Запорізької області
30.11.11 Справа № 22/5009/6953/11
Суддя Ярешко О.В.
за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ”Орджонікідзевського району (юрид. адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; факт.адреса: 69057, м.Запоріжжя, вул.Адмірала Нахімова, 4)
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості за договором № 203284 від 01.07.2009р. у розмірі 10 182,59 грн.
Суддя Ярешко О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3, на підставі довіреності № 20/29 від 01.01.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2, на підставі паспорту НОМЕР_1 від 06.08.1998р.
31.10.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором № 203284 від 01.07.2009 р. у розмірі 10 182,59 грн., з яких 9 896,70 грн. -сума основного боргу; 285,89 грн. -сума 3% річних від простроченої суми.
Ухвалою господарського суду від 03.11.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №22/5009/6953/11, судове засідання призначено на 30.11.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2011р. підтримуючи свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 54-57 Господарсько процесуального кодексу України.
Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203284 від 01.07.2009 р., укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав, відпустив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 теплову енергію в гарячій воді з грудня 2009 р. по серпень 2011р. на загальну суму 10 295,88 грн. За вказаний період відповідач здійснив часткову оплату за відпущену теплову енергію в сумі 399,18 грн. Станом на 01.10.2011р, загальна сума заборгованості відповідача, за відпущену теплову енергію по договору складає 9 896,70 грн. та на підставі ст.625 ЦК України боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за весь період порушення грошових зобов'язань, що складає 285,89 грн.
В судовому засіданні 30.11.2011р. представник відповідача проти позову не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.
Розгляд справи закінчено 30.11.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.07.2009р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (надалі -теплопостачальна організація) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі -споживач) уклали договір № 203284 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі -договір).
Відповідно до ст.20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно умов договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -за наявної можливості; кондиціювання -по замовленню споживача; інші технологічні потреби -по замовленню споживача.
Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).
Згідно п. 6.3. та 6.4. договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.
На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з грудня 2009 р. по серпень 2011р. на суму 10 295,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи. За вказаний період відповідач здійснив часткову оплату за відпущену теплову енергію в сумі 399,18 грн.
Згідно до п. 6.7. договору, сторони обумовили, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул.. Адм.Рахімова, буд. № 4, тел. 33-00-65, 34-44-72, документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт приймання -передачі теплової енергії;
- податкову накладну (платникам ПДВ);
Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним-дата вручення представнику споживача;
- при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.7.1. договору.
Згідно п. 6.7.2. договору, в разі неотримання теплопостачальною організацією акту приймання-передачі, або обгрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2009 р. по серпень 2011р. включно, були відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних (копії містяться в матеріалах справи).
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно з ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі -Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).
Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п. 40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії з грудня 2009 р. по серпень 2011р. включно, відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних.
Відповідач усі акти приймання-передачі теплової енергії з грудня 2009 р. по серпень 2011р., всупереч умовам договору, не підписав. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.
Таким чином, зазначені акти вважаються погодженими, оскільки їх було вручено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань вимога позивача про стягнення 3 044,36 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Позивачем заявлено вимогу, щодо стягнення пені, яку він обгрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону, зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що стягненню підлягає сума 96,80 грн. пені. В іншій частині стягнення пені, вимога позивача задоволенню не підлягає.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 18,75 грн. 3 % річних та 49,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині обґрунтовані, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району до Приватного підприємства “Тайм-Інвест” задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “Тайм-Інвест” (69063, м.Запоріжжя, вул.Свердлова, 31, ідентифікаційний код 32692203) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 3 044 (три тисячі сорок чотири) грн. 36 коп. основного боргу, 96 (дев'яносто шість) грн. 80 коп. пені, 18 (вісімнадцять) грн. 75 коп. 3 % річних, 49 (сорок дев'ять) грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 08 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.В. Ярешко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.07.2011р.
08.12.2011