61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
27травня2008 рокум.Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
Суддів Бенедик А.П., Кононенко З.О.
за участю секретаря Маймуліної А.В.
представника відповідача: Пазюра О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргоюІзюмської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2007 року по справі 2-а-3333/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозремонтний завод»
до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -
Відкрите акціонерне товариство «Ізюмський тепловозремонтний завод» (надалі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просило суд визнати нечинним, податкове повідомлення - рішення № 0000121500/0 від 20.07.2007 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2007 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000121500/0 від 20.07.2007 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанови з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що він не порушував чинного законодавства України, отже у відповідача не має підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2007 році відповідачем був складений акт «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету» за №1760/1510/01056356, на підставі якого 20 липня 2007 року було винесено повідомлення-рішення № 0000121500/0 про зобов'язання ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 4400 грн. за затримку на 115 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 8800 грн. за платежем: частина прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету.
Справа №22-а-2409/08 Головуючий 1 інстанції: П янова Я.В.
Категорія: 48 Доповідач: Шевцова Н.В.
За результатами господарської діяльності в 2005 році ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» наростаючим підсумком з початку 2005 року має чистий збиток в сумі 2126,6 тис. грн.
У наданій 09.02.2006 року декларації з податку на прибуток підприємства були помилково заповнені графи 20 та 21, де авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів визначені у сумі 2200 грн., а дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами визначені у сумі 8800 грн.
Враховуючи результати господарської діяльності у 2005 році підприємство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, де було проведено коригування рядків 20 та 21 декларації з податку на прибуток підприємства до зменшення у розмірі 2200 грн. та 8800 грн. відповідно.
Уточнюючий розрахунок було прийнято відповідачем
Крім того, це коригування було проведено Ізюмською ОДПІ, але підприємству була нарахована штрафна санкція у розмірі 4400 грн. та пеня у розмірі 316 грн.08 коп. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з частини прибутку, що сплачується до Державного бюджету України.
Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача про відміну фінансових санкцій (лист № 104/16 від 25 жовтня 2006 року), але отримало відповідь (№6946/10/15-136 від 02.11.2006 року), що штрафна санкція по частині прибутку, що сплачується до Державного бюджету в сумі 4400 грн. нарахована в автоматичному режимі в АІС „Облік податків і платежів" після надання уточнюючого розрахунку, яким підприємство самостійно скасувало нараховану суму.
Листом № 4246/10-15-129 від 22 листопада 2006 року позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що при зменшенні абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, у картці особового рахунку погашається податковий борг та одночасно нараховується штрафна санкція та пеня на фактично погашену суму. При цьому виникає проблема чисто технічної властивості, коли програмні засоби податкового органу передбачають „автоматичне" нарахування штрафів та пені при абсолютному зменшенні значення податкового боргу незалежно: чи цей борг було зменшено внаслідок сплати грошовими коштами узгодженого податкового зобов'язання, чи внаслідок подання уточнюючого розрахунку про скасування раніше задекларованого податкового зобов'язання.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач з початку 2005 року має чистий збиток в сумі 2126,6 тис. грн., у зв'язку з чим підприємство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, де було проведено коригування рядків 20 та 21 декларації з податку на прибуток підприємства до зменшення у розмірі 2200 грн. та 8800 грн. відповідно.Підприємством позивача було подано уточнюючий розрахунок, де сума зобов'язання взагалі відсутня, оскільки після виправлення помилок бухгалтерського обліку було встановлено, що підприємство має збиток.Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскільки підприємство позивача самостійно виправило допущену помилку шляхом подання уточненого розрахунку, згідно з яким у ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" відсутня сума зобов'язання, а отже, на неіснуючі зобов'язання не може бути нарахований штраф.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 65 Закону України від 23.12.2004 року № 2285-ІУ „ Про Державний бюджет України на 2005 рік", зі змінами та доповненнями, господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акцій, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частку прибутку (доходу).
Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.
З матеріалів справи вбачається, що унаданій 09.02.2006 року декларації з податку на прибуток підприємства позивачем помилково заповнені графи 20 та 21, в зв'язку з чим у 2005 році підприємство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, де було проведено коригування рядків 20 та 21 декларації з податку на прибуток підприємства до зменшення у розмірі 2200 грн. та 8800 грн. відповідно.
Крім того позивач з початку 2005 року має чистий збиток в сумі 2126,6 тис. грн., у зв'язку з чим підприємство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за 2005 рік.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2005 рік було прийнятно Ізюмскою ОДПІ.
Рішень щодо не прийняття або повернення зазначеного розрахунку відповідачами не приймалось.
Отже, колегія суддів вважає, що позивач подаючи уточнюючий розрахунок скористався своїм правом, передбаченим п.5.1. ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цілими фондами», а відповідач прийнявши ці уточнення визнав таке право позивача.
Тобто, у відповідача після прийняття уточнюючого розрахунку не було підстав для нарахування штрафу за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області- залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2007 року по справі 2-а-3333/07 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий (підпис) Н.В. Шевцова
Судді: (підпис) А.П.Бенедик
(підпис) З.О.Кононенко
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Н.В. Шевцова