18 червня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Шавеля Р.М., Заверухи О.Б.
при секретарі Соколовській А.С.,
з участю осіб :
від позивача - Бойко О.Ю. - представник,
від відповідачів- Прищепа О.С. - представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові
апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Рівне
на постановуГосподарського суду Рівненської області від 21 листопада 2007 року в справі №10/13
за адміністративним позовом Приватного підприємства фірми «Інтеркопласт»
до Державної податкової інспекції у місті Рівне
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
В грудні 2006 року позивач - ППФ «Інтеркомпласт» звернувся до Господарського суду Рівненської області з адміністративним позовом до ДПІ в м.Рівне в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 07 грудня 2006 року № 0003252342/0/23-121.
21 листопада 2007 року Господарським судом Рівненської області винесено постанову по даній адміністративній справі №10/13 за адміністративним позовом Приватного підприємства фірми «Інтеркопласт» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, якою позов було задоволено.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач ДПІ в м.Ріне, представник якої покликається, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі позивач покликається на те, що ППФ «Інтерекопласт» в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту за травень 2005р. - 450 000 грн. за податковою накладною № 10/017 від 04.05.2006р. виписаною ПП «Промагротранс».
Представник апелянта - відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримв та просить таку задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта - відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника позивача на заперечення проти доводів такої, вивчивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову про відмову в задоволені позову.
Так, як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Рівне з 15.11.2006р. по 28.11.2006р. проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень, червень 2006 року. За результатами перевірки складено акт № 881 /23-400//23-/30461096 від 01.12.2006р., на підставі даного акту ДПІ у м. Рівне прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003252342/0/23-121 від 07.12.2006р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 608 451 гри., в т.ч. 405 634 грн. основного платежу та 202 817 грн. штрафних санкцій. (а.с.7,9-20)
У висновку акта перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення вказано на порушення ППФ «Інтерекопласт» пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006р. в сумі 450 000 грн.
Даний висновок зроблено на основі того, що ППФ «Інтерекопласт» в порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»що віднесено до складу податкового кредиту за травень 2005р. - 450 000 грн. за податковою накладною № 10/017 від 04.05.2006р. виписаною ПП «Промагротранс». Оскільки комплект екскрузійної лінії ССТ-55 реалізованого ПП «Промагротранс» в травні 2006р. для ППФ «Інтерекопласт» перше придбало у ПП «Юлком Торг Сервіс», яке податку на додану вартість з даної операції до бюджету не перерахувало, відповідач вважає, що і ППФ «Інтерекопласт» не має права на податковий кредит, а відповідно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування за червень 2006р. на 405 634 грн. (стор. 8-12 акту перевірки та податкова декларація з розрахунком суми бюджетного відшкодування за червень 2006р. (а.с. 25-27).
Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також: від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.п.7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктами 7.7.1 - 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено:
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 вищевказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюдоісетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 вищевказаного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Суд першої інстанції при прийнятті судового рішення виходив з того, що платником податку при продажу ПП «Промагротранс» (продавець) в травні 2006р. для ППФ «Інтерекопласт» (покупець) комплекту екскрузійної лінії ССТ-55 є саме ПП «Промагротранс», а обов'язок сплати податку ППФ «Інтерекопласт», як покупця товару обмежується сплатою вартості товару яка включає в себе податок на додану вартість.
Однак, судом першої інстанції не враховано наступного.
Відповідно до п. 1.8, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.01.2007 р. провадження по справі № 10/13 зупинялося до вирішення пов'язаної справи № 10/276 за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах ДШ у м. Рівне до ПП. «Юлком-Торг-Сервіс» до ПП. «Промагротранс» про визнання недійсними господарських зобов'язань.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 р. змінено постанову Господарського суду Рівненської області від 05.02.2007 р. - визнано недійсними господарські зобов'язання, як такі, що вчинені з метою яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та присуджено до стягнення в доход держави з ПП «Промагротранс» кошти в сумі 16 200 000 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, судовим рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили встановлено факт відсутності надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.
Суд першої інстанції вирішуючи справу по суті належної оцінки даним фактам не надав, як наслідок невірно застосував норми матеріального права та скасував податкове повідомлення рішення № 0003252342/0/23-121 від 07.12.2006 р. на суму 608 451 (в т.ч. 405 634 грн. основного платежу та 202 817 грн. застосованих штрафних санкцій).
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що дії відповідача, в частині прийняття оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення -рішення, є правомірними.
Відповідно до ст.159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, не відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги відповідача її спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції в м.Рівне, -задовольнити.
Постанову Господарського суду Рівненської області від 21 листопада 2007 року в справі №10/13 за адміністративним позовом Приватного підприємства фірми «Інтеркопласт» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову Приватного підприємства фірми «Інтеркопласт» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення., - відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення.
На постанову апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: Р.М.Шавель
О.Б.Заверуха