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, використання вищевказаної землі не за цільовим призначенням призводить до чисельних збитків місцевого бюджету, у вигляді недоотримання орендної плати 30 000, 00 грн. за рік.
Пунктом 35 договору передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку на підставі використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
У зв'язку з вищезазначеним, вбачаються порушення інтересів держави відповідачем ТОВ “Славойл”, яким протягом 5 років порушуються умови договору оренди земельної ділянки в частині нецільового використання земельної ділянки.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.
Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.
Приймаючи рішення за відсутності ТОВ “Славойл”, господарський суд бере до уваги те, що товариство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 17.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/6184/11, направлена на адресу відповідача, до господарського суду Запорізької області не поверталась. Копія ухвали від 22.11.2011р. про відкладення розгляду справи повернулась до суду з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При зверненні до суду прокурор надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно якому, станом на 06.10.2011р., місцезнаходженням ТОВ “Славойл” є: 69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 27/29, офіс № 15.
Саме на цю адресу господарський суд надсилав відповідачеві копії всіх процесуальних документів по справі № 3/5009/6184/11.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
До того ж, надані прокурором та позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у м. Запоріжжя Запорізької області (третя особа) письмові пояснення щодо виниклого спору не надало. Представник третьої особи в судовому засіданні з позовними вимогами погодився.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників учасників судового процесу, суд
20.02.2006р. між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ “Славойл” (Орендар) укладений договір оренди землі (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору, Орендодавець, відповідно до рішення двадцять дев'ятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 55/25 від 25.01.2006р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування культурно-оздоровчого центру, яка знаходиться: м Запоріжжя, Прибережна автомагістраль.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8827 га (п. 2 Договору).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: вільна від забудови, інші об'єкти інфраструктури відсутні (п. 3 Договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 786 165, 11 грн. (в цінах 2006 року).
Договір укладається на десять років (п. 8 Договору).
Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 7 572, 68 грн. на протязі строку будівництва об'єкта та в розмірі 37 861, 65 грн. з дня введення об'єкту до експлуатації за загальну площу за календарний рік в цінах 2006 року.
Згідно п. 11 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Орджонікідзевського району 33211812500007 в відділенні Держказначейства у Орджонікідзевському районі, МФО 813015, ЄДРПОУ 26014130, код 13050200.
Відповідно до пунктів 14, 15 Договору, які містяться в Розділі “Умови використання та цільове призначення земельної ділянки”, земельна ділянка передається в оренду для розташування культурно-оздоровчого центру (п.14); цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі житлової та громадської забудови (п. 15).
Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємним додатком до договору.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.19 Договору).
Дія договору припиняється у разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
придбання орендарем земельної ділянки у власність;
вилучення земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
розірвання договору оренди землі згідно з п. 34;
ліквідації юридичної особи-орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.33 Договору).
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
взаємною згодою сторін;
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 34 Договору).
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є:
невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців;
використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням (п.35 Договору).
Відповідно до п. 39 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.02.2006р. за № 040626100130.
Згідно акту “Прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 27 лютого № 040626100130” Запорізька міська рада передала 27.02.2006р. ТОВ “Славойл” в оренду земельну ділянку кадастровий № 2310100000:05:019:0093, загальною площею 0, 8827 га, яка знаходиться за адресою:м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на:
акт перевірки від 28.09.2011р., складений головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області;
акт № 251 “Перевірки дотримання вимог земельного законодавства” від 28.09.2011р., складений державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області.
Згідно акту перевірки від 28.09.2011р., складеного головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Галєт В.С., головний державний інспектор з виїздом на місце прийнята участь у спільній перевірці з прокуратурою м. Запоріжжя об'єкту, розташованого на Прибережній магістралі (біля готелю “YES”) м. Запоріжжя.
В ході перевірки встановлено наступне.
За інформацією прокуратури м. Запоріжжя, користувачем зазначеної земельної ділянки є ТОВ “Славойл” для розташування культурно-оздоровчого центру. Дана територія вільна від забудови і парканом не огороджена. З 01.01.2008р. по теперішній час в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області інформація про наявність документів для оформлення право на виконання будівельних робіт відсутня.
Актом № 251 “Перевірки дотримання вимог земельного законодавства” від 28.09.2011р., складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області Залесською І.В., у відсутності представника юридичної особи, що перевіряється, встановлено:
рішенням Запорізької міської ради від 25.01.2006р. № 55/25 ТОВ “Славойл” передано в оренду земельну ділянку загально площею 0, 8827 га по Прибережній автомагістралі для розташування культурно-оздоровчого центру терміном на 10 років.
Укладений договір оренди землі № 040626100130. На сьогоднішній день земельна ділянка не використовується. Згідно вимог ст. 96 Земельного кодексу України -землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Стаття 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” передбачає, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є невикористання земельної ділянки.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю з наступних підстав.
