83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.11.11 р. Справа № 7/242
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
при секретарі судового засідання О.В.Журило
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Публічного акціонерного товариства „ Інвестиційно -фінансовий консалтинг” м. Донецьк
До відповідача 1: Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське”” Маріупольська філія м. Маріуполь
До відповідача 2: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь
За участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Маріуполь
За участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Маріуполь
Предмет спору: стягнення з відповідача-1 матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 5497,50 грн.; стягнення з відповідача-2 матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 510,00 грн.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 - дов.
від відповідача-1: ОСОБА_4 - дов.
від відповідача-2: не прибув.
від третіх осіб: не прибули.
Публічне акціонерне товариство „ Інвестиційно -фінансовий консалтинг” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське”” Маріупольська філія м. Маріуполь про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 11 505 грн. та до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 510 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду наступні документи: посвідчення водія - ОСОБА_5; довідку №958 від 23.07.2008р.; постанову Іллічевського районного суду м.Маріуполя №3-1970/2010 від 28.09.2010р.; договір добровільного страхування наземного транспорту №63477-60-02 від 21.11.2007р.; заяву про виплату страхового відшкодування від 08.07.2008р.; акт огляду транспортного засобу від 20.07.2008р.; акти виконаних робіт від 01.09.2008р., від 10.10.2008р.; квитанцію №104.985.1 від 17.07.2008р.; рахунок №30 від 07.07.2008р.; заяву про страхове відшкодування №1094 від 03.06.2010р.; листи від 19.11.2010р., від 20.10.2010р.; поліс №ВС/0273709 від 01.04.2008р.; досудову вимогу №2065 від 16.09.2011р.; страховий акт №6234-02 від 18.09.2008р. з додатком до нього; звіт №35-05; заяву б/н; платіжні доручення №19146 від 24.11.2008р. на суму 4 462, 00 грн., №15293 від 18.09.2008р. на суму 7 553, 00 грн.; договір відступлення права вимоги від 23.12.2009р. з додатком.
Заявою від 21.11.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача-1 матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 5497,50 грн., з відповідача-2 матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 510,00 грн.
Відповідач-1 позовні вимоги в сумі 5 497, 50 грн. з урахуванням заяви про зменшення визнав у повному обсязі, що зафіксовано протоколом судового засідання від 21.11.2011р. та вказано у відзиві від 21.11.2011р.
Враховуючи правоустановчі документи відповідача-1 суд дійшов висновку щодо заміни відповідача-1 з Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське” на Публічне акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське”, в порядку ст.25 ГПК України.
Відповідач-2 позовні вимоги в клопотанні №09/2813 від 17.11.2011р. визнав в сумі 510, 00 грн.
Враховуючи правоустановчі документи відповідача-2 суд дійшов висновку щодо заміни відповідача-3 з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, в порядку ст.25 ГПК України.
Ухвалою суду від 20.09.2011р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та на стороні відповідача - ОСОБА_2.
Третя особа - ОСОБА_2 у жодне судове засідання не прибув.
Третя особа - ОСОБА_1 підтримав позицію позивача в судовому засіданні 02.11.2011р. та в поясненнях б/н від 14.11.2011р.
В ході розгляду спору господарським судом досліджено матеріали адміністративної справи №3-1970/10 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
07.07.2008р. біля 15:50 год. на перехресті пр..Ілліча та вул..Ліварної в м.Маріуполі сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля Gelly д/н НОМЕР_1 (далі Джилі), який належить ОСОБА_1 під його ж керуванням, та автобуса Екарус д/н НОМЕР_2, який належить відповідачу-2, під керуванням ОСОБА_2
Постановою Іллічевського районного суду м.Маріуполя про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” та ОСОБА_1, який є власником автомобіля Джилі, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №63477-60-02 від 21.11.2007р. (далі по тексту - Договір). Розділом 4 Договору передбачено, що він діє до 20.11.2008р. включно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Джилі був застрахованим.
Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхувальника у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №158874 від 18.10.2006р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, який зареєстрований у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 03.02.2005р. під №0650074 - надалі Правила. Об'єктом страхування є автомобіль Джилі д/н НОМЕР_1, 2007р. випуску (пункти 1.1-1.2 Договору).
Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду застрахованому транспортному засобу. (розділ 4 Договору).
Розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є рахунок СТО (розділ 5 Договору).
Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.
Відповідно до звіту №35-05. сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику, складає 7553,00 грн.
Відповідно до страхового акта №6234-02 від 18.09.2008р. з додатком до нього 12 015, грн.
Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” зазнало витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 12 015, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення №19146 від 24.11.2008р. на суму 4 462, 00 грн., №15293 від 18.09.2008р. на суму 7 553, 00 грн.
23.12.2009р. між позивачем та ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” укладено договір уступки права вимоги б/н (далі - Договір уступки).
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно приписів ст.ст. 512-514, 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Згідно п.1 Договору уступки, в порядку та на умовах визначених цим договором, цедент (ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО”) передає цесіонарію (позивач), а цесіонарій отримує належні цеденту права вимоги, які виникли в останнього на підставі ст.27 Закону України „Про страхування” у зв'язку із виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, відповідальним за заподіяні збитки.
Згідно додатку №1 та додаткової угоди б/н від 01.04.2010р. до Договору уступки, до позивача, у тому числі, перейшло право вимоги за спірним Договором (по страховому акту №6234-02 від 18.09.2008р. на суму 12015,00 грн., винна особа у скоєнні ДТП, страхувальник за Договором - ОСОБА_2.).
З огляду на матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди пошкодженому автомобілю Джилі у сумі 12 015, 00 грн.
Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
З матеріалів справи, у тому числі з постанови Іллічівського районного суду м.Маріуполя №3-1970/10, висновку судової авто технічної експертизи, яка була проведена в рамках адміністративної справи №3-1970/10 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача-2 - ОСОБА_2
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, керуючи автобусом Екарус не під час зміни напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв зіткнення з автомобілем Джилі. Тобто, ОСОБА_2 діяв в порушення приписів п.10.1 та п.12.3 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному зв'язку з виникненням зіткнення транспортних засобів - автомобіля Джилі та автобуса Екарус.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння ДТП ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з відповідачем-2 та виконував свої трудові обов'язки.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між відповідачами по справі укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0273709 від 01.04.2008р. (далі по тексту Поліс).
Згідно Полісу страхувальником є відповідач-2, страховиком - відповідач-1.
Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автобус Екарус.
Відповідно до Полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно Полісу, строк його дії встановлений з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. включно.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.
Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25 500, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн.
Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю Джилі завдано внаслідок дій третьої особи ОСОБА_2, яка в момент скоєння ДТП знаходилась у трудових відносинах з відповідачем-2 та виконувала свої трудові обов'язки.
Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Як зазначено вище, відповідач-1 по справі є страховиком відповідача-2, працівник якої є винним у скоєнні ДТП та нанесенні збитків. Відповідач-1 не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі і іншого сторонами по справі не доведено.
Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі перейшло право регресного позову до страховика - відповідача-1, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі нуль грн.
На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача-2 із досудовою вимогою №2065 від 16.09.011р., в якій повідомив про укладення між ЗАТ „Страхова компанія ВУСО” та ПАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” договору уступки права вимоги та просить здійснити страхове відшкодування у розмірі 12015,00 грн.
Враховуючи наведене та той факт, що відповідач-2 не сплатив суму страхового відшкодування у повному обсязі, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачів по справі суму страхового відшкодування в наступних розмірах:
з відповідача-1 - 5497,50 грн.;
з відповідача-2 - 510,00 грн.
З матеріалів справи, наданих обома сторонами, вбачається, що заявлені до стягнення суми входять до розміру понесених позивачем витрат (страхове відшкодування).
У зв'язку із вищевикладеним, з огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати відшкодування спірної матеріальної шкоди з обох відповідачів у вищевказаних розмірах.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу є доведеною позивачем, та визнаною відповідачами по справі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ Інвестиційно-фінансовий консалтинг” м. Донецьк задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське” - Маріупольська філія м. Маріуполь (реквізити юр.особи: ідент.код. 25186738, 01033, м.Київ. вул..Саксагаснького, б.38-б; реквізити Маріупольської філії: ідент.код. 33290655, юр.адреса філії: 87549, Донецька обл.., м.Маріуполь, вул..Казанцева, 20, пошт.адреса філії: 87504, Донецька обл.., м.Маріуполь, пр..Ілліча, 54) на користь Публічного акціонерного товариства „ Інвестиційно - фінансовий консалтинг” (ЄДРПОУ 33792667, 83054, м.Донецьк, вул..Економічна, 34, офіс 308, п/р 26004000100561 в філії «Донецька дирекція ПАТ «КАМБІО», МФО 394523) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 5 497,50 грн., 54,98 грн. - державне мито, 107,05 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (ідент.код. 00191129, 87504, Донецька обл.., м.Маріуполь, вул..Левченка, 1) на користь Публічного акціонерного товариства „ Інвестиційно - фінансовий консалтинг” (ЄДРПОУ 33792667, 83054, м.Донецьк, вул..Економічна, 34, офіс 308, п/р 26004000100561 в філії «Донецька дирекція ПАТ «КАМБІО», МФО 394523) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 510,00 грн., 5,10 грн. - державне мито, 10,95 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 24.11.2011р.
Суддя Сгара Е.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >