"28" листопада 2011 р. Справа № 5004/2044/11
за позовом Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»
до Підприємця ОСОБА_1
про стягнення 246 266, 50 грн. заборгованості
Суддя Пахолюк В. А.
Представники:
від позивача: не прибув,
від відповідача: ОСОБА_1 -підприємець, ОСОБА_2 -представник, дов. від 04.10.2011 р.
Суть спору:
Позивач - закрите акціонерне товариство “Єврофінанс”, звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_1 246 266 грн. 50 коп. заборгованості, в тому числі: 176 088 грн. 78 коп. заборгованості по лізингових платежах згідно договору № lA08000057 від 05.03.2008 року, 2 591 грн. 45 коп. -3% річних, 6 747 грн. 49 коп. збитків від інфляції, 15 040 грн. 37 коп. пені, 45 798 грн. 41 коп. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № lA08000057 від 05.03.2008 року щодо своєчасності та у повному обсязі сплати лізингових платежів.
Рішенням господарського суду Волинської області від 24.03.2010р. позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 176 088,78 грн. заборгованості з лізингових платежів, 2 591,45 грн. річних, 6 747,49 грн. збитків від інфляції, 15 040,37 грн. пені. У задоволенні позову в частині стягнення 45 798,41 грн. штрафної санкції відмовлено, мотивуючи безпідставністю позовної вимоги щодо стягнення з відповідача передбаченої п.10.8 Загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком № 2 до договору, штрафної санкції у розмірі 10% від вартості всіх недоотриманих платежів, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору з вини відповідача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю з мотивів відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем за спірний період -лютий-вересень 2009 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 р. рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2011р. у справі №8/10-44 скасовано. Справу передано до господарського суду Волинської області на новий розгляд. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на необхідність перевірки наданого позивачем розрахунку боргу зі сплати щомісячних лізингових платежів: здійснений розрахунок згідно додатку № 4 до договору «Щомісячні лізингові платежі»чи згідно додаткової угоди № 1 від 05.03.2008 р., з'ясування дійсних обсягів здійснених відповідачем розрахунків у відповідні періоди, надання правової оцінки документам первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували правомірність або безпідставність зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок боргу за минулі періоди, ніж спірний у даній справі, якщо таке зарахування мало місце.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.10.2011 р. призначено справу до розгляду. Позивача зобов'язано: подати додаткові письмові пояснення з врахуванням приписів постанови ВГСУ від 05.10.2011 р. Відповідача зобов'язано: подати додаткові обґрунтовані заперечення з врахуванням приписів постанови ВГСУ від 05.10.2011 р. Позивача та відповідача зобов'язано: провести звірку взаєморозрахунків, для чого, позивачу надіслати на адресу відповідача акт взаємозвірки, відповідачу -підписати акт взаємозвірки та надати суду.
Відповідачем 31.10.2011 р. на виконання вимог ухвали суду подано додаткові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких позов не визнає в повному обсязі, посилаючись на наступне.
Згідно п.3.1 договору фінансового лізингу (далі за текстом договір та ДФЛ) № LА08000057 від 05.03.2008 року та п. 8.2 додатку №2 до ДФЛ лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за кожний період користування майном, переданим у лізинг. При цьому, платежі здійснюються в національній валюті України (гривнях) на дату формування відповідного рахунку. Якщо у ДФЛ референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра»плюс 1% на дату виставлення рахунку.
Відповідач вважає, що під час укладення ДФЛ були допущені порушення чинного законодавства, зокрема, визначення розміру та порядку оплати послуг лізингодавця, оскільки умови договору викладено таким чином, що лізинговий платіж був встановлений фактично у іноземній валюті, а розмір лізингового платежу щомісяця підлягав перерахунку у відповідності із зміною курсу гривні до долара США.
На його думку, у зв'язку з відсутністю підстав для визнання договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами (резидентами України) - зовнішньоекономічним договором, так як в них відсутній іноземний елемент, то до даних відносин підлягає застосуванню норма ч.2 ст. 189 ГК України, якою встановлено необхідність визначення ціни товарів (робіт, послуг) в договорах в гривнях.
В ДФЛ хоч і міститься положення про сплату лізингових платежів у гривнях, однак, встановлена у п.8.2 Додатку №2 умова про необхідність проведення перерахунку щомісячного лізингового платежу за наведеною у ньому формулою, по суті, прив'язує розмір платежу до курсу долару США/гривні, встановленим Банком «Надра», на день виставлення лізингодавцем рахунку на оплату послуг. Такі умови в договорі вважає допустимими лише для зовнішньоекономічних договорів.
На думку відповідача, наведене дає підстави для висновку про невідповідність положень п.8.2 Додатку №2 Договору, в частині встановлення ціни послуг в іноземній валюті, вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам ст.. 180, ч.2 ст. 189 ГК України. А, оскільки, договір укладений із порушенням норм чинного законодавства, то він має бути визнаний недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Укладаючи договір фінансового лізингу сторони погодили, що вартість предмету лізингу складає 500000 грн. При цьому, вартість майна повинна бути сталою та коригуванню не підлягає. В той же час вищевказаним умовам Договору суперечить п. 8.2 Додатку №2.
А тому вважає, що внаслідок виникнення курсових різниць лізингоодержувач буде змушений відшкодувати вартість предмета лізингу, яка значно перевищує раніше погоджену ціну, що є грубим порушенням досягнутих домовленостей щодо сталості вартості предмета лізингу.
Фактично ціна предмета лізингу не була погоджена сторонами під час укладення договору, оскільки визначена в Додатковій угоді №1 до ДФЛ, як остаточна, підлягала наступному коригуванню, а отже, відсутність погодженої сторонами ціни предмета лізингу, як основної складової бази обчислення лізингових платежів, свідчить про невизначення і самого розміру лізингових платежів.
05.03.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового Лізингу ЬА08000057 від 05.03.2008 року та відповідно до п. 8.7 Додатку №2 змінено вартість предмета лізингу та встановлено нову в розмірі 500000 грн. Також на підставі п.3.2 договору (всі платежі можуть бути змінені Лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та Додатку 2.) було змінено щомісячний платіж з ПДВ та визначено, що відшкодування вартості предмета лізингу становить 1517,78 грн, відсотки та комісія -1272.39 грн.
Згідно п. 12.7 ДФЛ тлумачиться в цілому, усі письмові додатки, поправки, та зміни, що додаються є складовими ДФЛ, тлумачаться у взаємному поєднанні і є невід'ємною частиною ДФЛ.
Відповідно до п. 8.2. Додатку № 2 лізингові платежі сплачуються в українській гривні.
Станом на вересень 2009 року за 18 місяців, як зазначає відповідач, ним, згідно квитанцій, було сплачено лізингових платежів на суму 233 085 грн. Згідно Додаткової угоди його платежі за 18 місяців повинні були сплачені в сумі 1517,78+1272,39x18=47432,89 грн. Переплата становить 233 085 - 47432,89 = 185652,11 грн., що свідчить про відсутність боргу.
Позивач вимоги ухвали суду не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала суду направлялась рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною в позовній заяві, як місцезнаходження позивача (вул.І.Дубового, 14, м.Київ, 02100), однак докази її отримання адресатом відсутні.
З метою об'єктивності вирішення даного спору та з'ясування фактичного місцезнаходження позивача у справі, судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого місцезнаходження ЗАТ «Єврофінанс»: 69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Жовтневий район, проспект Леніна, 81, приміщення 17. Щодо стану юридичної особи зазначено: «в стані припинення підприємницької діяльності».
Між тим, ухвала суду, направлена на адресу місцезнаходження позивача (69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Жовтневий район, проспект Леніна, 81, приміщення 17) повторно повернута без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач у письмовій заяві № 01-29/16442/11 від 28.11.2011 р. повідомляє про неможливість виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р. в частині підписання акта взаємозвірки, оскільки позивачем такий акт не надсилався. На його думку, позивачем не підтверджено наявність заборгованості, а тому, просить залишити позов без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України. Крім того, посилаючись на ухвалу господарського суду Запорізької області у справі № 19/5009/2383/11 від 05.05.2011 р. повідомляє про порушення відносно ЗАТ «Єврофінанс»провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Марченка Р.В. У зв'язку з цим, вважає, що позовна заява підписана неповноважним представником. На підтвердження заперечень відповідачем до матеріалів справи долучено наступні документи: ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 19/5009/2383/11 від 05.05.2011 р. (про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Єврофінанс»), від 30.05.2011 р. (про відкладення розгляду справи), від 16.06.2011 р. (про наслідки розгляду справи в підготовчому засіданні), повідомлення ВАТ КБ «Надра»№ 22-5-1328 від 20.01.2011 р., адресоване ФОП ОСОБА_1 про протиправні дії ЗАТ «Єврофінанс», як Лізингодавця.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про неможливість розгляду справи по суті та необхідність залишення позову без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, виходячи з наступного.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (відповідна позиція викладена в п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").
Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Між тим, судом було вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, обов'язок підтримувати позовні вимоги і доводити їх покладено на позивача.
Між тим, нез'явлення в судове засідання представника позивача та невиконання ним вимог ухвали перешкоджає суду зробити висновок про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за спірний період саме у розмірі 176 088, 78 грн. та можливості визначення розміру дійсної суми боргу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість розгляду спору по суті, а вказані порушення зі сторони позивача є підставою для залишення позову без розгляду.
Згідно п.5 ст.81 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, суд залишає позов без розгляду.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право повторно звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Господарський суд, керуючись п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов залишити без розгляду.
Суддя В.А. Пахолюк