61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
27 травня 2008 рокум.Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.
Суддів Бенедик А.П., Кононенко З.О.
за участю секретаря Маймуліної А.В.
представника позивача: Плісак С.В.
представника відповідача: Марченко Г.А., Решетняк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2007 року по справі №2-а-2638/07
за позовом Балаклійської філії Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп-Україна» в особі відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп - Україна»
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень -
Балаклійська філія Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп-Україна», в особі відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп - Україна» (надалі по тексту позивач), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000662301/0 від 01.03.2007 року, № 0000662301/1 від 29.03.2007 року, № 0000662301/2 від 08.06.2007 року та № 0000662301/3 від 04.09.2007 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: 3011021000 - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 585 236 грн. (в тому числі за основним платежем - 256 824 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 128 412 грн. (з урахуванням змін в сумі 317 494 грн.);
- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 29.03.2007 року № 1287/10/25-008, прийняте за результатами розгляду первинної скарги (з урахуванням рішення від 08.06.2007 року № 1988/10/25-008 про внесення змін до рішення про результати розгляду первинної скарги).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2007 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000662301\0 від 01.03.2007 р.; №0000662301/1 від 29.03.2007 р.; №0000662301\2 від 08.06.2007 р.; № 000429301/2 від 08.06.2007 р., № 0000662301/3 від 04.09.2007 р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: 3011021000- податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 385236,00 грн. (в тому числі за основним платежем 256824, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 128412,00 грн. (з урахуванням змін в сумі 317494,00 грн.). Скасовано рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 29.03.2007 р. № 1287/10\25-008, прийняте за результатами розгляду первісної скарги (з урахуванням рішення від 08.06.2007 р. № 988/10/25-008 про внесення змін до рішення про результати первісної скарги).
Справа №22-а-2396/08 Головуючий 1 інстанції: П янова Я.В
Категорія: 41 Доповідач: Шевцова Н.В.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п.п.7.9.1. п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 1014, 1018 та 1022 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанови з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.08.2005 р. по 30.09.2006 р.
За результатами перевірки складено акт № 72/23-104/33640973 від 19.02.2007 р. Відповідно до висновків акту, відповідач встановив порушення позивачемп.4.1 ст.4, п. п. 11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». До складу валових доходів відповідачем було включено суми перерахованих позивачеві покупцями попередніх оплат, отриманих за договорами купівлі-продажу товару, що укладені в межах діяльності позивача в якості комісіонера за договором комісії № ЕЦГ-Б/К/09.05 від 01 вересня 2005 року.
Судом також встановлено, що після оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення № 0000662301/0 від 01.03.2007 року, відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення на ту ж саму суму податкового зобов'язання, а саме - № 0000662301/1 від 29 березня 2007 року, № 0000662301/2 від 08 червня 2007 року та № 0000662301/3 від 04 вересня 2007 року.
З цього приводу суд дійшов висновку, що прийняття таких податкових повідомлень-рішень суперечить приписам ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, які поступили на розрахунковий рахунок позивача, як передплата за цемент та клінкер, реалізований позивачем за договорами купівлі-продажу на виконання зобов'язань за договором комісії з ВАТ «Балцем», а тому ці кошти не є власністю позивача. Крім того, суд зазначив, що висновки відповідача за наслідками перевірки діяльності позивача є не обґрунтованими та суперечать фактам викладеним у акті перевірки та матеріалам справи, адже у акті перевірки відповідач зазначає, що основним та єдиним видом доходу позивача є комісійна винагорода, отримана на умовах, визначених у договорі комісії в результаті реалізації переданого комітентом комісіонеру товару (сторінки 14, 16 акту перевірки). Відповідно до п.1.2. договору комісії належним виконанням комісіонером своїх зобов'язань перед комітентом за договором комісії є укладення комісіонером договору (договорів) купівлі-продажу з третіми особами відносно продажу товару в порядку та на умовах, визначених договором комісії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові відносини в сфері комісійної діяльності регулюються главою 69 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України).
Статтею 1022 ЦК України зазначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим. При цьому відповідно до ст.1018 ЦК України право власності на майно належить комітентові, а відповідно до ст.1020 ЦК України грошові кошти, що надходять до комісіонера - це кошти комітента.
В податковому обліку передача товару від комітента в рамках договору комісії, який не передбачає передачу права власності на такі товари, не вважається продажем такого товару на підставі норм п.п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», відповідно до яких продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Нормами зазначеної статті визначено, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» об'єктом оподаткування за нормами цього Закону є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п.4.3. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» - скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.
Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, який включає в т.ч. відповідно до п 4.1.3. ст.4 цього Закону доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.
Відповідно до п.п.7.9.1. п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту (операції лізингу).
Таким чином, у разі, здійснення операцій з поставки товарів, отриманих на підставі договору комісії, валовий дохід, який виникає відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті проведення такої операції, відображається у податковому обліку комітента на загальну суму, отриману від продажу такого товару.
З матеріалів справи вбачається, що саме на виконання договору комісії були укладені договори купівлі-продажу з покупцями. Після отримання від позивача (комісіонера) відповідної заявки ВАТ «Балцем» (комітент) виписував покупцеві відповідні товаротранспортні накладні, залізничні накладні та відвантажував покупцеві товар. Позивач (комісіонер) надавав покупцеві видаткові накладні. Зазначені документи надавались до перевірки та копії їх приєднані до матеріалів справи. Все це свідчить про безпосередній зв'язок укладених позивачем договорів купівлі-продажу з третіми особами безпосередньо з договором комісії.
На виконання п.2.6 договору комісії позивач щомісячно звітував перед комітентом про виконані доручення, що підтверджується наданими представником позивача звітами комісіонера. Обов'язок комісіонера звітувати про виконання доручення в процесі його виконання (в т.ч. про отриману передплату) ні договором ні законом не передбачений.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000662301/0 від 01.03.2007 року, прийняте на підставі акту перевірки від 19.02.2007 р. № 72/23-104/33640973, а також податкове повідомлення рішення про донарахування штрафних санкцій № 0004292301/2 від 08 червня 2007 року та рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 29.03.2007 р. № 1287/10X25-008, прийняте за результатами розгляду первісної скарги (з урахуванням рішення від 08.06.2007 р. № 1988/10/25-008 про внесення змін до рішення про результати первісної скарги)не ґрунтуються нанормах діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права з наведених вище підстав є необґрунтованими.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2007 року по справі №2-а-2638/07 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий (підпис) Н.В. Шевцова
Судді: (підпис) А.П.Бенедик
(підпис) З.О.Кононенко
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Н.В. Шевцова