79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
18 листопада 2011 р. № 2а-9504/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Костів М.В.
при секретарі судового засідання Билень Н.С.
з участю представників:
від позивача : не з'явилися;
від відповідача : не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови від 05.08.2011 р. ВП№26509530 про повернення виконавчого документа стягувачеві,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", м. Харків, звернулось із позовом до відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, м. Стрий, Львівська область, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови від 05.08.2011 р. ВП№26509530 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач не вжив заходів до звернення стягнення в першу чергу на кошти боржника, а в подальшому - на все інше майно, вчинив протиправну бездіяльність щодо отримання інформації від ДПІ у Стрийському районі про відкриті боржником рахунки у банківських установах та накладення на них арешту, щодо накладення арешту на інше майно боржника. Просить позов задовольнити.
Третя особа вимог ухвал суду не виконали, пояснень по справі не надали.
Відповідач подав письмове заперечення на адміністративний позов, в якому вказує на надуманість та безпідставність позовних вимог. Так, на час відкриття виконавчого провадження у відділі ДВС вже перебували на виконанні виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 60 551, 32 грн., тому виконавчий документ про стягнення на користь позивача було приєднано до зведеного виконавчого провадження. По зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем 01.02.2011 року було внесено запис до ЄДР заборон відчужень об'єктів нерухомого та рухомого майна, що підтверджується витягами з даних реєстрів. Вказує також на відсутність у державного виконавця обов'язку направляти довідки про наявність чи відсутність майна сторонам виконавчого провадження. Просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Виконавчим листом №6-335/09/18, виданим 28.12.2009 р. Київським районним судом м. Харкова, передбачено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №№16-13/2008-МК-ІІАН від 15.05.2008 р. в сумі 23975,36 грн., а також сплачений третейський збір в розмірі 5 грн. Виконавчий документ був поданий позивачем для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції із заявою від 26.04.2011 р. №80-01-60.
З листом №09-20-5/10138 від 05.08.2011 р. відповідач скерував позивачу оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.08.2011 р., згідно із якою вжитими заходами, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" майна, належного боржникові, не виявлено.
Натомість, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 30, п. 8 ч. 1 ст. 49 вказаного закону, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку.
Згідно із ч. ч. 1 - 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки така, на його думку, була винесена відповідачем без вжиття усіх передбачених законом заходів щодо виявлення майна боржника та звернення на нього стягнення. Однак, жодних доказів наявності будь-якого майна у боржника, на яке можна було звернути стягнення, та невідповідності дійсності мотивів оскаржуваної постанови щодо не виявлення майна боржника, суду надано не було. Не спростовує зазначеного висновку і посилання позивача на неотримання копій постанов виконавчого провадження, оскільки зазначена бездіяльність відповідача по даній справі не оскаржується, а позивач не був позбавлений можливості звернутись до відповідача та ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. З ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
В позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 23.11.2011 року.
Суддя Костів М.В.
З оригіналом згідно
Суддя Костів М.В.