Частиною 3 статті 202 ГК України встановлено, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписи аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 188 ГК України, якою встановлено, що зміна та розрізання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII “Про прокуратору”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є:
звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
участь у розгляді судами справ;
внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В даному випадку таким органом прокурором правомірно зазначено Запорізьку міську раду.
Згідно ч.2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник), юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, чи у прокурора, який звернувся з позовом в інтересах в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Прокурор при зверненні до господарського суду в інтересах держави органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах визначив Запорізьку міську раду.
Після порушення господарським судом Запорізької області провадження у справі, що розглядається, цей орган набув статусу позивача.
Заявляючи вимоги про розірвання договору, прокурор мав би обґрунтувати факт використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Обов'язок землекористувачів забезпечувати використання землі за цільовим призначенням встановлений п. “а” ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. “ґ” ч. 1 ст. 141 ЗК України).
Статтею 1 Закону України від 19.06.2003р. N 963-IV “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначено, що:
невикористання земельної ділянки, переданої під забудову, - порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови;
невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).
Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, визначений статтею 144 Земельного кодексу України:
У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Відповідно до Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” та Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1958, із змінами, унесеними постановою КМУ від 26.11.2003 N 1829, Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 N 312 затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за N 1223/8544.
Як зазначено в акті № 251 “Перевірки дотримання вимог земельного законодавства” від 28.09.2011р., складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, ним проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ “Славойл” на виконання вимоги прокурора від 27.09.2011р.
Вимога прокурора від 27.09.2011р. суду не надана.
В той же час, відповідно до п.3.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи відповідного інспекційного органу Держкомзему.
У разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних і фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежені строки на її проведення тощо), вона проводиться без попереднього їх повідомлення, незалежно від кількості раніше проведених перевірок, за наявності таких обставин:
“...отримання доручення від органів прокуратури...”.
Доручення прокуратури, на підставі якого проведена позапланова перевірка відповідача, суду не надане.
Відповідно до п.4.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Згідно п.5.1 Порядку, при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (додаток1).
За приписами п. 5.3 Порядку, акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю копія акта надається цим органам.
При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.
Прокурором та позивачем не надано доказів дотримання вимог ст.144 Земельного кодексу України, п.4.1, 5.1, 5.3 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. N 553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до п.7 цього Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
“...вимога правоохоронних органів про проведення перевірки”.
Таку вимогу суду не надано.
Далі, в п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зазначено, що строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Направлення на проведення перевірки суду не надано.
Відповідно до п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Перевірка 28.09.2011р. проведена без присутності відповідача.
Крім того, Згідно акт перевірки від 28.09.2011р., складений головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Галєт В.С., не може бути доказом використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Оскільки, в силу п. 8 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зазначений акт може бути лише підставою для прийняття органом ліцензування рішення щодо спроможності суб'єкта господарювання провадити господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.
Розірвання договору оренди земельної ділянки є правовим наслідком за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Слід зазначити, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення прав та інтересів держави в особі визначеного ним органу, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення, яке мало місце, та закону.
Реалізуючи передбачене Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру” право на звернення до суду, прокурор вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний прокурором спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права держави.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного прокурором способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного вбачається, що акти перевірок, на які посилається прокурор та позивач, складені з порушенням чинного законодавства, тому не є належними доказами.
Відтак, прокурором та позивачем не доведено використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Також даний позов поданий до суду передчасно.
На підтвердження висновку суду про передчасність позову свідчить не лише зміст ст.144 Земельного кодексу України, але і ст. 24 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV “Про оренду землі”, відповідно до якої, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Доказів висунення таких вимог до відповідача з боку державного інспектора по використанню та охороні земель (ст. 144 ЗК України) з боку Запорізької міської ради (ст. 24 Закону України “Про оренду землі”) прокурором та позивачем суду не надано.
Згідно п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Таким чином, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Надання прокурором в судовому засіданні 06.12.2011р. копії вимоги прокурора від 11.11.2011р. та копії акту № 320 від 11.11.2011р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного вже за участю двох свідків, не спростовують, а підтверджують висновки суду.
По-перше, не надано доказів дотримання п.5.3 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель щодо надсилання цього акту відповідачу з повідомленням про вручення.
По-друге, і це є головним, оцінка судом наявності порушеного права чи інтересу підлягає саме на момент звернення особи (в даному випадку прокурора) до господарського суду.
Посилання в позові про недоотримання орендної плати також не може впливати на висновки суду.
Зазначений факт, при його доведеності, не є підставою для звернення до суду про розірвання договору. Сплата орендної плати є самостійним обов'язком відповідача як орендаря за договором, і виконання (невиконання) такого обов'язку не є предметом дослідження у межах заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 12.12.2011р.
12.12.2011