08 липня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Нос. С.П.
секретаря судового засідання Каблака Т.П.
осіб, які взяли участь у справі:
від позивача- не прибув;
від відповідача- представник Савченко Петро Валентинович, довіреність від 06.06.2008р, представник Гроцький Назар Зіновійович, довіреність від 25.06.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на постановугосподарського суду Львівської області від 11.09.2007 року у справі № 12/226 А
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вока»
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
проскасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0002802321/0/33252714 від 07.08.2007 року та № 0002812321/0/33252714 від 07.08.2007 року, -
Постановою господарського суду Львівської області від 11.09.2007 року у справі № 12/226 А (суддя Запотічняк. О.Д.) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вока» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0002802321/0/33252714 від 07.08.2007 року та № 0002812321/0/33252714 від 07.08.2007 року задоволено повністю.
Постанова суду першої інстанції з посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість», мотивована тим, що у позивача не було підстав збільшувати свій валовий дохід саме в І-ому кварталі 2007 року в сумі 193469,68 грн. на вартість безнадійної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецселект-ХІІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторгпроект», оскільки по даній кредиторській заборговності не минув встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної
Головуючий у 1-й інст.суддя Запотічняк О.Д. 22-а-1661-08.doc
Господарський суд Львівської області, справа № 12/226 А реєстр 08.07.2008 р. Справа № 22а-1661/08 Доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П. ряд. ст. зв. № 36
давності. Також, вимоги по оплаті вартості отриманого товару ТзОВ «Вока» не пред'явлені, а відтак перебіг строку позовної давності не наступив, що в свою чергу свідчить про неможливість його закінчення, неправомірність висновку податкового органу про припинення строку позовної давності. ТзОВ «Вока» отримало від ТзОВ «Агроспецселект-ХІІ» товар на загальну суму 2 020 583,28 грн. згідно накладних в період з 01.07.2006р. по 29.11.2006р. Також, ТзОВ «Вока» отримало від ТзОВ «Мофет-трейд» товар на загальну суму 70000,00 грн. згідно накладної від 01.10.2005р. Валові витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а саме - податковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи. Також, на момент віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вока» сум податку на додану вартість до податкового кредиту, контрагенти позивача перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.
Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Львівської області, та вважаючи її такою, що прийнята із порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для даної справи, відповідач у апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати її та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вока» відмовити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилаючись на Закон України «Про податок з прибутку підприємств» зазначає, що позивачем занижено валовий дохід за 1 кв. 2007 року в сумі 28088,0 грн. на вартість безнадійної кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Спецпроект». Посилаючись на допущені порушення при нарахуванні та своєчасності сплати податку на додану вартість, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що однією із обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету. Тому ТзОВ «Вока» завищено податковий кредит та занижено податкове зобовязання на суму заниження податку на додану вартість в сумі 388 430 грн.
У поданому запереченні на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
За даних обставин справи, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав:
Згідно п.п. 5.2.8 п. 5.2.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаютьсясуми безнадійної заборгованості в частині, що не булавіднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
Із матеріалів справи вбачається що у позивача існувала заборгованість у сумі 193 469,68 грн. перед ТзОВ «Агроспецселект ХІІ» та ТзОВ «Спецторгпроект», проте таку заборгованість не можна вважати безнадійною, а її суму такою, що повинна бути віднесена до складу валового доходу з таких міркувань:
Пунктом 1.25.ст. 1 вказаного Закону передбачено, що безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Статтею, 257ЦК України, передбачено,що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу ч. 1 ст.261ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Визнання недійсним свідоцтва платника податку ТзОВ «Агроспецселект ХІІ» не може бути обставиною, яка б свідчила про припинення позовної давності та наявність підстав для визнання суми заборгованості безнадійною та віднесення її до складу валового доходу позивача.
Апелянт, посилаючись на порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Спецторгпроект» не врахував, що зазначена обставина не може свідчити про визнання боргу позивача перед ТзОВ «Спецторгпроект» безнадійним, оскількичастиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Тому факт порушення провадження про банкрутство не свідчить про припинення юридичної особи та внесення відповідного запису у Єдиний державний реєстр.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв'язку зпридбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредитусуми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судом встановлено, що на момент виписування податкових накладних ТзОВ КП «Оливи», ТзОВ «Агроспецселект ХІІ», ТзОВ «Спецторгпроект» були зареєстровані у встановленому порядку як платники податку на додану вартість, а податкові накладні виписані ними, відповідали встановленим вимогам. Тому посилання апелянта, що право на податковий кредит позивача залежить від сплати ТзОВ КП «Оливи» у Державний бюджет Сум податку, є таким, що суперечить вимогам чинного Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 206 КАС України, колегія
суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 11.09.2007 року у справі № 12/226 А залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П. Любашевський
О.М. Довгополов
С.П. Нос