79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
15 листопада 2011 р. № 2а-1006/11/1370
о 16 год., 36 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-інвест», представник -ОСОБА_1 (довіреність № 26/08 від 16.08.2010 року)
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, представник -ОСОБА_2 (довіреність № 196/10-0 від 16.06.2011 року)
про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Галнафто-інвест»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова у якому з урахуванням змінених позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000562341/0 від 29.09.2010 року.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки є безпідставними, оскільки факт реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Алтея -Консалтинг»підтверджується первинними документами.
Позивач вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених з вказаним контрагентом є необґрунтованими, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відсутність судових рішень про визнання недійсними укладених між позивачем та його контрагентом договорів поруки та комісії спростовує твердження відповідача.
Крім цього, на думку позивача, є безпідставними висновки акту перевірки щодо недекларування контрагентом податкових зобов'язань на суму 456584,03 грн., не поданням податкової звітності з ПДВ за травень -червень 2010 року та несплатою ПДВ в ціні товарів (робіт, послуг), оскільки законодавством не встановлено обов'язку платника податків контролювати подання звітності його контрагентами у господарській операції та відповідальності платника податку за неподання звітності його контрагентом.
А тому, спірне податкове повідомлення -рішення суперечить вимогам законодавства та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що між позивачем та ТОВ «Алтея -Консалтинг»укладено договір поруки від 01.01.2010 року за № 1/01-П, згідно якого поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги або претензії. Для забезпечення вимоги поручителя, між сторонами договору поруки укладено договір комісії від 01.01.2010 року за № 1/01-К. В ході проведення перевірки встановлено, що комісіонером ТОВ «Алтея -Консалтинг»жодні звіти чи інші документи, що підтверджують виконані ним зобов'язання не надавались, кошти на погашення кредиторської заборгованості боржника (позивача) перед ВАТ «Волинь-Цемент»жодного разу не перераховувались, а відтак господарські операції за вищевказаними договорами фактично не відбулися, що свідчить про відсутність підстав формування платником податкового кредиту.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
16.09.2011 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності відображення показників податкового зобов'язання та податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 5088/23-409/31441730.
Проведеною перевіркою встановлено порушення:
- п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 456584,00 грн., в тому числі за травень 2010 року в сумі 224215,00 грн., за червень 2010 року в сумі 232369,00 грн.
В акті перевірки зазначено:
Формування податкового кредиту ТОВ «Галнафто-Інвест»за травень, червень 2010 року здійснено за рахунок ТОВ «Алтея -Консалтинг», яке не задекларувало свої податкові зобов'язання на загальну суму 456584,03 грн.
В ході проведення перевірки по взаєморозрахунках з ТОВ «Алтея - Консалтинг»встановлено, що відповідно до договору поруки № 1/01-П від 01.01.2010 року укладеного ТОВ «Галнафто-Інвест»з ТОВ «Алтея -Консалтинг», поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором (ВАТ «Волинь-Цемент») за виконання зобов'язання боржника щодо оплати за договором поруки № 67/10-Ц від 31.12.2009 року, який укладено між кредитором та боржником. Для забезпечення вимоги поручителя, між сторонами договору поруки укладено договір комісії від 01.01.2010 року за № 1/01-К, згідно якого ТОВ «Алтея -Консалтинг»(комісіонер), а ТОВ «Галнафто -Інвест»(комітент).
