Україна
15 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/18340/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойка М.І.
при секретарі Бабло В.Е.
за участі
представника відповідача Ганноченко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-700 від 05.05.2011 року, -
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач), звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - Відповідач) про визнання вимоги від 05.05.2011 року № Ф-700 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1740,30 грн., неправомірною та її скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області була винесена Вимога про від 05.05.2011 року № Ф-700 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1740,30 грн. Вважає зазначену вимогу неправомірною, складену без наявності повноваження на її складення відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та такою, що підлягає скасуванню. Просила суд скасувати вимогу від 05.05.2011 року № Ф-700 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1740,30 грн.
Позивач до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 07.11.2011 року надала через канцелярію суду заяву, відповідно до якої просила розглядати справу без її участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала. Надала письмові заперечення в яких зазначила, що оскаржуючі вимогу управління про сплату боргу, позивач просить встановити порушення законодавства України. Частиною 4 статті 105 КАСУ визначений перелік вимог, які може містити адміністративний позов. Встановлення порушення законодавства України зазначеним переліком не передбачене.
Відповідач зазначає, що позивач посилається на Закон України «Про систему оподаткування», але статтею 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначена неможливість поширення дії інших нормативно-правових актів на відносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Згідно ч.4 ст.18 Закону №1058-1V страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні в якості платника страхових внесків до Пенсійного фонду України. У зв'язку з цим, відповідно до п.1 ст.14 Закону України від 09.07 2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV позивач має статус страхувальника, тому повинен виконувати обов'язки, покладені на нього цим Законом. Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону №1058-ІV передбачені обов'язки страхувальника, а саме: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Позивачем порушені норми ч.6 ст.20 Закону №1058, відповідно яких страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно с.п.5.3,2 п.5.3 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 р. № 21-1 (із змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004р. за №64/8663 (надалі - Інструкція №21-1) базовим звітним періодом є квартал.
Відповідач вказує на те, що 17 липня 2010 року набув чинності Закон України від 08.07.2010 № 2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Цим законом внесені зміни до п.п. 4 п.8 розділу XV «Заключні положення» Закону №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) фізичні особи-підприємці, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) і члени їхніх родин, що беруть участь у здійсненні ними підприємницької діяльності і не знаходяться з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески в розмірі, який вони визначають самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого чи єдиного податку, перерахована до Пенсійного фонду повинна складати не менш мінімального розміру страхового внеску за кожну особу і не більш розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих робітників.
Відповідач вважає, що ОСОБА_2 мала сплатити суму страхових внесків, нараховану за період з липня по грудень 2010 року у розмірі 1792,80 грн. (в той час, коли позивачем фактично сплачено у зазначеному періоді тільки 52,50 грн.). Поряд з цим, ОСОБА_2 станом на 01.04.2001 самостійно нарахувала суму страхових внесків за 2010 рік у розмірі 1837.80 грн., (з яких за період з січня по червень 2010 нараховано ОСОБА_2 та сплачено 45,00 грн.) подавши звіт при суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 05.11.2009 №26-1 (далі - Порядок № 26-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152. Згідно пункту 2,2 цього Порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі, ті що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований або єдиний податок), самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з таблицею 2 додатка 5 Порядку.
Відповідач зазначає, що оскільки позивачем суму внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року не сплачено, така заборгованість стягується у порядку, встановленому статтею 106 Закону України № 1058-ІV.
Також відповідач зазначає, що з 01.01 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з цим втратили чинність положення частини першої - дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV. Проте, згідно абз. 5,6 п. 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Просила відмовити в задоволенні позивних вимог у повному обсязі.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2 04.08.2009 року зареєстрована Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області як суб'єкт підприємницької діяльності.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
5 травня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області було прийнято вимогу № Ф-700 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1740,30 гривень.
Конституцією України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).
Як відзначив Конституційний Суд України у Рішенні від 8 вересня 2009 року № 19-рп/2009, «згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення передбачаються законами про пенсійне забезпечення (абзац шостий частини третьої статті 4)».
Відповідно до названого Закону страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 18). Законом також визначено платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (абзаци четвертий та п'ятий частини другої статті 5) і встановлено, що такі питання визначаються виключно цим Законом, а зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (абзац другий преамбули та частина друга статті 5).
Зокрема, за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків є і суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 3 статті 11); фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі (підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»).
З введенням в дію змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Законом України від 08.07.2010р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Щодо твердження позивача про знаходження останньої на спрощеній системі оподаткування, що звільняє її від сплати внесків до органів Пенсійного фонду України суд зазначає наступне.
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, зобов'язані сплачувати страхові внески в розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини сплаченого єдиного податку, яка перераховується до органів Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску.
Статтею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, яка справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а отже, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входить до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами статті 15 розділу ХV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування платників фіксованого податку та 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» щодо звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права -Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Також суд зазначає, що згідно листа Пенсійного Фонду України від 05.05.2009 року № 7964/03-20 щодо сплати страхових внесків фізичним особам - СПД, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплата страхових внесків здійснюється у строки визначені частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 повинно бути відмовлено.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-700 від 05.05.2011 року - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 15 листопада 2011 року.
Повний текст постанови складено та підписано 21 листопада 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.