79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
18 листопада 2011 р. № 2а-10024/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Костів М.В.
при секретарі судового засідання Билень Н.С.
з участю представників:
від позивача : Романів І.Б.;
від відповідача : не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бориславської міської ради Львівської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови від 31.08.2011 р. ВП№24653759 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про накладення штрафу у розмірі 680 грн.,
встановив:
Бориславська міська рада Львівської області, м. Борислав, звернулась із позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови від 31.08.2011 р. ВП№24653759 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про накладення штрафу у розмірі 680 грн.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. прийнято справу до розгляду. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позивач скерував відповідачу лист від 21.07.2011 р. №3-21/1494 про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що позивачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу Бориславського міського суду від 17.06.2011 р., якою за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення Бориславського міського суду від 27.04.2010 р. в частині зобов'язання виконати рішення №3 комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 22.09.2006 р. “Про нарахування компенсації за конфісковане майно спадкоємцю ОСОБА_1” та виплатити ОСОБА_2 65 мінімальних заробітних плат слід розраховувати з розміру такої на час винесення судом вищесказаного рішення тобто 27.04.2010 р. Однак всупереч ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” відповідач виконавче провадження не зупинив і виніс оскаржувану постанову. Просить позов задовольнити.
Відповідач вимог ухвал суду не виконав, заперечень по справі не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Виконавчим листом Бориславського міського суду Львівської області №2-332/2010 від 15.02.2011 р. зобов'язано Бориславську міську раду виконати рішення №3 комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 22.09.2006 р. “Про нарахування компенсації за конфісковане майно спадкоємцю ОСОБА_1” та виплатити ОСОБА_2 65 мінімальних заробітних плат. 21.02.2011 р. було відкрито виконавче провадження ВП№24653759 по примусовому виконанню зазначеного виконавчого документа. Доказів виконання виконавчого документа суду не надано, позивач на цю обставину не посилався.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Бориславського міського суду від 17.06.2011 р. у справі №2-332/2010 було задоволено заяву позивачів про роз'яснення судового рішення та роз'яснено, що згідно із рішенням Бориславського міського суду від 27.04.2010 р. в частині зобов'язання Бориславської міської ради виконати рішення №3 комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 22.09.2006 р. “Про нарахування компенсації за конфісковане майно спадкоємцю ОСОБА_1” та виплатити ОСОБА_2 65 мінімальних заробітних плат, - розмір мінімальної заробітної плати слід розраховувати з розміру такої на час ухвалення судом вищезазначеного рішення -27.04.2010 р.
Позивач посилається на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу. Однак доказів прийняття апеляційним судом Львівської області до розгляду суду не надано. Посилання позивача на неможливість виконання судового рішення у зв'язку із вказаним роз'ясненням, не заслуговує на увагу, враховуючи, що на незрозумілість рішення посилався не боржник, а стягувачі у виконавчому провадженні. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Відтак, зміст виконавчого документу -виконавчого листа внаслідок постановлення ухвали Бориславського міського суду від 17.06.2011 р. про роз'яснення судового рішення не змінився. Зазначена ухвала не спростовує факту набрання рішенням Бориславського міського суду від 27.04.2010 р. законної сили.
Підстав для зупинення виконавчого провадження, передбачених ст. ст. 37, 38 Закону України “Про виконавче провадження”, з матеріалів справи не вбачається.
Позивач скерував відповідачу лист від 21.07.2011 р. №3-21/1494 про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що позивачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу Бориславського міського суду від 17.06.2011 р., однак, виконавче провадження зупинено не було, натомість, відповідачем було винесено оскаржувану постанову від 31.08.2011 р. ВП№24653759 про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання законних вимог державного виконавця.
Згідно із ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження”, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 23.11.2011 року.
Суддя Костів М.В.
З оригіналом згідно
Суддя Костів М.В.