Головуючий по 1-й інстанції: Руденко О.В. Справа № 22-а-882/08 Господарський суд Тернопільської області ряд.ст.зв. №
№ 14/82-2356
Доповідач: Олендер І.Я.
12травня2008року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.,
при секретарі Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Бучачцької міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 липня 2007 року по справі № 14/82-2356 за адміністративним позовом Бучачцької міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-Цукор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України,-
23 липня 2007 року Господарським судом Тернопільської області прийнято постанову по справі № 14/82-2356 за адміністративним позовом Бучачцької міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-Цукор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України, якою в задоволені позову відмовлено.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не довів наявності умислу у діях відповідачів на ухилення від сплати податків, що в свою чергу вказує на відсутність доказів про укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Відповідачами доведено, що вони обовязки по виконанню договору виконали в повному обсязі, та доведено відсутність порушень ведення податкового обліку.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач Бучачцька МДПІ Тернопільської області, представник якої в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням, як процесуального так і матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити позов.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що судом першої інстанції не враховано, що надання послуг ТзОВ «Інтеграл» контрагенту за договором ТзОВ «Бучач-цукор»., не підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами, а відтак оспорюване господарське зобовязання вчинене не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності його учасників, а з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати, і такі відповідачів вказують, що вони усвідомлювали протиправність правочину та суперечність його інтересам держави. Звідси судом неправильно було застосовано норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та вимог ст.ст.207,208 ГК України. Висновки ж суду, щодо відсутності підстав для визнання господарського зобов'язання недійсним, не відповідають встановленим обставинам справи та поданим доказам.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник відповідача ТзОВ «Бучач-цукор» в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.
Представник відповідача ТзОВ «Інтеграл» судове засідання не явився, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України справу розглянуто за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника відповідача на заперечення проти доводів такої, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями, ст.ст.207,208 ГК України, ст.ст.203,215 ЦК України та з врахуванням предмету доказування, який стосувався визнання господарського зобов'язання, що виникло на підставі договору - недійсним, дійшов висновку про відсутність доказів, що господарське зобов'язання суперечить інтересам держави, через наявність умислу щодо несплати належних сум податків, а отже і завдання шкоди інтересам держави.
При цьому суд першої інстанції правильно на підставі наявних доказів, встановив, що між відповідачами внаслідок укладення договору по наданню маркетингових послуг № 404/5 від 04.04.2005 року, виникло господарське зобов'язання (а.с.27-28).
Зобов'язання по умовах даного договору виконувались про що свідчить Акти № 00094, № 000104 від 30 травня, 30 липня 2005 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.29,31) та податкові накладні за № 145 від 30.05.2005 року та № 195 від 30.07.2005 року (а.с.30-32), а також дані про рух коштів на рахунках платників податків, що вказують на проведення розрахунків по договору (а.с.33-34).
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України є, зокрема його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, та на підставі досліджених доказів, зазначених вище, а також Актів проведених перевірок відповідачів ( а.с.8-26,45-53) та копій податкових декларацій (а.с.54-70) на які, як на підставу свого позову покликається позивач, встановив, що вони не підтверджують факту, що оспорюване господарське зобовязання вчинено не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності його учасників, з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати, та не вказують, що у відповідачів був умисел на укладення протиправного правочину, який суперечить інтересам держави.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що санкції встановлені ч.1 ст.208 ГК України не можуть застосовуватись як сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), неналежного декларування таких зобов'язань однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, а не вчинення правочину. Для застосування санкції за вказаною статтею необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як приклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Звідси випливає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність доказів, які б вказували на те, що у ТзОВ «Бучач-цукор» чи у ТзОВ «Інтеграл», був наявний умисел на укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та такі позивачем суду не подано, хоча відповідно до ч.1 ст.71 КАС України він повинен довести ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями, ст.ст.207,208 ГК України, ст.ст.203,215 ЦК України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Бучачцької міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 липня 2007 року по справі № 14/82-2356 за адміністративним позовом Бучачцької міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-Цукор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: О.Б.Заверухи
Р.М.Шавеля