83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.09.11 р. Справа № 36/100пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.
розглянувши матеріали справи
За первісним позовом Моспинської міської ради, м. Моспине
до державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви.
про спонукання виконати певні дії
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви
до державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк
про визнання права користування на земельну ділянку площею 0,2149 га та визнання відсутнім права користування на земельну ділянку за ДП „Донецька залізниця”
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №01/24-864 від 01.07.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №Н-01/1681
Від третьої особи: Балакиреєва Л.П. б/н та дати.
Моспинська міська ради, м. Моспине, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви, про спонукання виконати певні дії, а саме: спонукати ДП „Донецька залізниця” дати згоду на вилучення 0,2149 га земельної ділянки, розташованої під будівлею церкви у ДП „Донецька залізниця”, який ввійшов у смугу земель, переданих у постійне користування ДП „донецька залізниця”, для подальшої її передачі релігійній громаді Святих Апостолів Петра і Павла приходу Української Православної Церкви, м. Моспино у постійне користування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при передачі у постійне користування земельних ділянок ДП „Донецька залізниця” передана в тому числі земельна ділянка, розташована під будівлею храму по вул.. Вокзальній, 21, м. Моспино, який належить Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви. При цьому передача в постійне користування Релігійній громаді вказаної земельної ділянки можлива лише у разі добровільної відмови відповідача від права користування нею. Однак, відповідач не надає згоди на вилучення вказаної земельної ділянки, однак інформував позивача про те, що ним направлено пакет документів для розгляду питання про відмову від права користування спірною земельною ділянкою.
Ухвалою від 12.09.2011р. суд вилучив Релігійну громаду Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви з участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та залучив до участі у даній справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та прийняв до розгляду їх позовну заяву.
Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - Релігійна громада Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви у позовній заяві просить визнати за нею право користування на земельну ділянку площею 0,2149 га за адресою: вул.. Вокзальна, 21 в м. Мопино та визнати відсутнім права користування на земельну ділянку площею 0,2149 га за адресою: вул.. Вокзальна, 21 в м. Мопино.
В обґрунтування позовних вимог третя особа з самостійними вимогами на предмет спору посилається на той факт, що одночасно з переходом права власності (користування) на будівлю до набувача переходить право власності (користування) на земельну ділянку, на якій воно розташовано.
Відповідач у письмових поясненнях від 20.09.2011р. проти задоволення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору фактично не заперечує, також зазначив, що підставою набуття права користування земельною ділянкою є припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем відповідно до п. „е” ст.. 141 Земельного кодексу України.
Ухвалою суду від 05.09.2011р. за клопотанням позивача строк розгляд справи продовжено на 15 днів до 20.09.2011р.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 20.09.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд -
Рішенням виконавчого комітету Моспинської міської ради від 20.03.1997р. Релігійній громаді Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви передано безвідплатно на баланс будівлю колишнього кафе „Бірюсінка” по вул. Вокзальній , 21 балансовою вартістю - 30443 грн., залишковою вартістю - 17577 грн. під будівництво Православного храму.
Рішенням господарського суду від 21.01.2010р. по справі № 34/176пн визнано право власності Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви на на будівлю храму по вул. Вокзальній, б. 21 в м. Моспіно, Донецької області.
Разом з тим, на підставі рішення виконавчого комітету Моспинської міської ради № 83 від 23.07.1998р. відповідачу - ДП „Донецька залізниця” надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 118,2807 га та 93,8 га для експлуатації та обслуговування залізничних колій (Ясинуватське відділення) (Державний акт на право постійного користування землею № 10-13 від 21.12.1999р.)
Таким чином, при передачі згідно даного рішення вказаних земельних ділянок відповідачу фактично передано земельну ділянку, розташовану під будівлею храму по вул. Вокзальній, б. 21 в м. Моспіно, Донецької області.
На підставі ст.. 149 Земельного кодексу України, як стверджує позивач, він неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати згоду на вилучення 0,5 га земельної ділянки під існуючу будівлю Православного храму Святих Апостолів Петра та Павла в м. Моспино по вул. Вокзальній, який ввійшов у смугу земель, переданих ДП „Донецька залізниця” (Ясинуватське відділення) у постійне користування рішенням виконкому Моспинської міської ради № 83 від 23.07.1998р.
