07 липня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді - доповідача - Олендера І.Я.,
суддів - Шавеля Р.М., Заверухи О.Б.,
при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,
з участю сторін:
від позивача - Чмола І.І. - представник,
від відповідача 1 - Сидор І.Ю. - представник,
від відповідача 2 - не явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу
за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернівці
на постановуГосподарського суду Чернівецької області від 13 листопада 2007 року
у справі№ 5/149
за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці
до Відкритого акціонерного товариства „Шляхово-будівельне управління № 60”, м.Чернівці
до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство „Восток-Запад”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі усної угоди та застосування юридичних наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, -
Постановою господарського суду Чернівецької області від 13.11.2007р. в справі №5/149 за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Відкритого акціонерного товариства „Шляхово-будівельне управління № 60”, м.Чернівці, до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство „Восток-Запад”, м. Дніпропетровськ,
про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі усної угоди та застосування юридичних наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, в позові відмовлено повністю.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що доказів безтоварності операцій по укладеній угоді доведена не була, як не було доказів умислу на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Апелянт у справі - ДПІ в м.Чернівці, з постановою господарського суду Чернівецької області не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, позов задовольнити з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Зокрема, представник апелянта зазначає, що господарське зобов'язання, яке виникло між відповідачами є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки очевидним є наявність умислу в діях відповідача-2 щодо безпідставного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з наміром безпідставного відшкодування, а так само є очевидною безтоварність проведених операцій.
Представник апелянта - ДПІ в м.Чернівці в судовому засіданні підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Представник відповідача ВАТ „Шляхово-будівельне управління № 60” в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.
Представник відповідача ТзОВ „Восток-Запад” в судове засідання не явився, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями, ст.ст.207,208 ГК України, ст.ст.203,215 ЦК України та з врахуванням предмету доказування, який стосувався визнання господарського зобов'язання, що виникло на підставі договору - недійсним, дійшов висновку про відсутність доказів, що господарське зобов'язання суперечить інтересам держави та суспільства.
При цьому суд першої інстанції правильно на підставі наявних доказів, встановив, що між відповідачами 01.03.2004 р. укладений договір №В 1/03/4 від 01.03.2004р., за яким продавець (ТОВ агентство "Восток-Запад") зобов'язалося продати товар, а покупець (ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 60") прийняти та оплатити його відповідно до договору (а.с.7-11).
Зобов'язання по умовах даного договору виконувались про що свідчать рахунки, накладні, прибуткові ордери (приймальні акти), а так само покупець перерахував продавцю кошти на загальну суму 3 648 113,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до позову (а.с.23-35,105-131).
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України є, зокрема його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, та на підставі досліджених доказів, встановив, що немає доказів безтоварності спірної угоди, оскільки товар поставлявся, згідно залізничних накладних третіми особами, а відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та част.2 ст. 307 ГК України транспортна накладна є формою укладення договору перевезення та свідчить про надання послуг з перевезення товару третіми особами, які не є продавцями товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що безтоварність спірного договору спростована матеріалами справи і доданими доказами.
Також правильними є висновки суду першої інстанції про те, що покликання позивача в позові на порушення кримінальної справи за ч. 2 ст.205 КК України по факту фіктивного підприємництва з боку посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю агентство „Восток-Запад” при укладенні безтоварних договорів з підприємцем ОСОБА_1 є безпідставним та не може слугувати підставою для визнання укладеного між відповідачами договору недійсним, згідно ст. 207 ГК України.
Вирішуючи даний адміністративний спір суд першої інстанції правильно вказав, що згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому вірними є обґрунтування в тій частині, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За таких обставин, органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону „Про державну податкову службу в Україні” можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Оскільки санкції, передбачені част.1 ст.208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК.
Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не доведено того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
За таких обставин відсутні правові підстави для скасування постанови суду першої інстанції.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 13 листопада 2007 року всправі №5/149 за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Відкритого акціонерного товариства „Шляхово-будівельне управління № 60”, м.Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство „Восток-Запад”, м.Дніпропетровськ, про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі усної угоди та застосування юридичних наслідків, передбачених ст. 208 ГК України,- без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: Р.М.Шавель
О.Б.Заверуха