"10" липня 2008 р.
Справа № 5а/59-1292
13год00хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі Степан Т.В.
розглянув справу
за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль,
до Військової частини А -3200, вул. І.Франка, 10, м. Бережани, Тернопільської області
про стягнення 12 616грн. 88коп.
За участю представників сторін:
Позивача: Горун В.З.- гол. спеціаліст- юрисконсульт (дов. №10-13/63 від 10.01.08р.)
Відповідача: Марущак М.М. -нач. фінансово-економічного відділу (дов.376 від 26.05.2008р.)
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.
У відповідності до клопотання сторін від 27.05.2008р. технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалась.
Суть справи:
Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з Військової частини А-3200, вул. І.Франка, 10, м.Бережани, Тернопільської області в дохід державного бюджету 12 616грн. 88коп.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на акт ревізії від 20.11.2007р. №25-21/71, лист-вимогу від 21.11.2007р. №25-14/461, ст.ст.10,15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», п.27ст.2 Бюджетного кодексу України.
Ухвалою суду від 07.05.2008 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.05.2008р. о 10год.00хв., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 14год.30хв. 12.06.2008р., в послідуючому розгляд справи відкладався на 14год.30хв. 26.06.2008р. та оголошувалася перерва до 12год.10.07.2008р.
У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у запереченнях проти позову позовні вимоги вважає безпідставними, посилаючись на те, що, по-перше: рішення про проведення компенсації військовослужбовцям утриманого з них збору на обов'язкове державне пенсійне страхування було прийняте командуванням військової частини А-3200 на підставі телеграми Міністра оборони НР 248/9/39 від 23 січня 2007 року в порядку ст.ст. 35,37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-ХІV, якими встановлено, що військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконувати відданий йому усний чи письмовий наказ вищестоящих органів військового управління у визначений термін, і виплата грошової компенсації збору протягом січня-квітня 2007р. проводилася в межах фонду грошового забезпечення на 2007 рік по відповідному коду економічної класифікації видатків; по-друге: військова частина згідно відповідних розпоряджень вищих штабів проводить передачу військового майна іншим військовим частинам в тому числі і залізничним транспортом, і відповідно у липні 2007р. при погрузці військової техніки було пошкоджено залізно дорожні платформи, і у зв'язку з тим, що винних осіб встановлено не було, для своєчасного забезпечення виконання програми реформування ЗСУ та недопущення сторонніх осіб до військової техніки з метою дотримання вимог Закону України «Про державну таємницю»було прийнято рішення про усунення пошкоджень за рахунок матеріалів військової частини; по-третє: військова частина А-3200 відповідно до спільної телеграми директора департаменту фінансів ЗСУ та начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ від 09.12.2005р., листа Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 16.01.2006р. №303/23/1/55/88 та наказу начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 13.02.2006р. №9 у першому кварталі 2006р. передала на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль власні будинки та споруди, в яких установа розміщується і по сьогоднішній день і в зв'язку з тим, що чіткого розмежування обов'язків щодо утримання будівель в належному стані вказаними документами не було передбачено і по сьогоднішній день чітких роз'яснень не має військовою частиною у випадках термінової необхідності для забезпечення належного утримання військового майна частково проводилися видатки для поточного ремонту військових будівель, в яких розміщена військова частина за рахунок матеріалів, які поступали до кінця першого кварталу 2006р., а також за рахунок закуплених за кошти спеціального фонду відповідача, що надійшли від власних надходжень.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши, пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:
Відповідно до п.2.16 Плану Головного Контрольно-ревізійного управління України та п. 1.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійного відділу в Козівському районі на IV квартал 2007 року, контрольно -ревізійним відділом в Козівському районі проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених військовій частині А3200 на керівництво та військове управління Збройними Силами України, утримання особового складу ЗСУ, тилове забезпечення ЗСУ, утримання, експлуатацію, обслуговування казарменно-житлового фонду, будівель, споруд та об'єктів, що належать ЗСУ, забезпечення ЗСУ зв'язком, створення та розвиток командних пунктів та автоматичних систем управління за період з 01.01.2005р. по 30.09.2007р., за результатами якої складено акт від 20.11.2007р. №25-21/71.
Перевіркою, зокрема, встановлено:
- що відповідачем відповідно до ст. 100 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою з 01.01.2007р. запроваджено утримання з військовослужбовців збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, проведено утримання відповідних внесків, однак при відсутності відповідних правових підстав проведено виплату військовослужбовцям повної компенсації утриманого з них збору протягом січня-квітня 2007р. в розмірі 2166,00грн. (в межах фонду грошового забезпечення), внаслідок чого у формі «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»за 9 місяців 2007 року касові та фактичні видатки за КЕКС 1112 «Грошове утримання військовослужбовців»завищено на суму 2166,00грн., що є порушенням п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- на протязі 2006-2007 років військовою частиною незаконно списано товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів по видатках, які не передбачені в кошторисах видатків установи, на об'єкти, які не знаходяться на балансі установи, на суму 10450,88грн., а саме: в серпні 2006р., лютому, березні та червні 2007 року для поточного ремонту приміщень (об'єктів нерухомого майна: казарменно-житловий фонд та комунальні споруди, які у відповідності до розпорядження начальника Головного управління квартирно-експлуатаційного управління ЗС України від 09.12.2005р. №303/18/2050 та директора департаменту фінансів Міноборони України від 09.12.2005р. військовою частиною в березні 2006р. передано на баланс КЕЧ м. Тернопіль) використано товарно-матеріальні цінності та будівельні матеріали на загальну суму 9803,38грн., також, у відповідності до укладеного між військовою частиною А-3200 та Тернопільською дирекцією залізничних перевезень Львівської залізниці договору №5 від 29.03.2007р., остання надає послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі і подачу вагонів для завантаження їх, за що відповідач проводить розрахунок відповідно до умов договору, проте, останнім в липні 2007р. згідно актів списання №780, №786 від 20.07.2007р. списано на ремонт залізничних платформ матеріальних цінностей на суму 647,50грн., чим порушено ст. 7, ст. 51 Бюджетного кодексу України, п. 5 Порядку №228 Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженого наказом Держказначейства України від 04.11.2004р. №194.
На підставі вимог ст.ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»контрольно-ревізійним відділом в Козівському районі на адресу командира військової частини А-3200 направлена письмова вимога (лист від 21.11.2007р. №25-14/741), в якій зокрема зобов'язано відповідача вжити невідкладних заходів щодо повного усунення виявлених фінансових порушень, за допущені порушення фінансової дисципліни винних осіб притягнути до дисциплінарної відповідальності, а про виконання даної вимоги (вжиті заходи та стан усунення порушень) зобов'язано проінформувати позивача до 20.12.2007р.
Позивач стверджує, що відповідачем вимоги не виконані, а саме: виявлені збитки, допущені внаслідок фінансових порушень, не відшкодовані, що стало підставою для звернення до суду про стягнення з військової частини А-3200 коштів у сумі 12616,88грн. у дохід Державного бюджету України.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке:
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та приналежно до даного спору, обов'язок доведення правомірності своїх рішень та дій покладається на контролюючий орган.
Крім того, за вимогами ст.ст.6,19 Конституції України, п.1ч.3ст.2,ч.1 ст.9 КАС України рішення (дії) суб'єкта владних повноважень (в даному випадку позивача) повинні прийматись (вчинятись) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
У відповідності до приписів Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» №2939-ХІІ від 26.01.93р. (далі -Закон) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до п.п. 2, 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі -Порядок №550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії оформлюються актом, при цьому виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючий частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб. Винні особи, за визначенням, що містить п. 3 Порядку, - посадові та матеріально-відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій.
У міру виявлення ревізією порушень законодавства, відповідно до пунктів 45, 46 Порядку №550, посадові особи служби, вправі усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому, а також у визначені терміни надсилати об'єкту контролю письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами, що ревізуються.
Як слідує із направленої позивачем відповідачу письмової вимоги (лист від 21.11.2007р. №25-14/741), в п. 2 її резолютивної частини відповідача зобов'язано вжити невідкладних заходів щодо повного усунення виявлених фінансових порушень, при цьому не зазначено, які саме заходи слід вжити відповідачу для усунення наведених у вимозі порушень, зокрема, у зв'язку з проведенням відповідачем інших завищених витрат по оплаті праці внаслідок недотримання вимог законодавства в сумі 2,17тис. грн. та списанням матеріальних цінностей на об'єкти, які не знаходяться на балансі установи та без відповідних бюджетних призначень в сумі 10,45тис.грн.
В результаті перевірки було встановлено, що відповідачем в серпні 2006р., лютому, березні та червні 2007 року для поточного ремонту приміщень (які не знаходяться на балансі установи) використано товарно-матеріальні цінності та будівельні матеріали на загальну суму 9803,38грн., також, у відповідності до укладеного між військовою частиною А-3200 та Тернопільською дирекцією залізничних перевезень Львівської залізниці договору №5 від 29.03.2007р., остання надає послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі і подачу вагонів для завантаження вагонів, за що відповідач проводить розрахунок відповідно до умов договору, проте, останнім в липні 2007р. згідно актів списання №780, №786 від 20.07.2007р. списано на ремонт залізничних платформ матеріальних цінностей на суму 647,50грн., і в акті ревізії за результатами перевірки констатовано ці дії відповідача як незаконне списання товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів по видатках, які не передбачені в кошторисах видатків установи на суму 10450,88грн. ( в письмовій вимозі дане порушення викладено як списання матеріальних цінностей на об'єкти, які не знаходяться на балансі установи та без відповідних бюджетних призначень), що суперечить нормам Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства, Мінекономіки від 10.08.2001р. №797/5988, зареєстрованого Мін'юстом України 05.09.2001р. за №z0798-01, якими визначено, що списання з балансу установ матеріальних цінностей здійснюється шляхом їх продажу, безоплатної передачі, ліквідації (на підставі акту), чого в даному випадку не відбулося, а йде мова про витрачання товарно-матеріальних цінностей без наявності законних підстав.
Як слідує із акту ревізії, органом контролю констатовано, що внаслідок незаконного списання відповідачем товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів по видатках, які не передбачені в кошторисах видатків установи на суму 10450,88грн., останнім порушено, зокрема, ст. 51 БК України «Виконання Державного бюджету України за видатками», тобто вчинено бюджетне правопорушення, оскільки відповідно до ст. 116 БК України таким визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого кодексом та іншими нормативно -правовими актами, в тому числі, порядку виконання бюджету.
У разі виявлення бюджетного правопорушення органи Держаної контрольно-ревізійної служби України у межах своєї компетенції можуть вчиняти дії, передбачені ст..118 Бюджетного кодексу України.
Окрім того ст..119 Бюджетного кодексу України встановлено поняття нецільового використання бюджетних коштів -витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. Наслідком нецільового використання коштів є зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
До заходів, встановлених названими нормами Бюджетного кодексу України звернення до суду про стягнення коштів в доход Державного бюджету з розпорядників бюджетних коштів не входить.
Відповідно до п. 49 Порядку проведення інспектування у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
Таким чином, усунення порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів можливе шляхом вимоги керівникові об'єкта контролю та органу його управління щодо пред'явлення позовів до осіб, з вини яких державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, а у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, звертатись до суду з відповідним позовом.
Ревізія, проведена КРВ в Козівському районі і оформлена актом №25-21/71 від 20.11.2007р. не забезпечила встановлення винних у порушенні законодавства посадових та матеріально-відповідальних осіб.
Позовні вимоги позивача про стягнення з військової частини А-3200 коштів у сумі 12616,88грн. у дохід Державного бюджету України ґрунтуються на невиконанні останньою письмової вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією фінансових порушень, а саме (як зазначає позивач в позовній заяві): відповідачем не відшкодовані виявлені збитки, допущені внаслідок фінансових порушень, посилаючись при цьому на ст.ст. 10, 15 Закону, п. 27 ст. 2 Бюджетного кодексу України, проте позивачем не обґрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства обов'язок відповідача відшкодовувати кошти до Державного бюджету України за для усунення виявлених вищезазначених порушень, не наведено жодної норми закону, яка встановлює відповідальність у вигляді стягнення з суб'єктів, що ревізуються чи перевіряються, коштів до Державного бюджету України за вищезазначені порушення, виявлені проведеною ревізією.
Не вбачається цього і із акту ревізії, де позивачем визначено, що вищезазначеними діями відповідачем порушено відповідно п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та ст.ст. 7, 51 Бюджетного кодексу України, п. 5 Порядку №228 Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.11.2004р. №194, оскільки наведені норми законодавства також не встановлюють відповідальність у вигляді стягнення з суб'єктів, що ревізуються чи перевіряються, коштів до Державного бюджету України за вищезазначені порушення та не передбачають відшкодування цих коштів в доход Державного бюджету.
Відповідно до п. 8 ст. 10 Закону головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Проте, кошти в сумі 12616,88грн. не є коштами, одержаними військовою частиною за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, а посилання позивача на п. 10 ст. 10 Закону, яка передбачає його право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, як на підставу стягнення даних коштів з відповідача до Державного бюджету, суд оцінює критично, оскільки, як встановлено вище, в направленій вимозі не зазначено, які саме заходи слід вжити відповідачу для усунення наведених у вимозі порушень, в тому числі відсутня вимога про стягнення (відшкодування відповідачем) цих коштів до Державного бюджету, що свідчить про відсутність у позивача підстав звертатися до суду з даним позовом.
Дане також підтверджується і листом від 17.06.2008р. №23-14/260, направленим КРВ у Козівському районі командиру військової частини, тобто самим позивачем, в якому орган контролю нагадує відповідачу про невиконання в повному обсязі вимог по усуненню виявлених порушень за наслідками відповідної ревізії і в якості заходів щодо усунення виявлених фінансових порушень органом контролю визначено відповідно: проведення завищених витрат по оплаті праці внаслідок недотримання вимог законодавства в сумі 2,17тис. грн. (утримати за рахунок винних осіб) та списанням матеріальних цінностей на об'єкти, які не знаходяться на балансі установи та без відповідних бюджетних призначень в сумі 10,45тис.грн. (відновити в обліку цінності або їх вартість), і жодним чином не ставиться вимога про відшкодування відповідачем даних коштів в дохід Державного бюджету. .
Виходячи з наведеного, позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак є безпідставними і задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення п?останови в повному обсязі «18_»07. 2008р. до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя