08 липня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Нос С.П.
секретаря судового засідання Каблака Т.П.
осіб, які взяли участь у справі:
від позивача- не прибув;
від відповідачів- не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол»
на постановугосподарського суду Львівської області від 11.10.2007 року у справі № 28/292А
за позовомДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс»
провизнання недійсним господарського зобов'язання на загальну суму 5110256,13 грн., -
Постановою господарського суду Львівської області від 11.10.2007 року у справі № 28/292А (суддя Морозюк А.Я.) адміністративний позов Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова задоволено частково. Визнано недійсним господарське зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карнеол» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс» на суму 5110256,13 грн. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції з посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість», Господарський кодекс України мотивована тим, що за період здійснення поставки товару та виписування податкових накладних (лютий 2006 року)Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс» не декларувало податкові зобов'язання, на які виписувало податкові накладні, що підтверджує його намір на приховування від оподаткуваннядоходів. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 18.01.2007 року № 670/7/23-604, згідно якої за лютий 2006 року загальна сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість становила 0,0 грн., водночас в лютому 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс» виписало податкову накладну №02-0088 від 25.02.2006р., ______________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст.суддя Морозюк А.Я. 22-а-2147 08.doc
Господарський суд Львівської області, справа № 28/292 А реєстр 08.07.2008 р. Справа № 22а-2147/08 Доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П. ряд. ст. зв. № 69
де сума податку на додану вартість становила 851 709, 35 грн. Виконання господарського зобов'язання, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карнеол» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс» відбулося згідно податкової накдадної №02-0088 від 25.02.2006р. Позов подано позивачем до суду 31.08.2007 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст. 250 ГК України сплили, тому в суду не має підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 208 ГК України.
Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Львівської області, та вважаючи її такою, що прийнята із порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карнеол» у апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати її в частині задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова відмовити.Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що на відміну від письмових договорів, податкова накладна, відповідно до п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним і водночас розрахунковим документом. Тому, представлені позивачем накладні не можуть слугувати підставою для підтвередження наявності чи відсутності укладення договору, мету договору та хід його виконання.Неправомірним є твердження позивача про те, що підставою визнання недійсним господарського зобов'язання є те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс» за юридичною адресою не знаходиться, оскільки не подача звітності Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс» не є підставою для визнання господарського зобов'язання таким, що укладене з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.На момент видачі визначеної позивачем податкової накладної Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіал-Люкс» перебувало в Єдиному дежавному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість та було наділене всіма правоздатними ознаками такого платника податку.Також, позивачем не наведено доказів приховування об'єктів оподаткування відповідачами. Обидві юридичні особи перебували за юридичною адресою та були наділені всіма правоздатними ознаками як суб'єкта господарювання так і платника податку на додану вартість.Крім того, апелянт вказує, що позовні вимоги та висновки суду суперечать закладеному в ст. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності. Адже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карнеол» не може нести відповідальності за будь-яку діяльність свого контрагента. Дана позиція підтверджується і постановою Верховного суду України від 26.09.2006 р.
За даних обставин справи, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав:
Із матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Карнеол» та ТзОВ «Медіа - Люкс» виникло господарське зобовязання, що підтверджується виписаною ТзОВ «Медіа - Люкс» податковою накладною № 00 - 0088 від 25.02.2006 року на загальну суму 5 110 256, 13 грн. в т.ч. ПДВ 851 709,35 грн.
Листом від 18.01.2007 року № 669/7/23 - 604 ДПІ у Оболонському районі м. Києва повідомила, що ТзОВ «Медіа - Люкс» податкової звітності до ДПІ у Оболонському районі не подає, місцезнаходження посадових осіб невідоме.
Як вбачається з Інформаційної довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18.01.2007 року № 670/7/23-604, дані податкової декларації ТзОВ «Медіа - Люкс» з ПДВ за лютий 2006 рокустановить: загальна сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість 0,0 тис. грн. Таким чином, ТзОВ «Медіа - Люкс», ухилилося від декларування зобовязання із сплати ПДВ, що виникло на підставі господарського зобовязання із ТзОВ «Карнеол».
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:
1 - умисел фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;
2 - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;
3 - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.
Із матеріалів справи вбачається, що сума податку на додану вартість, згідно податкової накладної№02-0088 від 25.02.2006р.не включена у податкову декларацію при поданні податкової звітності із ПДВ за лютий 2006 року.
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Декларований податок на додану вартість повинен бути джерелом наповнення державного бюджету, та запорукою виконання фінансових функцій держави. Тому, невиконання обов'язку із подання податкової декларації,дає підстави для висновку про наявність уоднієї із його сторін зобов'язання - ТзОВ «Медіа - Люкс» умислу на настання для інтересів держави негативних наслідків у формі недоотримання сум відповідного податку. Отже, договірміж ТзОВ «Карнеол» та ТзОВ «Медіа - Люкс», є таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 206 КАС України, колегія
суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол» на постанову господарського суду Львівської області від 11.10.2007 року у справі № 28/292А залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П. Любашевський
О.М. Довгополов
С.П. Нос