Україна
22ц-8609/11 Головуючий у 1 й інстанції - Трещов В.В.
Категорія 26 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Петешенкової М.Ю.,
суддів: - Басуєвої Т.А., Демченко Е.Л.
при секретарі: - Качур Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
ОСОБА_5,
ОСОБА_6
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське-фінансове агенство «Верус»про стягнення заборгованості,-
У травні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до до ОСОБА_6, ОСОБА_6, ТОВ «УФА «Верус»про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_6 06 березня 2008 року був укладений кредитний договір № 212988-80СЦ, кредитний договір № 025Є/V-U від 15 травня 2008 року та кредитний договір № б/н від 15 червня 2007 року. Зобов'язання за вказаними кредитними договорами, забезпечені порукою на підставі договорів поруки, укладених між банком та ОСОБА_6 та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус». Свої зобов'язання за кредитними договорами ОСОБА_6 належним чином не виконує, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за вказаним кредитним договором.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково /а.с. а с. 123-126/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права / а.с. а.с. 127-129 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_6 06 березня 2008 року був укладений кредитний договір № 212988-SOGL, за умовами якого, позивач надав, а ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 9000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_6 зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки;
15 травня 2008 року був укладений кредитний договір № 025Є/V-U, за умовами якого, банк надав, а ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_6 зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки;
15 червня 2007 року був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого, банк надав, а ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 2000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_6 зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки.
Судом також встановлено, що у відповідача ОСОБА_6 перед позивачем виникла заборгованість за договором:
- № 212988-SOGL яка з врахуванням всіх штрафних санкцій, пені та відсотків станом на 29 березня 2010 року становила 10442,45 доларів США.;
- № 025Є/V-U від 15 травня 2008 року, яка з врахуванням всіх штрафних санкцій, пені та відсотків станом на 29 березня 2010 року становила 38051,31 доларів США.;
- № б/н, яка з врахуванням всіх штрафних санкцій, пені та відсотків станом на 29 березня 2010 року становила 2163,03 доларів США.
06 березня 2008 року та 15 травня 2008 року між ОСОБА_6 та банком був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_6 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_6 своїх обов'язків за кредитним договором.
12 січня 2009 року між ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»та позивачем був укладений договір поруки, за умовами якого ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»зобов'язалось відповідати перед банком за виконання відповідачем ОСОБА_6 своїх обов'язків за кредитним договором, що підтверджується копією зазначеного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки знайшов підтвердження факт невиконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_6, ОСОБА_6 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам діючого матеріального закону.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді :