Справа № 22-а-2179/08
Категорія: 47Головуючий 1 інстанції - Миропольський С.О.
Суддя доповідач - Мельнікова Л.В.
24 липня 2008 року колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі - Холодній Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ворожбянський машинобудівний завод» на постанову Господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року по справі за адміністративним позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Ворожбянський машинобудівний завод» - про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, -
У грудні 2007 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Господарського суду Сумської області з адміністративним позовом до ВАТ «Ворожбянський машинобудівний завод», яким просить стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році, в сумі 17.931,00 грн.
Позивач посилався на те, що на підприємстві відповідача у 2006 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 6 робочих місць, але фактично, згідно наданих відповідачем звітів, на підприємстві у 2006 року працювало лише 4 інваліди.
Постановою господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено, з ВАТ «Ворожбянський машинобудівний завод» стягнуто адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 17.931 грн.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції посилається на те, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року в редакції на 23 лютого 2006 року щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, адміністративно-господарські санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів самостійно не нараховані та не сплачені, тому підлягають стягненню в судовому порядку.
У поданій апеляційній скарзі Ват «Ворожбянський машинобудівний завод», з посиланням на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В засіданні колегії суддів представник відповідача підтримав вимоги та обґрунтування своєї апеляційної скарги.
В засідання колегії суддів представник Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, своєю заявою просить розглядати справу за його відсутністю.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року належить залишити без змін відповідно до правил статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції наступне.
Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з ВАТ «Ворожбянський машинобудівний завод» адміністративно-господарські санкції та пеню за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, в сумі 17.931 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2006 році 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але фактично в 2006 році на підприємстві працювало 4 інваліди.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту підприємства відповідача, середньооблікова численність штатних працівників в 2006 році у ВАТ «Ворожбянський машинобудівний завод» становить 138 осіб, згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена - 6 місць. Фактично середньооблікова численність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 році, на підприємстві відповідача склала 4 особи.
23 січня 2006 року, 11 липня 2007 року, 08 листопада 2007 року відповідачем до Білопільського центру зайнятості населення надіслано пропозицію щодо направлення на підприємство інвалідів на працевлаштування.
Надання до Білопільського центру занятості щомісячної звітності по формі 3-ПН та 10-Ш за 2006 рік про наявність місць для працевлаштування інвалідів підприємством, відповідачем не здійснювалось.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон), для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньооблікової численності шатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно, розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем самостійно.
Згідно зі статтею 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведене, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії не переробної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» передбачені обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на праце влаштування.
До них відносяться виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1442/11722, затверджено форму статистичної звітності № З-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, який щомісячно подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості.
При досліджені матеріалів справи було встановлено, що зазначені звіти відповідачем до органів державної служби зайнятості не надавалися.
Листи, які надсилалися відповідачам в січні 2006 року, на думку колегії суддів, не свідчать про те, що останнім вжито всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів тому, що обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. При відсутності такої інформації, органи, визначені ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» не можуть скористатися своїми правами.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно досліджені обставини справи, що на підставі статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205, 206, 254Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ворожбянський машинобудівний завод» - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2008 року.
Згідно з оригіналом
Суддя Л.В. Мельнікова