Головуючий по 1-ій інст. Матуляк П.Я. Справа № 22а-5197/08
Господарський суд Івано-Франківської обл. (№ А-12/240) Рядок статзвіту № 40
Доповідач: Шавель Р.М.
02 червня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ків позивача - Новогородського М.М., довіреність № 79-348 від 10.04.2008р.,
Гіся М.О., довіреність № 79-349 від 10.04.2008р.,
Колісника В.І., довіреність № 33-541 від 30.05.2008р.,
пред-ків відповідача - Дум'як В.О., довіреність № 6283/10-039 від 09.02.2007р.,
Будзана С.М., довіреність № 21344/10-039 від 10.04.2007р.,
Гусак М.М., довіреність № 22404/10-039 від 14.05.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 11.12.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Івано-Франківський завод «Промприлад» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ в м.Івано-Франківську, з участю прокуратури Івано-Франківської обл., про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
15.08.2007р. позивач ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську № 0000182301/0 та № 0000192301/0, винесені 27.03.2007р. (а.с.4-6).
Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 11.12.2007р. заявлений позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську № 0000182301/0 та № 0000192301/0, винесені 27.03.2007р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрат в сумі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.75-76).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ в м.Івано-Франківську, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.80-81).
Апелянт вказує, що під час розгляду справи судом не був встановлений факт надмірної сплати ПДВ, оскільки саме з ним Закон України “Про податок на додану вартість” пов'язує виникнення права платника податків на отримання бюджетного відшкодування.
Не враховано судом й того, що при здійсненні розрахунків позивача з контрагентом застосувалися векселі, що не є підтвердженням надмірної сплати податку на додану вартість; підприємства-постачальники товарів, у яких придбавав напівфабрикат ПП “Торо”, за юридичними адресами не знаходяться, їхні посадові особи не встановлені.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як слідує з матеріалів справи, протягом 05-13.03.2006р. ДПІ в м.Івано-Франківську проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП “Торо” за період з 01.12.2004р. по 31.12.2005р., по результатам якої складено Акт перевірки № 113/23-1/05722912 від 14.03.2006р. (а.с.8-20).
Вказаним Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.3., п.1.8. ст.1, пп..7.4.1. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.12.2004р. по 30.09.2005р.на загальну суму 555092 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період з 01.12.2004р. по 30.09.2005р. на загальну суму 149966 грн.
На підставі наведеного податковим органом винесені податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0 від 27.03.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2005 року на суму 149966 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000192301/0 від 27.03.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 832638 грн., в тому числі за основним платежем 555092 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 277546 грн. (а.с.21, 22).
По результатам апеляційного узгодження наведених податкових зобов'язань скарги позивача були залишені без задоволення (а.с.34-41), а податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0000182301/1 від 29.05.2007р., № 0000192301/1 від 29.05.2007р., № 0000182301/2 від 27.06.2007р. та № 0000192301/2 від 27.06.2007р. (а.с.23-26).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.
Крім того, видана платником податку податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Оскільки позивач отримав від постачальника ПП “Торо” належно оформлені податкові накладні, у ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» також наявні вантажні митні декларації, які засвідчують операції по експорту напівфабрикату “Вет-Блу” на користь нерезидента, тому позивачем правильно сформований податковий кредит по вказаним операціям та визначено суму бюджетного відшкодування.
Між тим, з таким висновком господарського суду погодитися не можна, з наступних підстав.
Підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість і зменшення суми бюджетного відшкодування слугувало те, що проведеною податковим органом перевіркою не встановлено включення до податкових зобов'язань та сплату підприємствами-постачальниками напівфабрикату “Вет-Блу” у звітних періодах відповідних сум податку до бюджету, через що податкові накладні фактично виписувалися всупереч вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”.
Окрім цього, ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» здійснювало придбання напівфабрикат “Вет-Блу” в ПП “Торо”, підприємства-постачальники якого за юридичними адресами не знаходяться, посадові особи таких не встановлені.
Наведені обставини позивачем не спростовані, не дано їм правильної юридичної оцінки й судом першої інстанції.
Згідно вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» однією із обов'язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту (бюджетного відшкодування) з ПДВ є фактична сплата цих сум до державного бюджету.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку, як особи, яка згідно із Законом України «Про податок на додану вартість», зобов'язана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній платі вказаного податку, а не з факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.
У розглядуваному спорі ненадходження податку на додану вартість є наслідком того, що постачальники позивача не сплачували суму податку на додану вартість з проведених ними господарських операцій за податковими накладними, на підставі яких ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» сформував податковий кредит та заявив до відшкодування вказану спірну суму податку.
Таким чином, оскільки доказів сплати контрагентами позивача податку на додану вартість немає, тобто джерела відшкодування податку на додану вартість не встановлено, то у ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» відсутнє право на його відшкодування.
Окрім цього, при винесенні рішення не враховано судом тої обставини, що по результатам апеляційного узгодження податкових зобов'язань ДПІ у м.Івано-Франківськ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000182301/1 від 29.05.2007р., № 0000192301/1 від 29.05.2007р., № 0000182301/2 від 27.06.2007р. та № 0000192301/2 від 27.06.2007р., що згідно вимог пп.6.4.1. п.6.4 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не вважаються відкликаними і породжують в платника податків правові підстави для узгодження податкових зобов'язань, якими зменшено суму бюджетного відшкодування та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Між тим, повторні податкові повідомлення-рішення позивачем в судовому порядку не оскаржувалися.
Також при розрахунках між позивачем та ПП “Торо” був проведений вексельний розрахунок, що не є підтвердженням надмірної сплати податку на додану вартість позивачем; факт погашення векселів судом не встановлений.
Відповідно до листа Міністерства економіки України № 135-27/1670 від 13.12.2005р. компанія “WATERVILLE COMMERCE” (Великобританія) не проводила жодної діяльності та не здійснювала фінансових операцій протягом 2005 року (а.с.54-57).
Таким чином, оскільки з наданих відповідачем доказів вбачається неправомірність віднесення позивачем спірних сум до складу податкового кредиту; виявлені допущені позивачем порушення податкового законодавства, визначені у вказаному Акті перевірки, тому спірні податкові повідомлення-рішення слід вважати вірними та чинними.
За таких обставин заявлений позов слід вважати безпідставним, тому в його задоволенні слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську задоволити частково.
Постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 11.12.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад» до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську, з участю прокуратури Івано-Франківської обл., про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - відмовити за безпідставністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Пліш М.А.
Заверуха О.Б.