Україна
22ц-11316/11 Головуючий у 1 й інстанції - Томаш В.І.
Категорія 23 Доповідач - Глущенко Н.Г.
29 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»
на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2011 року по справі за позовом ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту електроенергію та відшкодування збитків, -
ПАТ «ЕК «Дніпрообленерго»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06.07.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі / а. с. 167-170 /.
Зазначеним рішенням від 06.07.2011 року відмовлено ПАТ «ЕК «Дніпрообленерго» в його позовних вимогах до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та відшкодуванні збитків / а. с. 158-162 /.
Як на підстави апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с.167-170 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, з якою позивачем 22.01.2002 року було укладено договір № НОМЕР_1 про користування електричною енергією, проживає в АДРЕСА_1 і є споживачем електричної енергії /а. с. 13-14/.
Основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 був батько відповідачки -ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже всі договори про надання комунальних послуг, зокрема і постачання електричної енергії, були укладені з ним / а. с.18, 131/.
З відповідачкою ж договір про користування електроенергією укладено лише 22.01.2002 року.
Згідно розрахунку позивача, станом на 12.06.2009 року, відповідачка має заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 554 грн., яка складається з: 1246,83 грн. за період з 21.06.2001 року по 01.05.2006 року (оплата за електроенергію в цей період не проводилася); 22,44 грн. за період з 01.05.2006 року по 01.09.2006 року (оплата за цей період відсутня); 257,73 грн. за період з 01.09.2006 року по 07.02.2009 року, але за цей період сплачено 973 грн. / а. с. 6 /.
Факт оплати відповідачкою електричної енергії в сумі 973 грн., за період з жовтня 2007 року по травень 2009 року, підтверджується копією особистого рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я відповідачки / а. с. 16 /.
З копії особистого рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що станом на 01.01.2001 року заборгованість по несплаті за електроенергію по квартирі АДРЕСА_1 складала 509,50 грн.(за який період ця заборгованість в особистому рахунку не зазначено), а на 01.02.2002 року сума заборгованісті вже склала 833,04 грн. і ця заборгованість в послідуючому переносилася з місяця в місяць і з року в рік плюсуючись до нових боргів за спожиту електроенергію по зазначеній квартирі, тобто переходили по сальдовій сумі / а. с. 16 /.
Однак, не зважаючи на таку суму заборгованості позивач не вирішував у встановленому законом порядку питання щодо стягнення з основного квартиронаймача ОСОБА_3 (за його життя) заборгованості по оплаті за електричну енергію і лише 07.08.2009 року звернувся до суду з позовом, але уже до ОСОБА_2 про стягнення всієї заборгованості за спожиту електроенергію.
Між тим, згідно копії особисто рахунку № НОМЕР_1, наданого суду позивачем, вбачається, що за період з моменту укладення позивачем 22.01.2002 року договору про користування електричною енергією з відповідачкою, тобто з січня 2002 року по липень 2009 року включно (моменту зверхня з позовом до суду), позивачем нарахована відповідачці заборгованість за електроенергію в сумі 927,41 грн., а відповідачкою за цей період сплачено 975 грн. / а. с. 16 /. Таким чином, у відповідачки відсутні борги перед відповідачем.
Крім того, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідачки збитків в сумі 1406,37 грн. у зв'язку з порушенням нею Правил користування електричною енергією для населення (далі Правила), оскільки 07.02.2009 року було проведено перевірку контролерами АДРЕСА_1 і виявлено порушення Правил та складено 07.02.2009 року Акт про порушення Правил користування електричною енергією для населення серія Б № 002845 (далі Акт). Перевіркою встановлено порушення п. п. 42,48 Правил -самовільне повторне підключення до мереж ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»через прилад обліку після відключення. Квартира відключена від електроенергії в електролічильнику та опломбовано пломбою № 16393258 / а. с. 7 /.
Згідно Акту від 07.02.2009 року, він складений в присутності споживача ОСОБА_5, але нею він не підписаний.
Відповідно заяви ОСОБА_5, направленої на адресу суду першої інстанції, дійсно 07.02.2009 року, коли вона гостювала у своєї матері ОСОБА_2, до квартири приходили контролери, які зняли покази лічильника і пішли. Ніяких документів контролери не складали / а. с. 142 /.
Акт 07.02.2009 року складений не відносно відповідачки ОСОБА_2, а відносно ОСОБА_5
В порушення вимог п. 53 Правил позивач не вручив один примірник Акту від 07.02.2009 року відповідачці, що підтвердила суду свідок ОСОБА_6 (яка його складала), чим позивач позбавив відповідачку можливості оскаржити його та бути присутньою на засіданні комісії з розгляду актів.
В Акті від 07.02.2009 року не зазначено коли квартира АДРЕСА_1 була відключена від електроенергії, але в своєму позові позивач посилається на те, що квартиру було відключено від енергопостачання 25.10.2005 року / а. с.1-3 /. Однак, належних доказів фактичного відключення квартири від електропостачання суду позивач не надав.
Відповідачка стверджує, що її квартира жодного разу не була відключена від електропостачання, а все споживання електричної енергії фіксувалося електролічильником.
Позивач посилається на відомість № 2643 обходу абонентів та відключення дільниці контролером ОСОБА_7 від 25.10.2005 року (в якій відсутній підпис відповідачки та інших споживачів) / а. с. 17 /, але ця відомість, як доказ фактичного відключення квартири від електропостачання, не може бути прийнята до уваги виходячи з наступного.
Якщо позивачем 25.10.2005 року була відключена від електропостачання квартира АДРЕСА_1, то на підставі чого позивач нараховував відповідачці заборгованість за електричну енергію з жовтня 2005 року по лютий 2009 року, яка за його розрахунками склала 320,10 грн., що підтверджується копією особистого рахунку № НОМЕР_1 наданого позивачем суду першої інстанції, і на стягненні якої з відповідачки наполягав позивач, звернувшись до суду з відповідним позовом / а. с. 16 /.
Крім того, з зазначеного особистого рахунку вбачається, що контролери ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»за період з жовтня 2005 року по лютий 2009 року 17 разів знімали покази електролічильника по квартирі відповідачки, тобто їм достеменно було відомо, що відповідачка споживає електричну енергію, а отже якщо квартира була відключена від електропостачання в жовтні 2005 року, то споживання електрики після цієї події було порушенням з боку відповідачки на яке працівники позивача повинні були реагувати у відповідності з вимогами чинного законодавства, але тільки 07.02.2009 року, тобто через 3 роки 4 місяці, позивачем було складено Акт щодо самовільного підключенню відповідачки до електромережі.
Плановий обхід контролерами квартири відповідачки підтверджується і маршрутним листком контролера від 04.04.2006 року, листком контрольного обходу від 14.12.2007 року та завданням на плановий обхід від 17.07.2008 року / а. с. 92,108,154 зворот /.
В грудні 2009 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, де просив стягнути з відповідачки на його користь збитки в сумі 842,38 грн. у зв'язку з порушенням нею Правил користування електричною енергією для населення, оскільки 24.01.2004 року було проведено перевірку контролерами АДРЕСА_1 і виявлено порушення Правил та складено 24.01.2004 року Акт про порушення Правил користування електричною енергією для населення № 00116201. Зокрема, перевіркою встановлено самовільне підключення та недопуск до електроприладів /а. с. 40/.
Ситуація з Актом від 24.01.2004 року аналогічна ситуації з Актом від 07.02.2009 року.
З позовом про відшкодування збитків на підставі Акту від 24.01.2004 року позивач звернувся лише через 5 років 11 місяців і це при тому, що ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється у три роки.
Питання щодо поновлення строку позовної давності відносно всіх своїх вимог, чи якихось окремо взятих, позивач перед судом не ставив.
Відповідачка, не визнаючи позовні вимоги позивача в повному обсязі, просила суд про застосування позовної давності до позовних вимог позивача / а. с. 60-62 /.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в силу ст.ст. 26,27 Закону України «Про електроенергетику», п. п. 3,42,48,53 Правил користування електричною енергією для населення (затверджених постановою Кабміну України від 26.11.1999 року № 1357 з послідуючими змінами та доповненнями), ст. ст. 16,22,257,267, 526,617,714,1166 ЦК України, - прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ПАТ «ЕК «Дніпрообленерго» задоволенню не підлягають.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»- відхилити.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.