03.10.2006 Справа № А37/103
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.
суддів: Чимбар Л.О. (доповідач), Швеця В.В.
при секретарі Гайдук Ю.А.
представники сторін:
позивача: Алейсейчук В.В., дов. №13 від 17.04.06, Саган В.М., дов. №12 від 17.04.06,
відповідача: Ясаков М.О., дов. №14605/10/10-014 від 02.10.06, Панченко Л.О., дов. №109/10/10-009 від 10.01.06, Прокопенко Є.М., дов. №3726/10/10-009 від 14.03.06,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об»єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.06р. у справі № А37/103
за позовом відкритого акціонерного товариства "Губиниський цукровий завод", смт.Губиниха-1, Новомосковський район Дніпропетровської області
до Новомосковської об»єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ Дніпропетровської області
про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 року по справі № А37/103 (суддя Кеся Н.Б.) адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Губиниський цукровий завод" (далі-ВАТ "Губиниський цукровий завод") задоволено частково: визнано частково протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції (далі- Новомосковська ОДПІ) від 09.03.2006року №0002462301/2 на суму податку на додану вартість в розмірі 2682903,37 грн. та штрафних санкцій на суму 1357500,50 грн., в решті позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Новомосковською ОДПІ було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів) видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють сум податкового кредиту або податкового зобов»язання з цього податку, а тому господарський суд в результаті неправильного тлумачення ч.3 п.4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість» прийняв помилкове рішення. Крім того, скаржник вказує, що протягом дії мораторію не нараховуються штрафні санкції виключно на суми узгодженого податкового зобов»язання, строк виконаня якого настав, а штрафна санкція нарахована позивачу за приховування об»єкта оподаткування, шляхом порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість», який пов»язаний з визначенням бази оподаткування після порушення господарським судом Дніпропетровської області справи про банкрутство позивача, а тому господарський суд і в цій частині постановив необгрунтоване рішення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було призначено до розгляду на 03.10.06р.
Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
На підставі акта комплексної документальної перевірки від 21.11.2005року дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Губиниський цукровий завод" за період з 01.07.2004року по 01.07.2005року Новомосковською ОДПІ видано податкове повідомлення -рішення від 09.03.2006року за №0002462301/2, яким донарахований податок на додану вартість у сумі 2715001,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1357500,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки ДПІ, ВАТ "Губиниський цукровий завод" у квітні - червні 2005року було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від операцій міни, а саме: згідно з договорами міни №БС 01-0205 від 01.02.2005 з ТОВ «Центр українсько-китайського співробітництва", №БС 0206/05 від 02.06.2005року з ТОВ «Моноліт-Холдінг", №БС 0629/05 від 29.06.2005року з ТОВ «Укрроспродукт" ВАТ «Губиниський цукровий завод" відвантажує ТМЦ в обмін на векселя.
За умовами договорів ВАТ "Губиниський цукровий завод" зобов'язався передати у власність контрагентам товар в обмін на іншій товар у вигляді векселів, які емітовані третіми особами.
Виконання умов договору підтверджується актами прийому - передачі векселів, актами прийому -передачі товару від ВАТ "Губиниський цукровий завод", податковими накладними, відображення операцій в податковому обліку підтверджується витягами з книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).
До складу податкового кредиту ВАТ "Губиниський цукровий завод" віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2682903,37 грн., а саме:квітень 2005 року - 707536,23 грн., травень 2005року -569152,58 грн., червень 2005 року - 1406214,56 грн.
Новомосковською ОДПІ за даними обставинами зроблений висновок про порушення ВАТ "Губиниський цукровий завод" вимог п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв»язку з чим нараховано податок на додану вартість на суму 2682903,37грн. та штрафні санкції в розмірі 1341451,6 грн.
Крім того, згідно з актом перевірки ДПІ зроблено висновок про те, що в порушення пп.7.2.3 п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ВАТ "Губиниський цукровий завод" було віднесено до складу податкового кредиту суми від придбання обладнання у ТОВ "Техно-корн" згідно з податковою накладною № 0806894 від 08.06.2004року, включеної в вересні 2004року, сума ПДВ складає 32097,60 грн., оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2004 року визнано недійсним свідоцтво № 37060605 від 10.06.03р. про реєстрацію ТОВ 'Техно-корн" в якості платника податку на додану вартість з моменту реєстрації.
03.04.2006р. ВАТ "Губиниський цукровий завод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання протиправним та нечинним податкове повідомлення - рішення від 09.03.2006року № 0002462301/2.
Постановою господарського суду позов задоволено частково.
Апеляційний господарський суд вважає постанову суду першої інстанції правильною з наступних підстав.
При вирішенні спору господарський суд обгрунтовано керувався наступними нормами закону:
П.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону).
Пунктом 6.1 ст.6 Закону встановлено ставку податку на додану вартість на об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, до яких, зокрема, належать поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону).
На підставі п.1.17 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поняття товару розуміється в значенні, встановленому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Господарський суд в постанові зробив правильний висновок, що ВАТ "Губиниський цукровий завод" за спірними операціями відвантажено продукцію, а від контрагентів отримані векселі прості, які емітовані іншими особами, які у спірних операціях виступають як товар, а спірні операції відповідають поняттю бартерних відповідно до п.1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.17 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Бартерні (товарообмінні) операції з використанням векселів, в яких вексель виступає як товар підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
Враховуючи викладене, господарський суд правомірно визначив у постанові, що ВАТ "Губиниський цукровий завод" дотримано вимог податкового законодавства при віднесенні спірних сум ПДВ до податкового кредиту за фактом отримання векселів за бартерними операціями.
Відповідно п.4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
З врахуванням аналізу положень п.4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість» господарський суд правильно прийшов до висновку про те, що застосування цих положень можливе лише у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі векселя (тобто якщо вексель виступає як засіб платежу). Отримання векселів в якості товару за бартерними операціями як підстава для формування податкового кредиту не регулюється вказаною нормою Закону, за спірними правовідносинами діють загальні правила, які встановлені для бартерних операцій.
За таких обставин апеляційний суд вважає що, господарський суд обгрунтовано визнав безпідставим донарахування податку на додану вартість на суму 2682903,37грн.та відповідних штрафних санкцій і в цій частині правомірно позов задовольнив.
Стосовно нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій за необгрунтоване віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 32097,60 грн. від придбання обладнання у ТОВ "Техно-корн", свідоцтво якого про реєстрацію платника податку на додану вартість визнано недійсним з моменту реєстрації рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2004року.
Господарським судом визнано правомірним нарахування податку на додану вартість в розмірі 32097,60 грн. та обгрунтовано відмовлено в задоволенні в цій частині позову по мотивам, викладеним судом у постанові. В цій частині постанова господарського суду не оскаржується.
Посилання апеляційної скарги на те, що штрафні санкції не нараховуються виключно на суми узгодженого податкового зобов»язання, строк виконання якого настав, апеляційний суд вважає необгрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2003року у справі №Б15/145/03 відносно позивача порушено провадження про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Пунктом 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Господарський суд правильно визнав необгрунтованим нарахування штрафних санкцій по вказаному податку.
Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про те, що наведена заборона про застосування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків не містить виключень щодо характеру та суті порушень податкового законодавства.
З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими.
Керуючись ст.ст.160, 167, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.06р. у справі № А37/103 залишити без змін, а апеляційну скаргу Новомосковської об»єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ Дніпропетровської області - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнєцова
Судді Л.О.Чимбар
В.В. Швець