Україна
08 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/16336/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кочанової П.В.
при секретарі Дікусяк Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійне навчання в розмірі 1232, 54 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. № 01-68/19 від 05.04.2011 р.
від відповідача: не з'явився
Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійне навчання в розмірі 1232, 54 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 03.08.2009 р. ОСОБА_1 звернулась до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні на роботу. У своїй заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, та у разі подання до центру зайнятості неправдивих документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь - якого доходу в період знаходження на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайве виплачене йому матеріальне забезпечення.
30.08.2010 року з метою подальшого працевлаштування відповідач звернулась до Донецького міського центру зайнятості із заявою про направлення на підвищення кваліфікації, тому між ОСОБА_1 та Донецьким міським центром зайнятості було укладено договір № 050110083000745 від 30.08.2010 р. на професійне навчання як безробітного. Згідно зазначеного договору відповідач проходила навчання у Донецькому національному університеті економіки та торгівлі ім. М. Туган - Барановського за навчальною програмою «Бухгалтерський облік та аудит». Після закінчення вказаних курсів ОСОБА_1 отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації 12 СПК 635621.
Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в Порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62, в результаті якого встановлено, що відповідача було прийнято на роботу до Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 43 з виборів Президента України 17 січня 2010 року. Згідно відповіді Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецьк вбачається, що ОСОБА_1 працювала та отримувала дохід в окружній виборчій комісії територіального виборчого округу № 43 з виборів Президента України 17 січня 2010 року у січні 2010 року.
Позивач вважає, що робота як члена виборчої комісії є різновидом громадської роботи, а тому Донецький міський центр зайнятості повинен був бути попереджений відповідачем про його намір працювати в окружній виборчій комісії з виборів Президента України. В свою чергу, центр зайнятості мав укласти договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт та направити відповідача на зазначені роботи.
Як зазначає позивач, відповідач не звернувся до Донецького міського центру зайнятості для надання йому громадської роботи, а тому порушив норми нормативних актів.
А тому позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійне навчання в сумі 1232, 54 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що є відомості в матеріалах справи.
Причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач суду не надав. Заяву про визнання позовних вимог або заперечення проти них суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Представник позивача не заперечувала проти проведення судового засідання по справі за відсутності представника відповідача.
За таких обставин, враховуючи те, що представник позивача не заперечувала проти проведення судового засідання по справі за відсутності представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до заяви від 10.08.2009 року відповідач звернулась до Донецького міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про її працевлаштування, в якій зазначила, що у якості фізичної особи-підприємця не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається.
Наказом № НТ 090810 від 10.08.2009 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
30.08.2010 року, з метою подальшого працевлаштування, відповідач звернулась до Донецького міського центру зайнятості із заявою про направлення її на підвищення кваліфікації, у зв'язку з чим, між ОСОБА_1 та Донецьким міським центром зайнятості було укладено договір № 050110083000745 від 30.08.2010 р. на професійне навчання як безробітного. Згідно п. 1 Договору, з урахуванням рекомендацій спеціаліста з профорієнтації та поданої заяви відповідача, ОСОБА_1 було направлено на курси підвищення кваліфікації до Донецького національного університеті економіки та торгівлі ім. М. Туган - Барановського за навчальною програмою «Бухгалтерський облік та аудит» строком на 2 місяці. Після закінчення курсів ОСОБА_1 отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації 12 СПК 635621 за напрямком «Бухгалтерський облік та аудит».
11.10.2010 року ОСОБА_1 згідно наказу Донецького міського центру зайнятості № НТ 101011 було компенсовано фактичні витрати на проїзд у період проходження професійного навчання за щоденний міський проїзд.
Між тим, згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним від 27.04.2011 року № 344 встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку як безробітна працевлаштувалась до Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 43 з виборів Президента України 17 січня 2010 року, про що не повідомила службу зайнятості, чим порушила вимоги п. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Факт працевлаштування відповідача до Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 43 з виборів Президента України 17 січня 2010 року останнім у судовому засіданні не заперечувався.
Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів в період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, ОСОБА_1 отримала дохід в Окружній виборчій комісії територіального виборчого округу № 43.
Наказом № НТ 110523 від 23.05.2011 р. Донецького міського центру зайнятості позивачем прийнято рішення про повернення незаконно отриманих коштів з відповідача за професійне навчання у розмірі 1232, 54 грн.
Листом № 04-10/1764 від 10.06.2011 року Донецький міський центр зайнятості повідомив ОСОБА_1 про необхідність відшкодувати центру зайнятості кошти у розмірі 1232,54 грн., проте до теперішнього часу підтвердження відшкодування заборгованості на розрахунковий рахунок центру зайнятості не надходило.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” державна реєстрація - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.
Частиною 3 ст. 46 зазначеного вище Закону передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Правові фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто позивач у справі орган владних повноважень, в якому чинним законодавством надані владні управлінські функції.
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення, належать громадяни, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Отже, на момент знаходження на обліку в службі зайнятості ОСОБА_1 належала до зайнятого населення, що унеможливлювало надання статусу безробітного та призначення матеріальної допомоги на професійне навчання, але вона в порушення вимог чинного законодавства про зайнятість населення, не повідомила про здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 3 постанови Центральної виборчої комісії від 02.12.2009 року “Про затвердження Порядку оплати праці членів виборчих комісій з виборів Президента України” за безробітними у період виконання обов'язків члена виборчої комісії з оплатою праці в комісії (участі в оплачуваних громадських роботах) зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством, та вказаний період включається до страхового стажу для наступних страхових випадків.
Пунктами 9, 10 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 року “Про затвердження Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” передбачено, що для проведення оплачуваних громадських робіт (незалежно від джерел їх фінансування) між міським центром зайнятості та роботодавцями укладається договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт. Направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи здійснюється на підставі укладених договорів.
Отже, відповідач не звернувся до Донецького міського центру зайнятості для надання йому громадської роботи, що є порушенням норм вказаних вище нормативних актів.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” зі змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, сума витрат на професійне навчання отримана відповідачем становить 1232, 54 грн.
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманої допомоги на професійне навчання безробітному у розмірі 1232, 54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійне навчання в розмірі 1232, 54 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (83080, АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття грошову суму виплаченої матеріальної допомоги на професійне навчання у розмірі 1232 (тисяча двісті тридцять дві) грн. 54 коп. на р/р № 37176002002327 в ГУДК України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті, проголошена її вступна та резолютивна частини 08 листопада 2011 року.
Повний текст постанови складений 14 листопада 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Кочанова П.В.