ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД______
Головуючий в 1-й інстанції Масловська Л.З. Справа № 22а-5073/08
Господарський суд Львівської області Ряд. стат.звіту №40
Справа №5/1097-21/107А Доповідач: В.З. Улицький
15 липня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Любашевського В.П.
секретаря: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Золочівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 23.11.2007 року у справі за позовом Струтинського державного спиртового заводу до ДПІ у Золочівському районі Львівської області, головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі управління Державного казначейства у Золочівському районі про стягнення з державного бюджету в якості бюджетного відшкодування ПДВ суми 117364,00 грн.,-
встановила:
У травні 2007 року Струтинський державний спиртовий завод звернувся з позовом до ДПІ у Золочівському районі Львівської області, головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі управління Державного казначейства у Золочівському районі про стягнення з державного бюджету в якості бюджетного відшкодування ПДВ суми 117364,00 грн..
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що ними за січень та березень 2006 року задекларовано до повернення з бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 137660 грн. Декларацію з податку на додану вартість за січень 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно з яким, бюджетному відшкодуванню підлягає 81070 грн., передано до податкового органу 17.02.2006 року. За березень 2006 року бюджетному відшкодуванню відповідно підлягало 56590 грн., що відображено у декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування, поданому до податкового органу 18.04.2006 року.
Заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування були перевірені та підтверджені податковим органом, зокрема довідками №27/160-00374717 від 06.03.2006 року та №25/23-00374717 від 08.06.2006 року.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету та строки проведення розрахунків визначено п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Однак всупереч даних норм податковий орган не надав у п'ятиденний термін після закінчення перевірки державному казначейству висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Незважаючи на те, що строки для проведення відшкодування відповідними державними органами, чітко визначені законодавством, вказана сума бюджетної заборгованості відшкодована позивачу лише частково, а саме: із суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року на рахунок позивача перераховано 16.06.2006 року 17964 грн. податку, 19.07.2006 року перераховано 2332 грн.
На час звернення до суду не нарахованою залишалася сума бюджетного відшкодування в розмірі 117364 грн.
18.09.2007 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій він крім первинних вимог, заявляє вимогу про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Золочівському районі від 03.05.2007 року №0000492301/0 та №0000502301/0 та стягнення відсотків, нарахованих бюджетних заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12458,80 грн.
Постановою господарського суду Львівської області від 23.11.2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.05.2007 року №0000492301/0 та №0000502301/0.Стягнуто з головного управління Державного казначейства України у Львівській області на користь позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 117364 грн.
Постанову суду оскаржила ДПІ у Золочівському районі. Вважає, що постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обстави, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ДПІ у Золочівському районі слід залишити без задоволення з наступних підстав :
Судом встановлено, що Струтинським державним спиртовим заводом задекларовано до повернення з бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень та березень 2006 року в розмірі 137660 грн. Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно з яким, бюджетному відшкодуванню підлягає 81070 грн, подано до податкового органу 17.02.06. Податкову декларацію з ПДВ за березень 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно з яким, бюджетному відшкодуванню підлягає 56590 грн., подано 18.04.06.
Заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування були перевірені та підтверджені податковим органом, зокрема довідками №27/160-00374717 від 06.03.2006 року та №25/23-00374717 від 08.06.2006 року.
В період 3 13.03.07 по 10.04.07р., працівниками ДПІ у Золочівському районі була проведена планова виїзна перевірка Струтинського державного спиртового заводу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року. За результатами перевірки складено акт №15/23-00374717 від 17.04.07. На підставі даного акту ДПІ у Золочівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 3 травня 2007 року №0000492301/0 та №0000502301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 81070 грн. та 36294 грн. відповідно.
Податковим органом у акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.7.10 п.7.7, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п. 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР та завищення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість на 117364,0 грн. у зв'язку з тим, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Такий висновок податкового органу є безпідставним, оскільки згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що суму бюджетного відшкодування законодавець, ставить в залежність лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Щодо норми п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ, на яку посилається податковий орган у акті перевірки (стор.32 акту), слід зазначити, що нею дається загальне розуміння поняття „бюджетне відшкодування" та безпосередньо не встановлюється порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а лише відсилає до інших норм цього Закону.
Підпунктом 7.4.1 ст.7 Закону про ПДВ встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).
Суд першої інстанції вірно встановлено безпідставність доводів ДПІ у Золочівському районі, відповідно до яких, однією з обов'язкових підстав включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, є сплата цих сум продавцем товару до Державного бюджету України.
Чинним законодавством, зокрема, й Законом про ПДВ, передбачено, що сума податку на додану вартість, включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Покладення такого обов'язку на покупця товару суперечить чинному законодавству.
З вищенаведеного випливає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у Золочівському районі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 23.11.207 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В. Улицький
Судді: В.Любашевський
В. Багрій