В звіті комітента про хід виконання договору комісії зазначено, що в травні 2010 року ТОВ «Галнафто -Інвест»(комітентом) отримано 9563,36 тон цементу від ВАТ «Волинь-Цемент»на загальну суму 1345289,09 грн. Вартість послуг становить 23% від вартості цементу всіх марок (Акт № 5 від 31.05.2010 року прийому -передачі виконаних робіт (послуг)) до договору № 1/01-К від 01.01.2010 року, де визначено розмір комісійної винагороди в сумі 1121074,24 грн. (без врахування ПДВ), ПДВ 224214,85 грн. (податкова накладна, видана комісіонером ТОВ «Алтея - Консалтинг»№ 310505 від 31.05.2010 року на суму 1345289,09 грн., в тому числі 224214,85 грн.). В звіті комітента також зазначено, що в червні 2010 року ТОВ «Галнафто-Інвест»(комітентом) отримано 9979,23 тони цементу від ВАТ «Волинь -Цемент»на загальну суму 6337341,20 грн. Вартість послуг становить 22% від вартості цементу всіх марок (акт № 6 від 30.06.2010 року прийому - передачі виконаних робіт (послуг)) до договору № 1/01-К від 01.01.2010 року, де визначено розмір комісійної винагороди в сумі 1161845,90 грн. (без врахування ПДВ), ПДВ 232369,18 грн. (податкова накладна видана комісіонером ТОВ «Алтея -Консалтинг»№ 300601 від 30.06.2010 року на суму 1394215,10 грн., в тому числі ПДВ -232369,10 грн.). Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними на комісійну винагороду включено ТОВ «Галнафто -Інвест»до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації ПДВ за травень 2010 року в сумі 224214,85 грн. та червень 2010 року в сумі 232369,10 грн.
В ході виїзної позапланової перевірки позивача встановлено, що комісіонером ТОВ «Алтея -Консалтинг»жодні звіти чи інші документи що підтверджують виконані ним зобов'язання не надавались, кошти на погашення кредиторської заборгованості боржника перед ВАТ «Волинь -Цемент» жодного разу не перераховувались та участь у будь-якій діяльності підприємства (пошуку клієнтів, реалізація товару, укладенню договорів на отримання товарів) не приймались. До перевірки представлено лише звіти комітента ТОВ «Галнафто -Інвест», у яких відображались вартість послуг згідно договору комісії № 1/01-К від 01.01.2010 року та загальну інформацію про кількість та вартість придбаного на кінець місяця цементу.
Відтак, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах. Тоді така господарська операція, яка фактично не відбулася є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а лише на формування податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Відсутність підтвердження фактичного надання послуг комісії комісіонером та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, а також у зв'язку з тим, що поручитель жодного разу не проплачував за боржника коштів по договору поруки, та не приймав участі у будь -якій діяльності підприємства, а комісіонер - ТОВ «Алтея -Консалтинг»жодних звітів про виконані ним зобов'язання не надавав, що свідчить про укладення договорів без мети реального настання правових наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає у заниженні об'єкті оподаткування, несплати податків, а отже виключає господарський характер понесених із виконанням зазначених договорів, витрат.
29.09.2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000562341/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 5088/23-409/31441730 від 16.09.2010 року, встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 615981,00 грн., в тому числі за основним платежем -456584,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -159397,00 грн.
Позивач з прийнятим податковим повідомленням -рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до ДПІ у Галицькому районі м. Львова, рішенням якої спірне податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скаргу -без задоволення. У зв'язку з чим позивач повторно звернувся зі скаргою до ДПА у Львівській області, рішенням якої скарга залишена без розгляду у зв'язку з порушенням строків визначених законом.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, ЦК України, ГК України, ПК України, КАС України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.
Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення
господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Позивач в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:
- договору поставки № 67/10-Ц від 31.12.2009 року, укладеного між Здолбунівським відкритим акціонерним товариством «Волинь-Цемент»(постачальник) та ТОВ «Галнафто -Інвест»(покупець), згідно якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю цемент в кількості, асортименті, в строки та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього визначену цим договором ціну;
- договору поруки № 1/01-П від 01.01.2010 року, укладеного між позивачем (боржник) та ТОВ «Алтея -Консалтинг»(поручитель), згідно якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором ВАТ «Волинь -цемент»за виконання зобов'язання боржника щодо оплати за договорами, передбаченими п. 1.2. цього ж договору («Основний договір»). Під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № 67 від 31.12.2009 року, який укладений між кредитором (в основному договорі іменується «Постачальник») та боржником (в основному договорі іменується «Покупець»). Згідно вказаного договору поруки поручитель (ТОВ «Алтея -Консалтинг») зобов'язаний у разі порушення боржником (ТОВ «Галнафто-Інвест») обов'язку за основними договорами, що передбачений п. 1.1. цього ж договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги або претензії кредитора в термін 10 банківський днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора;
- договору комісії № 1/01-К від 01.01.2010 року укладеного між ТОВ «Алтея -Консалтинг»(комісіонер) та ТОВ «Галнафто-Інвест»(комітент), згідно якого цей договір забезпечує вимогу поручителя, що випливає з договору поруки № 1/01-П від 01.01.2010 року, укладеного між поручителем та боржником. Комісіонер виконує свої договірні зобов'язання за комісійну винагороду в розмірі 24% від вартості всіх марок отриманого цементу (ураховуючи ПДВ) згідно договору поставки № 67/10-Ц від 31.12.2009 року, який укладений між кредитором (в основному договорі іменується «постачальник») та боржником (в основному договорі іменується «покупець») на основі звіту комітента про фактично отриману кількість цементу станом на останній день місяця, додатків № 2, № 3 до договору комісії № 1/01-К від 01.01.2010 року;
- актів прийому -передачі виконаних робіт (послуг) № 5 від 31.05.2010 року, № 6 від 30.06.2010 року відповідно до договору комісії № 1/01-К від 01.01.2010 року;
- податкових накладних № 3100505 від 31.05.2010 року та № 300601 від 30.06.2010 року, виписаних позивачу ТОВ «Алтея -Консалтинг», реєстрів № 5 та № 6 отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року та з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року;
- платіжних доручень № 371 від 14.05.2010 року, № 430 та № 438 від 01.06.2010 року з призначенням платежу -комісійна винагорода згідно договору комісії № 1/01-К від 01.01.2010 року, зі сплатою ПДВ в ціні товарів (робіт, послуг);
- податкову звітність ТОВ «Галнафто -Інвест»з податку на додану вартість з квітня по серпень 2010 року та додатків № 5 до податкових декларації з податку на додану вартість -Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі
контрагентів (за період, що перевірений відповідачем).
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать. Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Проте, ні сторонами вищевказаних договорів, ні відповідачем не подавались позови про визнання недійсних договорів укладених між позивачем та ТОВ «Алтея -Консалтинг». Відповідно й відсутні рішення суду про визнання цих договорів недійсними. А тому у відповідача відсутні підстави стверджувати, що укладення останніх не спричинило реального настання правових наслідків.
Представником позивача також надано суду копії договору поруки № 1/01-П від 31.12.2008 року та договору комісії № 1/01-К від 31.12.2008 року, укладених між ПП «АБЕР»та позивачем, які є автентичними по предмету, правах та обов'язках сторін договорам поруки № 1/01-П від 01.01.2010 року та комісії № 1/01-К від 01.01.2010 року, укладених між ТОВ «Алтея -Консалтинг»які містяться у матеріалах справи. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року надано правову оцінку правомірності укладення договорів поруки № 1/01-П від 31.12.2008 року та комісії № 1/01-К від 31.12.2008 року, а також правомірності формування податкового кредиту на підставі вищевказаних договорів. Судами встановлено, що договори комісії та поруки від 31.12.2008 року є такими що укладені з метою реального настання правових наслідків, а також позивачем правомірно на підставі вищевказаних договорів сформовано податковий кредит. Відтак, з врахуванням ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищенаведене, позивачем обґрунтовано сформовано податковий кредит за травень, червень 2010 року на загальну суму 456584,03 грн.
Судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо завищення податкового кредиту за період з травня по червень 2010 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентом по операціях які не мають реального характеру, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних послуг у власній господарській діяльності.
Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою
податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.
По суті даного спору Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Надані позивачем документи дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних послуг контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Вказана позиція по суті узгоджується із висновками ВАС України викладеними у: ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.
Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000562341/0 від 29.09.2011 року, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 615981,00 грн., в тому числі за основним платежем -456584,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -159397,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000562341/0 від 29.09.2011 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-інвест»(ЄДРПОУ 31441730, вул. Стрийська, 35, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 21.11.2011 року.
Суддя Гавдик З.В.
З оригіналом згідно
Суддя Гавдик З.В.