Україна
22ц-10261/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1
Категорія 45 Доповідач - Глущенко Н.Г.
29 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа -Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, -
Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2011 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі, відмовивши ОСОБА_3 в його позовних вимогах.
Зазначеним рішенням суду від 22.06.2011 року позовні вимоги сторін задоволені частково.
Суд визнав право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 37,9 кв. м., житловою площею 21,1 кв. м. за ОСОБА_3.
Також, суд визнав право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 37,9 кв. м., житловою площею 21,1 кв. м. за ОСОБА_2.
В іншій частині позовних вимог, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 -суд відмовив / а. с. 159-160 /.
Як на підстави апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду від 22.06.2011 року є незаконним, оскільки воно ухвалене з порушенням норм процесуального права. Зокрема відповідачка вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи / а. с. 162-164 /.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.11.1988 року, який розірвано 31.01.2007 року / а. с. 31,15,200 /. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 / а. с.96 /.
Під час шлюбу, згідно договору купівлі-продажу квартири від 24.11.2004 року, який 27.12.2004 року за № 8358772 зареєстровано в Реєстрі права власності на нерухоме майно, - сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була оформлена на ім'я відповідачки ОСОБА_2 / а. с. 16-18 /. Для придбання квартири подружжям ОСОБА_3 зокрема були використані кредитні кошти, що підтверджується кредитним договором від 23.11.2004 року, який було укладено між АППБ «Аваль»і ОСОБА_2 / а. с.98-99 /. Кредит повністю погашено 17.06.2008 року / а. с. 196 /.
Подружні відносини між сторонами не скалилися, шлюб між ними розірвано 31.01.2007 року, а тому між ними виник спір щодо поділу спірної квартири, яка була придбана під час шлюбу.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки спірна квартира придбана подружжям ОСОБА_2 під час шлюбу, то вона в силу ст. 60 СК України є їх спільною сумісною власністю і кожен із подружжя, відповідно до ст. 63 СК України, має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном, а згідно ст. 70 СК України -у разі поділу майна, частки майна дружини та чоловіка є рівним, тому суд визнав за кожним із них право власності на Ѕ частину спірної квартири, задовольнивши частково позовні вимоги сторін. Підстав для відступу від засади рівності часток, зокрема у зв'язку з проживанням неповнолітнього сина сторін з матір'ю -відповідачкою по справі, про що просила остання, суд першої інстанції не знайшов.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірна квартира придбана бувшим подружжям ОСОБА_2 під час їх шлюбу, а тому в силу ст. 60 СК України є їх спільною сумісною власністю, і в разі її поділу доля кожного із подружжя є рівною згідно ст. 70 СК України.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що суд не прийняв до уваги ту обставину, що квартира була придбана за кредитні кошти, які вона виплачувала одна, оскільки під час сумісного проживання з позивачем ними було сплачено лише 400 доларів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідні позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на спірну квартиру та виплату позивачу грошової компенсації відповідачка не заявляла.
В своєму ж зустрічному позові відповідачка просила суд відступити від рівності часток подружжя і визнати за нею право власності на 2/3 часток спірної квартири врахувавши інтереси їх спільного з позивачем малолітнього сина / а. с.90-91 /.
Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, тобто справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі доказів, що були надані суду сторонами.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.