Відповідач письмово повідомив позивача (лист від 29.10.2010р.), що листом від 01.04.2010р. №Н-01/915 він у встановленому порядку надіслав матеріали для прийняття рішення щодо відмови від права постійного користування земельною ділянкою по м. Моспино, вул. Вокзальна, 21 до Укрзалізниці м. Київ. Укрзалізниця погодила рішення щодо відмови від права постійного користування ДП „Донецька залізниця” вказаною земельною ділянкою та листом від 07.05.2010р. надіслала відповідні документи до Мінтрансзв”язку для прийняття рішення згідно чинного законодавства. Станом на 25.10.2010р. погодження Мінтрансзв”язку на відмову ДП „Донецька залізниця” від права постійного користування зазначеною земельною ділянкою не надано.
За таких обставин, позивач - Моспинська міська рада, м. Моспине змушений був звернутись до господарського суду і позовом про спонукання ДП „Донецька залізниця” надати згоду на вилучення 0,2149 га земельної ділянки, розташованої під будівлею церкви у ДП „Донецька залізниця”, яка увійшла у смугу земель, переданих у постійне користування ДП „Донецька залізниця” для подальшої її передачі релігійній громаді Святих Апостолів Петра і Павла приходу Української Православної Церкви, м. Моспино у постійне користування.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, шо способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За змістом положень вказаних норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними юрмами права.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
А відтак, особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто довести, що особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі є належним позивачем. Лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утримуватись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного заява або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Таким чином, заявлена до суду вимога позивача про спонукання відповідача надати згоду на вилучення спірної земельної ділянки не є належним способом захисту цивільних прав та інтересів згідно діючого законодавства.
Оскільки позивач звертаючись до суду з позовом про спонукання ДП „Донецька залізниця” надати згоду на вилучення 0,2149 га земельної ділянки, розташованої під будівлею церкви у ДП „Донецька залізниця”, який ввійшов у смугу земель, переданих у постійне користування ДП „донецька залізниця”, для подальшої її передачі релігійній громаді Святих Апостолів Петра і Павла приходу Української Православної Церкви, м. Моспино у постійне користування не довів наявність чи відсутність у нього суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов, то місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.
В межах даної справи третя особа з самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача - Релігійна громада Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви звернулась з позовними вимогами про визнання права користування на земельну ділянку площею 0,2149 га та про визнання відсутнім права користування на земельну ділянку за ДП „Донецька залізниця”.
Оцінюючи доводи позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Стаття 377 Цивільного кодексу України встановлює, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до п.5 листа Верховного суду України від 29.10.2008 р. N 19-3767/0/8-08 при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки особам, які придбали житловий будинок, будівлю або споруду, у разі, коли розмір земельної ділянки договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено, необхідно дотримуватися ст. 120 ЗК України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Причому право власності на таку земельну ділянку переходить без зміни цільового призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача
Тобто, одночасно з переходом права власності на будівлю до набувача переходить право користування на земельну ділянку, на якій вона розташована.
Таким чином, внаслідок визнання згідно рішення господарського суду від 21.01.2010р. по справі № 34/176пн права власності Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви на будівлю храму по вул. Вокзальній, б. 21 в м. Моспіно, Донецької області було припинено право користування ДП „Донецька залізниця” на земельну ділянку, що розташована за вказаною адресою, і в той же час у Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви виникло право користування на дану земельну ділянку.
З урахуванням викладеного, обставин справи та наданих доказів, вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви щодо визнання права користування на земельну ділянку площею 0,2149 га та про визнання відсутнім права користування на земельну ділянку за ДП „Донецька залізниця” обґрунтовані та підлягать задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позовних вимог Моспинської міської ради, м. Моспине до державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк про спонукання ДП „Донецька залізниця” дати згоду на вилучення 0,2149 га земельної ділянки, розташованої під будівлею церкви у ДП „Донецька залізниця”, яка ввійшла у смугу земель, переданих у постійне користування ДП „Донецька залізниця”, для подальшої її передачі релігійній громаді Святих Апостолів Петра і Павла приходу Української Православної Церкви, м. Моспино у постійне користування - відмовити.
Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Релігійної громади Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви щодо визнання права користування на земельну ділянку площею 0,2149 га за адресою: вул. Вокзальна, 21 в м. Моспино та про визнання відсутнім права користування на земельну ділянку за ДП „Донецька залізниця” задовольнити.
Визнати за Релігійною громадою Святих Апостолів Петра та Павла приходу Української Православної Церкви право користування на земельну ділянку площею 0,2149 га за адресою: вул. Вокзальна, 21 в м. Моспино.
Визнати відсутнім права користування на земельну ділянку площею 0,2149 га за адресою: вул. Вокзальна, 21 в м. Моспино за ДП „Донецька залізниця”.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2011р.
Суддя Гриник М.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >