Україна
22ц-7220/08 Головуючий у 1 й інстанції - Алькова С.М.
Категорія 45 Доповідач - Глущенко Н.Г.
29 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за заявою
ОСОБА_2
про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -ТОВ «Крона», про визнання права власності на Ѕ частину квартири, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням та визнання права власності на Ѕ частину вкладів, -
Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська було розглянуто по суті справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням та визнання права власності на Ѕ частину вкладів і 19.06.2008 року судом першої інстанції ухвалено рішення, яким позивачці відмовлено в її позовних вимогах в повному обсязі / а. с.87-92 /.
З таким рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_2 і звернулася з апеляційною скаргою, яка 25.11.2008 року була розглянута Апеляційним судом Дніпропетровської області.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 року апеляційна скарга ОСОБА_2 -задоволена, а рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.06.2008 року, в частині відмови у визнанні права власності на квартиру та вселення, - скасовано і ухвалено нове рішення в цій частині позовних вимог.
Апеляційний суд визнав за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Також, суд вселив ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 / а. с. 129-130 /.
Ухвалою Верховного Суду України від 30.03.2009 року рішення апеляційного суду від 25.11.2008 року -залишене без змін / а. с. 148 /.
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Апеляційного суд Дніпропетровської області з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі посилаючись на те, що рішення апеляційного суду в частині вселення її в спірну квартиру виконане, а от рішення в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину цієї квартиру не виконане, оскільки ОКП «Дніпродзержинське БТІ»повідомило її, що за нею може бути зареєстровано право власності лише на ј частини квартири, а не на Ѕ частину, так як в рішенні апеляційного суду визнано право власності за кожним (ОСОБА_2 і ОСОБА_3) на Ѕ частину, а не по Ѕ частині квартири за кожним.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд, в силу п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, ухвалити додаткове рішення по справі визнавши за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири і за ОСОБА_3 теж визнати право власності на Ѕ частину цієї ж квартири, оскільки в своєму позові (який було задоволено) вона і просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири / а. с.155-156 /.
Перевіривши доводи заяви, заслухавши думку учасників процесу, що з'явилися, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі -задоволенню не підлягає.
Згідно п.1 ч.2 ст. 220 ЦПК України (на яку посилається заявниця) - додаткове рішення по справі може бути ухвалене судом, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору була квартира АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 08.04.1997 року / а. с. 6 /. Оскільки, ця квартира була придбана під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то вона, в силу ст. 22 КпШС України, була визнана судом спільною сумісною власністю подружжя і поділена між подружжям в рівних частках, тобто за кожним із них визнано право власності на Ѕ частину цієї квартири, що і в казано в резолютивній частині рішення апеляційного суду від 25.11.2008 року / а. с. 129-130 /.
Обставини, на які посилається ОСОБА_2 в своїй заяві про ухвалення додаткового рішення по справі, не можна визнати такими, що дають підстави для ухвалення додаткового рішення по справі.
При вище викладених обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для ухвалення додаткового рішення по справі немає, а тому ОСОБА_2 слід відмовити у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 303,220 ЦПК України, колегія суддів, -
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.