Запорізької області
30.11.11 Справа № 4/5009/5915/11
Суддя Зінченко Н.Г.
за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, (юридична адреса: 61050, м. Харків, пр. Московський, буд. 60; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 23)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Гавікор”, (69068, м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 22, кв. 6)
про стягнення 32 535,00 грн. заборгованості за кредитним договором № 11342437000 від 05.05.2008 р. та 480,00 грн. за вчинення виконавчого напису
суддя Зінченко Н.Г.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.01.2011 р.;
від відповідача - не з'явився;
30.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків (ПАТ “УкрСиббанк”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гавікор”, м. Запоріжжя (ТОВ “Гавікор”) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11342437000 від 05.05.2008 р. в розмірі 4 075,18 доларів США /еквівалентно 32 535,00 грн./, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом в сумі 2 407,75 доларів США /еквівалентно 19 222,75 грн./, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в сумі 1 383,46 доларів США /еквівалентно 11 045,13 грн./, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 189,41 доларів США /еквівалентно 1 512,19 грн./, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 94,56 доларів США /еквівалентно 754,93 грн./ та 480,00 грн. витрат, понесених у зв'язку із вчиненням виконавчого напису.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/5915/11, справа призначена до розгляду на 08.11.2011 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 30.11.2011 р.
В судовому засіданні 30.11.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судові засідання 08.11.2011 р. та 30.11.2011 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, витребувані ухвалами суду по справі від 30.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/5915/11 та від 08.11.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/5915/11 документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/5915/11 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 30.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/5915/11, яка 06.10.2011 р. була отримана уповноваженою особою ТОВ “Гавікор”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6906802477318) та ухвалою суду від 08.11.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/5915/11, яка на адресу суду відділенням поштового зв'язку не поверталася.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що 30.11.2011 р. є останнім днем встановленого ст. 69 ГПК України процесуального строку вирішення спору у справі № 4/5009/5915/11, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 16, 526, 543, 553, 554, 590, 610, 611, 1054 ЦК України і полягають в тому, що 05.05.2008 р. сторонами у справі був укладений кредитний договір № 11342437000, за умовами якого відповідачу був надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом кредитної лінії, що дорівнює 8 910,00 доларів США /еквівалентно 49 995,50 грн. по курсу НБУ на день укладення кредитного договору/ з терміном користування кредитними коштами з 05.05.2008 р. по 04.05.2009 р. Відповідно до п., п. 1.3.1 та 1.3.2 кредитного договору за користування кредитними коштами відповідач сплачує 13,9 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 27,8 % річних. Кредитні кошти в розмірі 8 910,00 доларів США відповідачу були видані кількома траншами, зокрема 06.05.2008 р., 12.05.2008 р., 15.05.2008 р. та 16.05.2008 р. Згідно п. 1.2.2 кредитного договору відповідач зобов'язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1), але не пізніше 05.05.2009 р. В порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, відповідачем було погашено 6 502,25 доларів США основної суми кредиту, решту суми кредит відповідач не повернув. Крім того, за період з 06.05.2008 р. по 25.05.2011 р. відповідачу були нараховані проценти за користування кредитними коштами в сумі 3 316,69 доларів США, з яких відповідачем було погашено лише 1 933,23 доларів США. Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість за простроченим кредитом в сумі 2 407,75 доларів США /еквівалентно 19 222,75 грн./ та заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в сумі 1 383,46 доларів США /еквівалентно 11 045,13 грн./. Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів та/або комісій, встановлених договором, позивач має право вимагати від відповідача, а відповідач при цьому зобов'язаний сплатити позивачу додатково до плати за кредит, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом “факт/360” (метод “факт/360” передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України. За невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем відповідачу за період з 26.11.2010 р. по 25.05.2011 р. нарахована пеня в сумі 94,56 доларів США /еквівалентно 754,93 грн./, а за непогашення кредитних коштів згідно графіку за період з 26.11.2010 р. по 25.05.2011 р. нарахована пеня в сумі 189,41 доларів США /еквівалентно 1 512,19 грн./. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторонами у справі був укладений договір застави товарів в обігу (переробці) № 11342437000/з від 05.05.2008 р., посвідчений нотаріально 05.05.2008 р. та зареєстрований в реєстрі за № 561, згідно з яким в заставу позивачу надані товари в обігу (переробці), майно, що значено в додатку № 1 до договору застави. Відповідно до п. 1.1.1 договору застави вартість предмету застави на день укладення договору застави складала 98 314,29 грн. Оскільки відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, передбачені кредитним договором, зважаючи на наявність простроченої заборгованості, позивач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. У зв'язку із цим, 13.04.2009 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на договорі застави № 11342437000/з від 05.05.2008 р. був вчинений виконавчий напис № 1273. Згідно виконавчого напису було запропоновано задовольнити вимоги позивача у розмірі 46 577,71 грн. та стягнути на користь позивача витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 480,00 грн. Виконавчий напис від 13.04.2009 р. № 1273 був направлений до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ для примусового виконання. Постановою від 13.05.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавчий напис від 13.04.2009 р. № 1273 був повернутий позивачу у зв'язку із тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що майно, на яке необхідно звернути стягнення, у боржника відсутнє. Таким чином, вимоги позивача внаслідок вчинення виконавчого напису задоволенні не були, борг за кредитним договором не погашений, а витрати позивача за вчинення виконавчого напису підлягають стягненню з відповідача. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
05.05.2008 р. Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” в особі Начальника відділення № 695 АКІБ “УкрСиббанк” та ТОВ “Гавікор” (відповідачем у справі) був укладений Кредитний договір № 11342437000 з відповідними додатками до нього (далі за текстом -Кредитний договір).
Згідно з п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ “УкрСиббанк” від 12.08.2010 р., погодженого 28.09.2010 р. НБУ і зареєстрованого 06.10.2010 р. за № 1480105004900504, Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” (позивач у справі) є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору позивач (Банк) зобов'язався надати відповідачу (Позичальнику), а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути позивачу кредити у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 8 910,00 доларів США, у порядку і на умовах, визначених Договором. Сума кредиту дорівнює еквіваленту 44 995,50 грн. за курсом НБУ на день укладення Договору.
Пунктом 1.2.1 Кредитного договору встановлено, що надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 05.05.2008 р. по 04.05.2009 р.
При цьому, у відповідності до п. 1.2.2 Кредитного договору відповідач зобов'язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору), але не пізніше 05.05.2009 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково), відповідно до умов розділу 11 Договору. Відповідач зобов'язався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснювати інші грошові платежі, згідно умов Договору, на визначений рахунок Банку. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений рахунок Банку.
Кредит надається з метою поповнення обігових коштів. (п. 1.4 Кредитного договору).
Згідно з п., п. 1.3.1, 1.3.2, 1.3.4 та 1.3.5 Кредитного договору за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 13,9 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов Договору. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 27,8 % річних. Такий розмір ставки застосовується до простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором. Нарахування процентів за Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом “факт/360” відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов Договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, -в наступному -з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані позивачем відповідачу і які ще не повернуті останнім у власність позивача, відповідно до умов Договору, якщо інша база нарахування процентів на передбачена умовами Договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважаються одним днем. Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за Договором у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. Останнє погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.
Пунктом 1.6 Кредитного договору визначена черговість погашення Позичальником грошових зобов'язань за Договором.
За умовами п. 1.5 Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням або оплати Банком платіжних документів Позичальника за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до умов Договору та в порядку, окремо обумовленому сторонами в письмовій формі.
Згідно з п. 3.1 Кредитного договору позивач зобов'язався надати кредит Позичальнику відповідно до умов Договору.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем зобов'язання щодо надання відповідачу кредиту виконані належним чином та в повному обсязі відповідно до умов Кредитного договору. На виконання умов Кредитного договору кредитні кошти в розмірі 8 910,00 доларів США відповідачу були видані кількома траншами, зокрема:
- 06.05.2008 р. кредитні кошти в розмірі 5 650,00 доларів США направлені на поточний рахунок відповідача для подальшого цільового використання;
- 12.05.2008 р. кредитні кошти в розмірі 2 000,00 доларів США направлені на поточний рахунок відповідача для подальшого цільового використання;
- 15.05.2008 р. кредитні кошти в розмірі 1 000,00 доларів США направлені на поточний рахунок відповідача для подальшого цільового використання;
- 16.05.2008 р. кредитні кошти в розмірі 260,00 доларів США направлені на поточний рахунок відповідача для подальшого цільового використання.
У відповідності до п. 4.1 Кредитного договору відповідач зобов'язався здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів в порядку та терміни, встановлені Договором.
Як свідчать матеріали справи, в порушення умов Кредитного договору відповідачем було погашено лише відповідачем було погашено 6 502,25 доларів США основної суми кредиту, решту основної суми заборгованості по кредиту, в обумовлені Кредитним договором строки та обсягах, відповідач позивачу не повернув.
Крім того, за період з 06.05.2008 р. по 25.05.2011 р. відповідачу були нараховані проценти за користування кредитними коштами в сумі 3 316,69 доларів США, з яких відповідачем було погашено лише 1 933,23 доларів США.
Станом на час вирішення справи в судовому засіданні решта основної суми кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами відповідачем погашена не була.
Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість за простроченим кредитом в сумі 2 407,75 доларів США /еквівалентно 19 222,75 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/ та заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в сумі 1 383,46 доларів США /еквівалентно 11 045,13 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обов'язково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 9.5 Кредитного договору встановлено, що строк дії Договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.
Отже, зобов'язання відповідача по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами не припинено.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів належного і повного виконання зобов'язань по поверненню основної суми заборгованості по кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами суду не довів.
Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що за відповідачем рахується заборгованість за основною сумою по кредиту в розмірі 2 407,75 доларів США /еквівалентно 19 222,75 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/ та за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1 383,46 доларів США /еквівалентно 11 045,13 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою заборгованості по кредиту в розмірі 2 407,75 доларів США /еквівалентно 19 222,75 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/ та за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 1 383,46 доларів США /еквівалентно 11 045,13 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/ підтверджується фактичними обставинами справи.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 19 222,75 грн. основної суми заборгованості за кредитом та 11 045,13 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ТОВ “Гавікор” пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 189,41 доларів США /еквівалентно 1 512,19 грн./ та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 94,56 доларів США /еквівалентно 754,93 грн./, нарахування якої позивач обґрунтовує п. 7.1 Кредитного договору.
Пунктом 7.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів та/або комісій, встановлених договором, позивач має право вимагати від відповідача, а відповідач при цьому зобов'язаний сплатити позивачу додатково до плати за кредит, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом “факт/360” (метод “факт/360” передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Відповідно до розрахунку позивача за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем відповідачу за період з 26.11.2010 р. по 25.05.2011 р. нарахована пеня в сумі 94,56 доларів США /еквівалентно 754,93 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/, а за непогашення кредитних коштів згідно графіку за період з 26.11.2010 р. по 25.05.2011 р. нарахована пеня в сумі 189,41 доларів США /еквівалентно 1 512,19 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду з даним позовом/.
Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за непогашення кредитних коштів згідно графіку та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем виконаний вірно.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 1 512,19 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в сумі 754,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Крім того, п. 2.1 Кредитного договору встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором Банком прийнята застава товарів в обороті, згідно договору застави товарів обігу (переробці) № 11342437000/З від 05.05.2008 р.
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором сторонами у справі був укладений Договір застави товарів в обігу (переробці) № 11342437000/З від 05.05.2008 р. (далі за текстом -Договір застави), посвідчений 05.05.2008 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 561.
Згідно з п. 1.1 Договору застави відповідач (Заставодавець) з метою забезпечення зазначених в Договорі зобов'язань заставляє на умовах застави товар в обігу (переробці), майно, що є власність Заставодавця та перелік якого наведений в додатку № 1 до Договору застави. Майно, що є предметом застави, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 50.
Відповідно до п. 1.1.1 Договору застави вартість предмету застави на день укладення договору застави складала 98 314,29 грн.
Пунктом 1.2 Договору застави обумовлено, що заставою забезпечено виконання Заставодавцем зобов'язань перед Заставодержателем (позивачем) згідно кредитного договору № 11342437000 від 05.05.2008 р.
У відповідності до п. 2.1.1 Договору застави у разі невиконання Застоводавцем зобов'язань за кредитним договором, що зазначені в п. 1.2 цього Договору, Заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, що зазначеному в розділі 5 цього Договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, що завдані відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойку, необхідні витрати на утримання предмету застави та його реалізацію.
Пунктами 5.1 та 5.2 Договору застави сторони обумовили, що Заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим Договором та за кредитним договором, що зазначений в п. 1.2 цього Договору, яке виникає у Заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Заставодавцем своїх зобов'язань перед Заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, що передбачених цим Договором. Задоволення вимог Заставодержателя здійснюється шляхом добровільної передачі предмету застави у власність Заставодержателя або шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважено перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, -з моменту його нотаріального посвідчення. (ч. 1 ст. 585 ЦК України).
У відповідності до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, застоводержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, передбачені Кредитним договором, зважаючи на наявність простроченої заборгованості, позивач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
13.04.2009 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на Договорі застави товарів в обігу (переробці) № 11342437000/З від 05.05.2008 р. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1273.
Згідно виконавчого напису № 1273 від 13.04.2009 р. було запропоновано задовольнити вимоги позивача у розмірі 46 577,71 грн. та стягнути на користь позивача витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 480,00 грн.
Виконавчий напис № 1273 від 13.04.2009 р. позивачем був направлений до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ для примусового виконання.
Постановою Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ від 13.05.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавчий напис № 1273 від 13.04.2009 р. був повернутий позивачу у зв'язку із тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що майно, на яке необхідно звернути стягнення, у боржника відсутнє.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача внаслідок вчинення виконавчого напису № 1273 від 13.04.2009 р. задоволенні не були, борг за Кредитним договором погашений не був.
За таких обставин, суд вважає, що витрати позивача за вчинення виконавчого напису в сумі 480,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з ТОВ “Гавікор” 19 222,75 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 11 045,13 грн. заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, 1 512,19 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 754,93 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом та 480,00 грн. витрат, понесених у зв'язку із вчиненням виконавчого напису, є доведеними, обґрунтованими, заснованими на законі, та такими, що підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 525, 526, 530, 546, 549, 572, 585, 589, 599, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 230-232, 345 ГК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гавікор”, (69068, м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 22, кв. 6, код ЄДРПОУ 25213688, п/р № 26008038712402 в АТ “УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, (61050, м. Харків, пр. Московський, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807750, р/р № 29090000000113 в АТ “УкрСиббанк”, МФО 351005) 19 222 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 75 коп. заборгованість за основною сумою по кредиту, 11 045 (одинадцять тисяч сорок п'ять) грн. 13 коп. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 1 512 (одну тисячу п'ятсот дванадцять) грн. 19 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 93 коп. пені за прострочену заборгованість по процентами за користування кредитом, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, 330 (триста тридцять) грн. 15 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “08” грудня 2011 р.
08.12.2011