17.10.2006 Справа № 23/259(36/139)(17/147)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крутовських В.І.
суддів: Дмитренко А.К. (доповідач), Прокопенко А.Є.,
При секретарі судового засідання Вроні С.В.
Представники сторін:
від позивача: Січеславський І.А., довіреність №б/н від 01.07.06, представник;
від відповідача: Антонов С.В., довіреність №7615/10/10-1 від 17.04.06, завідувач сектору Лівобережної МДПІ;
від відповідача: Авдєєва Ю.М., довіреність №17644/10/10-1 від 22.08.06, заступник начальника юридичного відділу;
від відповідача: Прошакова М.В., довіреність №17674/10/10-1 від 23.07.06, головний держподатінспектор юридичного відділу;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.06р. у справі № 36/139 (17/147)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл", м.Дніпропетровськ
до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.06 суддя Добродняк І.Ю. відмовила товариству з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл" у позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції від 18.06.04 №№ 0001672301/0, 0001682301/0.
Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл" просить його скасувати як таке, що не відповідає нормам матеріального права.
Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необгрунтованими і просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд
З 07.05.04 по 18.06.04 працівниками Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл" за період з 01.04.02 по 31.12.03, за результатами якої був складений акт від 18.06.04 № ША-00015517.
В зазначеному акті відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке полягає у тому, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл" завищило суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету, на 1 441 764 грн. 34 коп. та не нарахувало податок на додану вартість у сумі 12 229 815 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією 18.06.04 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0001672301/0, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість на суму 26 898 989 грн., з яких 13 293 735 грн. - основний платіж, 13 293 735 грн. - штрафні (фіансові) санкції та № 0001682301/0, в якому визначено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям, поданим до державної податкової інспекції у період з травня 2003 р. по січень 2004 р. на загальну суму 1 441 764 грн. 34 коп.
ТОВ "Сентоза Ойл" було укладено угоду від 01.07.01 №0107/1-01 з ВАТ "Дніпронафтопродукт" про зберігання нафтопродуктів. Згідно п. 2 додаткової угоди від 13.07.01 № 1 до угоди від 01.07.01№0107/1-01, сторони домовились доповнити розділ 4 вищезазначеного договору пунктом 4.6 виклавши його в наступній редакції: "...4.6 Послуги по дійсному договору вважаються виконаними в момент закінчення терміну його дії".
Відповідно до п. 5.1 договору "Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до кінця календарного року". Згідно додаткової угоди №2 від 28.12.01 до договору від 01.07.2001 №0107/1-01, сторони дійшли згоди змінити п.5.1 в наступній редакції: "...5.1 Дійсний договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2002 року".
Однак пункт 5.2 договору передбачає: "У випадку, якщо ні одна зі сторін не попередить іншу в термін за два тижні до закінчення терміну дії договору про його припинення, договір вважається подовженим на наступний календарний рік".
Додатковими угодами не передбачено змін п.5.2 договору від 01.07.01 №0107/1-01.
Відповідно до п.п.7,4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В силу п.1.7 ст. 1 цього ж Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов 'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.4.4 п.п.7.4 ст.7 згаданого Закону у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з такий придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗаконуУкраїни "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписування відповідного рахунка (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Фактично позивачем внесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі вартості наданих йому послуг по збереженню нафтопродуктів відповідно до складених сторонами за договором від 01.07.2001р. №0107/1-01 первинних документів, виписаних податкових накладних, підтверджуючих факт одержання послуг від ВАТ "Дніпронафтопродукт" у відповідності з умовами договору.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов"язань, що виникли у зв"язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Наведені вище норми, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ, передбачають обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Таким чином, діючим на момент виникнення даних відносин законодавством передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум ПДВ та його відшкодуванням.
Враховуючи положення п.1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо визначення бюджетного відшкодування, право на відшкодування суми податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг). Такий висновок ухгоджується з визначенням платника податку на додану вартість, викладеним в п. 1.3 ст.1 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Крім цього, підпунктом 4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених п.п.4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
Доказів, які б підтверджували факт сплати суми податку на додану вартість до Державного бюджету України, існування факту надходження надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Сентоза Ойл" безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ по послугах по зберіганню нафтопродуктів, вартість яких не відноситься до валових витрат, що призвело до завишення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету.
12.06.01 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл" і товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз" був укладений договір купівлі-продажу №1-06-01, за яким продавець (товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз") зобов"язався продати позивачеві нафтопродукти в асортименті, а товариство з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл" - здійснити розрахунки на протязі 15 банківських днів з дати виписки накладних.
Пунтом 4.2 цього договору сторони передбачили, що попередня оплата не є порушенням умов договору.
Під час перевірки податкова інспекція дійшла висновку про неправомірність включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 11 476 042 грн. 60 коп., який виник за рахунок попередньої оплати товару по даному договору на суму 68 856 255 грн. 59 коп. за жовтень-грудень 2003 р.
Як вказувалось вище, у відповідності з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду (складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи ріематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями... Також п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) та видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
Фактично, за вищезазначеним договором на момент перерахування позивачем коштів товар за цим договором від19.06.01 № 11-06-01 поставлений не був. Більш того, станом на 01.01.2004 року ТОВ "Сентоза Ойл" має дебіторську заборгованість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз" у сумі 68 856 255,59грн.
Також слід зазначити, що сторонами за договором обумовлено попереднє узгодження кількості та ціни товару. Докази такого узгодження щодо товару, за який здійснена передплата, суду не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що фактичного відвантаження товару не відбулося, господарський суд дійшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для перерахування грошових коштів в якості передплати по договору від 12.06.2001р. №1-06-01 та неможливість оцінки здійснення позивачем сплати коштів на користь ТОВ "Алмаз" як перерахування грошових коштів у зв'язку з оплатою товару згідно з вищезазначеним договором. Відповідно відсутні підстави для включення суми податку на додану вартість 11 476 042 грн. 60 коп. до складу податкового кредиту у зв'язку з таким перерахуванням.
До того ж в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Сентоза Ойл" недостовірно визначено суму податкового кредиту, по взаємовідносинам з ТОВ "Алмаз", відповідного звітного періоду (сума податкового кредиту не відповідає даним первинних документів бухгалтерського та податкового обліку), а саме:
- сума податкового кредиту у вересні 2003 року, згідно даних податкового обліку, становить 10 149 697 грн. 29 коп., фактично, згідно даних бухгалтерського обліку -10 146 103 грн. 83 коп.;
- сума податкового кредиту у листопаді 2003 року, згідно даних податкового обліку становить 1 631 636 грн. 38 коп., фактично, згідно даних бухгалтерського обліку- 1 629 835 грн. 72 коп.
За наслідком вищевказаного порушення позивачем було:
у вересні 2003 року завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, на 3 593 грн. 46 коп.
у листопаді 2003 року завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, на 1 800 грн. 66 коп.
Докази в обґрунтування правомірності віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у вересні та листопаді 2003р. в загальній сумі 5394,12 грн. позивачем не надані, як того вимагає ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, господарським судом підставно відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю “Сентоза Ойл» у задоволенні позову.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, у відповідності до ст. 2 якого завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пунктів 1, 7 ст. 3 зазначеного Кодексу визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 6 розділу VІІ Кодексу адміністративного України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм процесуального права є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.06 у даній справі змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:
"У позові відмовити".
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання у повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К.Дмитренко
Суддя А.Є.Прокопенко